Нова інформація позначається червоним, але не обов'язково знаходиться на початку теми.
Шановні читачі, у цій ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ темі у подальшому будуть розміщуватися теми, поки "недозрілі" до окремого місця на сайті, щоб ви наочно могли бачити над чим я зараз працюю
ПЕРЕЛІК "НЕДОЗРІЛОГО":
- Виворіт фашистської дипломатії
- За мить до остаточної перемоги (оновлено 27.03.21)
- Гітлер і довоєнна Німеччина (оновлено 26.05.21)
- Крилата піхота у роки 2СВ (оновлено 05.02.22)
- Чисельність царської армії у різні роки (оновлено 29.09.14)
- Золота лихоманка світових війн (оновлено 04.03.18)
- Чисельність армій 2СВ (оновлено 22.05.19)
- Мова носимих знаків та символів (оновлено 12.09.20)
- Участь та втрати народів СРСР у ВВВ (оновлено 20.05.19)
- Військово-польові замальовки (оновлено 14.01.22)
- Найбільше танкове бойовище у світі (оновлено 02.07.21)
ВИВОРІТ ФАШИСТСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ Щось з того, про що мало згадується після початку 2СВ і, тим більше, після її закінчення
- на 07.09.39р німці очікували, що поляки підуть на переговори, до яких вони були готові на наступних умовах: розрив стосунків з Францією і Англією. Німеччина визнає те, що залишиться від Польщі. За нею буде збережена територія від Нарева до Варшави. Промисловий район країни відійде Німеччині. Краків залишиться польським. Північна околиця Бескидів стане німецькою; Західна Україна отримає незалежність. Руські сформулювали свої вимоги: лінія Нарев-Вісла-Сан. (Прим.83*)
- 22.06.40р було підписано перемир'я між Францією і Німеччиною і лише 24.06.40р аналогічна угода між Францією і Італією (Прим.78*)
- Я, В.Кейтель, вважаю, що вирішальною подією у відношенні початку майбутньої війни Німеччини з СРСР стали переговори Молотова з Гітлером та Ріббентропом в Берліні 11.12.40р, в наслідок яких СРСР поставив ряд абсолютно нездійсненних умов стосовно Румунії, Фінляндії і Прибалтики. Відтоді можна вважали, що питання війни з СРСР було вирішено. Під цим треба розуміти, що для Німеччини стала ясною загроза нападу РККА. Я повинен зазначити, що в наші розрахунки не входило повне завоювання Росії. Заходи стосовно Росії після розгрому РККА намічалися лише у формі створення воєнної адміністрації (т.з. рейхскомісаріатів), про те, що передбачалося зробити пізніше - мені невідомо, можливо, що це планувалося по лінії політичного керівництва (Прим.84*)
- після початку воєнної кампанії проти Польщі, Гітлер через Ф.Хессе, головного редактора Німецького бюро новин в Лондоні 09.1939г. велів передати раднику британського прем'єр-міністра Чемберлена Г.Вільсону своє послання, у якому Гітлер висловив готовність відвести війська з Польщі і після узгодження відшкодувати заподіяну шкоду у випадку, якщо англійський уряд готове виступити посередником в німецько-польському конфлікті (Прим.85*)
- німці гарантували уряду Віші, що італійці не будуть допущені на територію Тунісу, підконтрольного Франції, але 10.11.42р італійці ввели свої війська в Туніс, що призвело, у підсумку, до переходу Франції на бік антигітлерівської коаліції (Прим.86*)
- в серпні 1940р між Швейцарією і Німеччиною була підписана угода, за якою Швейцарія надавала режим найбільшого сприяння для транзиту через свою територію німецьких вантажів (зокрема воєнних). Вона зобов'язалася продавати Німеччині золото та інші дорогоцінні метали за рейхсмарки і, крім того, надавала Німеччині довгостроковий кредит в розмірі 150 млн. швейцарських франків (Прим.87*)
- в 1938р Німеччина фактично припинила всі стосунки з Китаєм (Прим.88*)
- Фінляндія 31.08.1941р категорично відмовилася від пропозиції Німеччини продовжити наступ на територію СРСР поза межами відвойованої своєї території 1940р, на якій і залишалася до наступу РККА в 1944р (Прим.89*)
- оскільки серед болгар були сильні проросійські, Німеччина ніколи не наполягала на участі болгарської армії в бойових діях на Східному фронті. Будучі союзником Німеччини, Болгарія, тим не менш, не оголошувала війну СРСР, і між двома країнами продовжували існувати дипломатичні стосунки, встановлені ще у липні 1934р (Прим.90*)
ЗА МИТЬ ДО ОСТАТОЧНОЇ ПЕРЕМОГИ
Свого часу безглуздо упустив інформацію про одне з драматичних бойовищ вермахту на Східному фронті, яке, поза всякого сумніву, могло призвести, якщо не до катастрофічного розгрому вермахту, то дозволило б значно раніше переможно завершити війну з гітлерівською Німеччиною.
Зараз мало хто акцентує увагу на порівняно малозначущу у череді переможних наступів РККА у 1944-45рр Проскурівсько-Чернівецьку наступальну операцію, що закономірно призвела до звільненню від ворога тепер уже чергових територій раніше окупованої України навесні 1944 року. Інтрига ж у тому, що Гітлером 01.04.1944р був відправлений у резерв генерал-фельдмаршал Манштейн, а командувач 1-ї танкової армією Хубе став генерал-полковником. Що повинно було статися, аби призвести до таких наслідків і чому дана операція РККА нічим не виділялася у радянській воєнній історіографії? Мало хто прогнозував, що на самому початку Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції північніше м. Кам'янець-Подільській опиняться в оточенні 23 німецькі дивізії, з яких 10 були танковими. Рельєф місцевості виявився настільки невдалим для оточених частин вермахту, що було всього два шляхи виходу з своєрідної кишки, однією з сторін якої була р. Дністер, а інша - довгий, нездоланний для БТТ береговий кряж. Обидва єдиних виходи виявилися заблокованими радянськими військами, а відсутність летовищ не дозволяло німцям сподіватися на скільки-не будь ефективну, у ситуації, що склалася, допомогу люфтваффе. Бажання влаштувати німцям "другий Сталінград" залучило до керівництва всією операцією маршала Жукова. Радянським командуванням було визначено найбільш вірогідне місце прориву оточеного угрупування і створений на її шляху непереборний заслін у випадку такої спроби. Інший шлях вірогідного прориву був визначений, як найменш вірогідний і сили, що протистояли німцям на цій ділянці, відповідно, не були такими великими, у першому випадку. Командування вермахту розіграло дезінформаційну радіогру, зумівши переконати радянське командування, що вермахт буде наступати саме там, де його і очікували радянські війська. Більше того, кілька німецьких частин, імітуючи спробу прориву, дійсно почали наступати у передбачену радянським командуванням районі, у той час як основна частина ворога зуміла на початку квітня не тільки вирватися з оточення у м.Бучач, але й нав'язати 10-денні бої такої інтенсивності, через що РККА довелося перейти до оборони. Головним же підсумком для німців став успішний вихід з оточення всіх 10 танкових дивізій за мінімально можливих втрат. Невдача з оточенням призвела до того, що маршал Жуков втратив інтерес особисто приймати участь у керівництві операцією, передавши командування генералу армії Коневу. За радянськими даними, внаслідок Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції було знищено 183 310 ворожих військовиків і ще 24 950 чоловік потрапило у полон. Втрати радянських військ склали біля 45 тис. чоловік. Можна тільки уявити, як могла позначитися на ході 2СВ втрата німцями на початку 1944р 10 боєздатних танкових та 13 піхотних дивізій.
А ось як відобразилася ця неординарна подія в радянській історіографії, для чого я представляю вам без купюр відповідний уривок з головного твору маршала Г.Жукова "Воспоминания и размышления":
- "наприкінці березня 1944р німецьке угрупування у кількості 23 дивізій, зокрема 10 танкових, 1 моторизованої і 1 артилерійської, загалом було оточене. На знищення оточеного угрупування рухалися зі сходу 18-а і 38-а армії; з півночі удар наносили 3-а і 4-а ТА. Частина з'єднань 1-ї гв. армії оточила німців з заходу і південного заходу, 4-а і 1-а ТА (за виключенням 8-го мехкорпусу) вийшла за Дністер, відрізавши шляхи противнику на південь. Наші війська, що діяли на внутрішньому фронті, підійшли до вирішального двобію у вкрай ослабленому стані, і не мали необхідної кількості артилерії і набоїв, що відстали від військ через повне бездоріжжя, 3-я гв.ТА, що мала у своєму строю невелику кількість танків, понесла великі втрати і була виведена за вказівкою Верховного в резерв на поповнення. 4-я ТА до кінця березня знаходилась у районі м. Кам'янець-Подільський також у значно ослабленому стані. Все це разом узяте не забезпечувало енергійних дій військ з розчленування та знищення оточеної групи противника. Зараз, аналізуючи всю цю операцію, вважаю, що 1-у ТА треба б повернути з району Чортків-Товсте на схід для удару по оточеному угрупуванню. Але ми мали тоді ґрунтовні дані, отримані від різноманітних джерел, про рішення оточеного противника прориватися на південь через Дністер в районі Заліщиків. Таке рішення здавалося цілком можливим і логічним. У цьому випадку противник, переправившись через Дністер, міг зайняти південний берег ріки і організувати там оборону. Цьому сприяла та обставина, що правофлангова 40-а армія 2-го Українського фронту 30.03.44р все ще не підійшли до Хотина. Ми вважали, що в цих умовах необхідно було охопити противника 1-й ТА глибше, перекинувши її основні сили через Дністер, і захопити район Заліщики-Чернівці-Коломия. Для утворення зовнішнього фронту 8-й механізований і 11-й стрілецький корпуси викинути в район Маріямпіль-Станіслав-Надвірна. Але коли німецькому командуванню групи армій "Південь" стало відомо про перехоплення радянськими військами шляхів відходу в південному напрямку, воно наказало оточеним військам пробиватися не на південь, а на захід через Бучач та Підгайці. Як потім з'ясувалося з трофейних документів, командування групи армій "Південь" зібрало тут значну кількість військ, зокрема 9-у і 10-у тд СС, і 04.04.44р нанесло сильний удар по нашому зовнішньому фронту з району Підгайці. Зім'явши оборону 18-го корпуса і 1-ї гв.А, танкова група противника ринула в район Бучача назустріч виходовим з оточення своїм частинам. Скільки гітлерівців прорвалося з оточення, ні я, ні штаб фронту точно встановити так і не змогли. Як потім виявилося, вийшли з оточення не десятки танків з десантом, як тоді доносили війська, а значно більше. В ході важких боїв оточені війська противника втратили значно більше половини своїх військ, всю артилерію, більшу частину танків та штурмових гармат. Від деяких з'єднань залишилися лише штаби. В ході цієї операції нам не вдалося здійснити потрібне перегрупування війська" (Прим.75*)
В якості проміжного висновку: як видно з "Воспоминаний и размышлений", втрачена можливість оточити та знищити 23 ворожі дивізії не більше, ніж рядова, звичайна подія, яка не варта, за великим рахунком, уваги ні тоді, ні згодом. Радянській історіографії був даний чіткий однозначний посил саме у такому ключі трактувати його. Інформація ж від протилежної сторони у радянські часи успішно ігнорувалася і тільки зараз дуже обережно аналізується сучасною пострадянською історіографією.
ГІТЛЕР ТА ДОВОЄННА НІМЕЧЧИНА
Не є секретом джерела фінансування Гітлера та його оточення, але не завжди акцентується увага, як він їх "вміло" використовував, завдяки чому Гітлер зміг, окрім відновлення могутньої економіки, стати для багатьох німців незаперечним авторитетом
"Якщо Англії судилося б пережити таке ж національне лихо, яке пережила Німеччина у 1918р, ми станемо молити Бога, щоб він послав нам людину, яка володіє Вашою силою, волею та інтелектом" - з послання У.Черчилля Гітлеру у 1938р: (Прим.4*)
- ледь прийшовши до влади, націонал-соціалісти почали з доповнення Карного кодексу параграфом, згідно якого за турбування громадянина розпусною пропозицією можна було потрапити за грати. Тільки в Гамбургу за півроку затримали до півтори тисячі жінок, звинувачених у проституції. Їх відловлювали на вулицях, відправляли в табори і піддавали примусовій стерилізації
- біля 50 тис. чоловіків буди покарані за гомосексуалізм, 15 тис. були відправлені у концентраційні табори, з них біля 60% звідти не повернулись. У 1935р нацистський уряд вніс поправки у ст.175 КК, поставив поза законом будь-які контакти чоловіків, які могли зійти за прояв гомосексуальності. Незабаром після цього число засуджених за цією статтею різко зросло з 800 до 8 тис. на рік. У 1937г Гіммлер прирік гомосексуалів з членів СС до концтаборів, а у випадку втечі - до розстрілу
- кожна німецька пара, яка взяла шлюб після 1933р, отримала від держави грошову винагороду, таким чином, у 1933р сукупно було виплачено 125 млн. доларів (Прим.10*)
- партійне оточення Гітлера, і у першу чергу Борман, ініціювали створення особистого "Фонду А.Гітлера для підтримки німецької промисловості" (така собі форма державного рекету), куди були зобов'язані робити офіційні відрахування підприємці, які успішно скористалися економічним підйомом у Німеччині і які йшли на підтримку фашистських лідерів від імені фюрера (Прим.12*)
- 330 тис. фізично і психічно неповноцінних громадян Німеччини були піддані евтаназії фашистськими лікарями до початку 2СВ
- до приходу Гітлера до влади 36% (5 млн.) населення жили на утримання за безробіттям
- у 1936р середня щільність населення у Німеччині складала 340 чоловік на 1 кв.км (Прим.10*). За іншими даними, щільність населення Німеччини напередодні 2СВ - 132 людини на 1 кв.км (Прим.13*)
- у 1938р масонські ложі у Німеччині були офіційно заборонені (Прим.32*)
- у 1936р Гітлер відмінив студентські корпорації, носіння ними старовинної уніформи і "мензуру" - дуелі на шаблях на захист власної честі (Прим.48*
КРИЛАТА ПІХОТА У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
- 03.10.41р у район Мценська під Тулу 40 важких бомбардувальників ДА десантували ПДБР разом з Т-37, ПТО та вантажівками, аби стати на заваді прорвавшимся танковим частинам Гудеріана (Прим.55*). Згідно ж доповідної записки командувача ВДВ РККА В.Глазунова начальнику ГШ РККА від 05.10.41р у район Орел-Мценськ авіацією були перекинуті 201-а та 10-а ВДБр з складу 5-го ВДК, а саме: 6140 військовиків, 8 танків Т-37, 6 76мм гармат, 3 45мм гармати, 33 50мм мінометів, 8 32мм мінометів, 10 зенітних ДШК, 343 РПД, 39 автомобілів, з них 35 вантажівок. До 16.10.41р ці частини стримували противника у його наступі на Тулу.
- десант 1-ї і 4-ї радянських бригад ПДВ (6 тис. чоловік - Прим.76*), висаджений для ліквідації штабу 2-го армійського корпусу, був знищений у Демь’янському "казані" (Прим.56*)
- тільки після шести стрибків німецькому десантнику 2СВ видавався нагрудний знак повітряно-десантних військ (Прим.49*)
- тільки у серпні 1942р на базі піхотної дивізії США сформували перші дві з запланованих п’яти дивізії ПДВ (Прим.41*)
- на 01.06.41р вермахт мав 4 тис. парашутистів, тоді, як у РККА було 5 повітряно-десантних корпусів (Прим.30*)
- у роки ВВВ РККА проводила тільки тактичні десанти (до 1 тис. чоловік) і всього два десанти оперативного значення - зимою 1942р на Західному фронті та у вересні 1943р на Воронезькому фронті (Прим.28*)
- 18.01.42р під Вязьмою був здійснений повітряний десант в складі: 4-го корпуса ПДВ (10 тис. чоловік), чотирьох бригад ПДВ і одного окремого полка ПДВ. Розрахований на 5 днів, десант продовжувався понад чотири місяця, перетворившись на звичайні бойові діі, а десантники - на простих піхотинців
- 24-25.09.43р на Дударі 150 бомбардувальників Ил-4 та В-25, 180 транспортних Ли-2 та С-47, 35 планерів Г-11 та А-7 був здійснений десант, коли з 6598 чоловік скинули 4585, з них 230 над своєю територією (Прим.27*)
- 24.09.43р в районі с.Дударі (північніше Києва) Дніпровська пд-операція - 2-а за масштабами і остання такого роду в ВВВ - понад 2,5 тис. Перша подібна операція Вяземська у січні-червні 1942г (Прим.26*)
- 16.08.42р Ставка ВГК вирішила заново відновити 8 корпусів ПДВ і 5 маневрових бригад ПДВ, а в грудні 1942р вони же були переформовані у 10 гвардійських пд.дивізій (Прим.26*)
- директивами НКО СРСР від 26.04.41р більшість повітряно-десантних бригад зводилися у 5 повітряно-десантних корпусів, у складі яких перебували окремі трьох-ротні батальйони з 50 плаваючих танків Т-38 та Т-40 (Прим.25*)
ЧИСЕЛЬНІСТЬ ЦАРСЬКОЇ АРМІЇ У РІЗНІ РОКИ
- 126 тис. військовослужбовців налічувала армія за Петра-1, з якої 59% приходилося на піхоту (Прим.43*)
- якщо у 1651р чисельність російської армії досягала 133 тис, то наприкінці 70-х років 17ст. цар міг послати у похід 200 тис. рать (Прим.44*)
- в 1651р склад російської армії: 37596 чоловік дворянської кінноти, 8122 московських стрільців, 21124 казаків, 9113 татари та народи Поволжя, 7707 іноземців, 1457 рейтар, 8462 драгуна. В 1680р її склад: 15797 чоловік дворянської кінноти, 20048 московських стрільців, 21124 казаків, 9113 - татари та народи Поволжя, 7707 іноземців, 30472 рейтара, 61288 солдат (сюди ж могли вірогідно входити і до 15 тис. городових стрільців та 4-5 тис. гармашів) (Прим.45*)
- в середині 18ст за чисельністю руська армія впевнено займала 1 місце - 310 тис. чоловік, потім йшла армія Франції - 210 тис. та Австрії - 90 тис. (Прим.46*)
- чисельність російської армії мирного часу в 1876р складала 272 тис. чоловік, а внаслідок часткової мобілізації - 546 тис. чоловік (Прим.47*)
- чисельність європейських армій мирного часу в 1869р складала: Австро-Угорщини - 190 тис, Пруссії - 380 тис, Англії - 180 тис, Франції - 404 тис, Росії - 837 тис. (Прим.47*)
- у 1812р, під час вторгнення Наполеона до Росії, руська армія налічувала 597 тис. чоловік (Прим.48*)
- на 02.02.1945р чисельність угорської армії складала 214 463 людини, з яких 50 000 перебували у неозброєних робочих батальйонах (Прим.58*)
ЗОЛОТА ЛИХОМАНКА СВІТОВИХ ВОЄН
Не важко помітити, що більшість європейського золота у період 2СВ перекочувала до Англії і величезний прорахунок Гітлера у тому, що він не зміг цьому перешкодити. Інша справа, що немає жодного сумніву, що і Англія прямо чи опосередковано натиснула на країни, чиє золото вона зберігала в роки 2СВ, злегка (або не злегка) розщедритися на її власні воєнні потреби, як на частину загальної справи боротьби з фашизмом
- у жовтні 1944р радянський екіпаж транспортника С-47 доставив у СРСР золото і срібло Словацького Національного банку (Прим.77*)
- 2 югославських бомбардувальника Do-17 перелетіли, рятуючись від німців, до Єгипту разом з золотим запасом Югославії на борту для подальшого його зберігання в Англії (Прим.35*). За іншими даними, це були 3 бомбардувальника SM-79 (Прим.79*)
- золотий запас Латвії та Естонії до окупації їх СРСР зберігався в Англії (Прим.5*)
- золотий запас Голландії під час 2СВ був переміщений до Англії силами англійських "груп знищення" (Прим.4*)
- за роки 2СВ німці вивезли з Голландії золота на 160 млн. доларів (Прим.39*)
- 337 тон золота - частина золотого резерву Німеччини у 1945р була знайдена в шахтах під Берліном і продовжує зберігатися дотепер у банках США і Англії (Прим.36*)
- в вересні 1943р есесівці вивезли до Німеччини 117 тон золотого запасу Італії, з яких після закінчення 2СВ Італії було повернуто 44,4 тони (Прим.36*)
- золотий запас Іспанії (600 тон - Прим.37* або 510 тон - Прим.66*) захопив СРСР в 1936р (Прим.6*)
- золотий запас Норвегії і її торговий флот стали власністю Англії в 1940р (Прим.20*)
- 16.09.1939г золотий запас Польщі транзитом через Румунію був переправлений до Англії (Прим.31*), по закінченню 2СВ перебував у Франції Де Голя (Прим.22*)
- 14.03.1939р чехословацький золотий запас, що знаходився на зберіганні у Англійському банку, був переданий Англією фашистській Німеччині (Прим.38*)
- золотий запас Румунії (41,5т) був вивезений в царську Росію в 1918р і у подальшому не повернутий
- золотий запас Російської імперії в серпні 1914р складав 1311 тон золота, що дорівнювало 1,645 млрд. золотих рублів, то після 1СВ він скоротився до 1,101 млрд. рублів, так як частина золота була доправлена морем у Англію, як забезпечувальна міра отриманих від Англії кредитів на постачання армії воєнного спорядження та озброєння (Прим.57*)
- на початок 1СВ золотий запас Російської імперії складався з 1400 тон. Частину золотого запасу - 44 тони було передано Колчаком у якості оплати за поставки Японії, 43 тони передані отаману Семенову, а частина витрачена. (Прим.72*). За іншими даними, після розгрому армії Колчака 29 вагонів з золотим запасом Росії (один вагон пограбували чехи) дістався американцям (Прим.73*). Узагальнена ж інформація станом на зиму 2018р: золотий запас Російської Імперії на 1СВ склав 1311 т. золота або 1,695 млрд. рублів, і являвся одним з найбільших у світі. В ході війни в Англію було відправлено 75 млн. рублів, що гарантували виплату воєнних кредитів. Ще 562 млн. було перевезено до Канади, яка тоді була частиною Британської імперії. В наслідок жовтневого перевороту більшовикам безперешкодно дісталася лише половина з 1,1 млрд. рублів золотого запасу на той момент. Проблеми виникли з другою половиною золотого запасу, яка була завбачливо евакуйована ще у 1915р з Петрограда до Казані та інших міст в тилу. Більшовики намагалися вивезти його, однак вдалося взяти лише 100 ящиків - в серпні 1918р воно стало "золотом Колчака" білих, а потім і чехів - 650 млн. рублів, що становило приблизно 490 т. чистого золота у злитках і монетах. Чеські корпуси повернули Радам 409 млн. рублів в обмін на обіцянку випустити їх з країни. Але що сталося з залишившимися 236 млн? За версією російського історика О.Будницького це золото осіло в іноземних банках в рахунок уплати за озброєння і амуніцію. Обробивши архіви Стенфорда, Нью-Йорка і Лідса, він підрахував, що уряд Колчака відправив за кордон, у британські, французькі і американські банки, біля 195 млн. золотих рублів. В обмін на золото білим надавалися кредит, а також золото депонувалося для закупівлі у кредит зброї у американців. Фінансисти Білого руху також активно закупали долари для стабілізації фінансової ситуації. Гроші, що залишилися, 43 млн. рублів, були захоплені отаманом Семеновим в поїзді, що направлявся з Омська у Владивосток, і золото було витрачено на утримання військ, зокрема, на спробу привернути на свій бік монголів.
- за словами сучасного російського історика В.Сіроткина, після 1СВ та Громадянської війни у банках Англії, Японії та Франції опинилося російське золото на загальну суму в 2,7 млрд. золотих рублів за тодішнім курсом 1 золотий рубль - 11,3 долара США (Прим.72*)
ЧИСЕЛЬНІСТЬ АРМІЙ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
- восени 1938р чисельність армії Чехословаччини становила 2,0 млн. чоловік, 469 танків і 1582 літаки, тоді як Німеччина довела чисельність вермахту до 2,2 млн. чоловік, 720 танків і 2500 літаків (Прим.54*)
- армія США досягла, без урахування ВМФ, в 11,360 млн. чоловік (Прим.76*)
- 140 тис. чоловік складала чехословацька армія перед її розпуском у 1939р (Прим.65*)
- біля 650 тис. чоловік складала бельгійська армія на 01.05.1940р (Прим.65*)
- грецька армія 2СВ - всі 16 дивізій здалися німцям у 1941р (Прим.1*,22*). За іншими даними - 21 дивізія (Прим.16*)
- чисельність японської армії в 1945р досягла 7,2 млн. військовослужбовців, з яких 1 млн. припадав на Квантунську армію поблизу кордонів СРСР (Прим.19*)
- австрійські збройні сили напередодні анексії Німеччиною: сім піхотних дивізій трьох полкового складу, окрема піхотна бригада, мобільна дивізія з чотирма моторизованими батальйонами, два драгунських полки, танковий батальйон, моторизований саперний батальйон і авіаційно-зенітне з'єднання (Прим.24*)
- армія Данії - 10 дивізій, 6200 чоловік - загальні втрати країни в 2СВ (Прим.21*)
- Норвегія мала 145 тис. армію напередодні нападу на неї Німеччини (Прим.20*). За іншими даними, норвезькі сухопутні війська складалися з 6 дивізій міліційного складу і нараховували приблизно 30 тис. чоловік, у той час як план мобілізації передбачав призвати на службу загалом 106 тис. чоловік, що виявилося виконаним лише частково. ВПС Норвегії напередодні війни складалися з 200 бойових літаків (Прим.64*)
- Югославія - 600 тис. військовослужбовців (Прим.2*), у 1940р змогла мобілізувати лише 2\3 зі своїх 23 піхотних і 3 кавалерійських дивізій (Прим.22*). За іншими даними, 450 тис - югославська армія, при мобілізації - 1,4 млн. 303,7 тис. потрапили у полон і 300 тис. пішли у гори (Прим.50*). Ще за іншими даними, 28 дивізій за штатом і 300 літаків, 254 тис. здалися в полон (Прим.16*)
- румунська армія на початок ВВВ складалася з 13 дивізій та 9 бригад (Прим.17*). За іншими даними, на початок ВВВ (дані радянського допиту румунського генерала Мазаріні у 1942г) армія Румунії налічувала 20 піхотних, 4 горно-стрілецьких, 4 кавалерійських та 1 танкову дивізії. На початок листопаду 1942р армія складалася з 15 піхотних, 4 горно-стрілецьких, 1 кавалерійської та 1 танкової дивізій (Прим.15*)
МОВА НОСИМИХ ЗНАКІВ ТА СИМВОЛІВ
Раніше мало задумувався, якою важливою у минулому була інформація, що наносилася на одяг у вигляді знаків, символів або певних значків-позначок
- прочани, (як чоловіки, так і жінки) з Російської імперії, хто до революції побував у Єрусалимі, собі на руку традиційно ставили спеціальне татуювання (Прим.11*)
- у середньовічних британських повій обов’язковим елементом верхнього одягу, що позначав їхню професійну приналежність, був капюшон жовтого кольору
- офіційний одяг госпітальєрів: плащ спочатку чорний, а поті червоний з білим восьмикутним хрестом (Прим.71*)
- офіційним одягом тевтонців був білий плащ з чорним хрестом на грудях, що дало їм додаткову назву - "лицарі хреста" (Прим.68*,69*,70*)
- на офіційному одязі іоанітів - на лівому плечі чорного плаща нашивався білий восьмикутний хрест, як чотири перехрещених списа (Прим.69*)
- офіційний одяг тамплієрів, який затвердив папа Євген-III у 1146р, був білий плащ з нашитим під серцем червоним хрестом з роздвоєними "лапчастими" кінцями (Прим.69* та 71*)
- одяг лицаря-меченосця складалася з білого плаща з нашитим червоним хрестом, як і у тамплієрів, но поряд з хрестом знаходився також і червоний меч вістрям донизу (Прим.70* та 71)
- гвардійці кардинала Рішельє носили червоні плащі з нашитими срібними хрестами (Прим.7*)
- символом боротьби французьких католиків проти протестантів слугував червоний хрест - емблема іспанських військ того часу, а відмітним знаком французьких протестантів був білий шарф (Прим.8*)
- вбрання ченців-тринітаріїв: білі плащі з хрестами (блакитна стрічка вздовж поверху, червона поперек внизу)
- "білими ченцями" називали ченців католицького ордену цистерціанців з-за їхніх ряс, які виготовлялися з невибіленої та нефарбованої вовни білих вівць і які вони не знімали навіть на ніч, бо вони були їх єдиною власністю, якщо не рахували столової ложки та швацької голки
- білий хрест нашивався на ліву частину гімнастерки добровольцями Північно-Західної і Західної білогвардійських армій, які самі перейняли цей знак у раніше формованої у Києві білогвардійської Північної Армії (Прим.18*)
- майже в усіх великих середньовічних міст Європи повіям належало носити спеціальний одяг, який відрізняла їх від порядних жінок. Звично наряд повій складався з плаща чорного чи жовтого кольору з дзвіночками, які попереджали оточуючих про наближення розпусниць
- на суцільно чорному одязі черниць католицького ордену візиток лише срібний хрест на чорній стрічці (Прим.92*)
УЧАСТЬ ТА ВТРАТИ НАРОДІВ СРСР У ВВВ
Брали участь у ВВВ 151 нація і народність з СРСР (Прим.14*). Нехай вас не дивує "завищені" дані втрат багатьох з пострадянських республік - віднині їм, у якості суб'єктів міжнародного права, нічого не заважає переглядати відповідні офіційні радянські дані у відповідності до власного погляду на участь у минулій війні
- згідно офіційним даним МЗС Киргизії на 2019р, загинуло 115 тис. киргизів з 365 тис, які брали участь у ВВВ
- згідно офіційним даним МЗС Туркменістану на 2019р, загинуло біля 115 тис. туркмен з 365 тис. бравших участь у ВВВ - 200 тис. військовиків-таджиків воювало, з них понад 60 тис. загинули - за сучасними, на 2017р, російськими офіційними даними. Згідно з офіційними даними МЗС Таджикистану на 2019р, загинуло біля 100 тис. таджиків з 289 тис. бравших участь у ВВВ
- 5,756 млн. руських загинуло у ВВВ або 66,4% від усіх втрат (Прим.14*)
- 1,377 млн. українців загинуло у ВВВ або 15,89% від усіх втрат (Прим.14*)
- 252 тис. білорусів загинуло у ВВВ або 2,92% від усіх втрат (Прим.14*)
- 187 тис. татар загинуло у ВВВ або 2,16% від усіх втрат (Прим.14*)
- 83 тис. вірмен загнуло у ВВВ або 0,96% від усіх втрат (Прим.14*)
- 125,5 тис. казахів загинуло у роки ВВВ. Згідно ж офіційних даних МЗС Казахстану на 2019р, загинуло 589 тис. казахів з 1,2 млн. бравши участь у ВВВ
- 430 тис. узбеків брали участь у ВВВ. Згідно ж офіційних даних МЗС Узбекистану на 2019р, участь у ВВВ брали 1,5 млн. узбеків, з них загинуло 420 тис. чоловік
- згідно сучасним українським даним, через РККА у роки ВВВ пройшло понад 7 млн. українців - кожний другий з них загинув, а кожний другий з виживших, став інвалідом. 120 тис. українців у роки 2СВ воювали проти фашизму в арміях антигітлерівської коаліції (Прим.51*)
- українські втрати у ВВВ склали 7 млн. чоловік (Прим.21*)
- за відомостями президента Єврейської Ради України І.Левітаса в РККА воювало 500 тис. євреїв, 200 тис. з них загинуло (Прим.33*)
- СРСР втратив у 2СВ 8,7 млн. військовослужбовців (у їх числі понад 300 тис. синів і дочок Башкирії), з більш, ніж 700 тис. грузин, які воювали у ВВВ, біля половини загинуло
- у лавах РККА загинуло та зникло без вісті 2,3 тис. чеченців та інгушів, 13 тис. бурят, 10,7 тис. осетин (Прим.9*)
ВОЄННО-ПОЛЬОВІ ЗАМАЛЬОВКИ
- з осені 1941р до осені 194р протяжність радянсько-германського фронту ніколи не була меншою ніж 3800 км, а наприкінці 1942р вона досягала майже 5 тис. км. (Прим.91*)
- на початку 1942р від Холма до Великих Лук, німецький фронт не мав суцільної лінії і являв собою ланцюг окремих опорних пунктів (Прим.91*)
- 24.01.44р в наслідок розвідки боєм на ділянці 8-ї німецької армії, приблизно посередині між Черкасами та Кіровоградом, військам 2-го Українського фронту вдалося намацати ділянку завширшки близько 20 км, щільність оборонявшихся військ на якому складала не більше одної людини на 15м фронту (Прим.91*)
- на 20.08.43р в Харкові, напередодні радянського наступу, у вкрай складному становищі опинився німецький 11-й АК генерала Е.Рауса, чий бойовий склад нараховував лише біля 4000 чоловік, тобто на кожного солдата приходилося приблизно 10 метрів лінії фронту і куди терміново була звично кинута майже штатна "пожежна команда" - дивізія "Дас Райх" (Прим.91*)
- 22.06.41р у сухопутні сили Німеччини на Східному фронті протяжністю понад 3000 км входило всього 85 піхотних дивізій, а всі ці сили складали 3,3 млн. чоловік (Прим.40*). За іншими даними, біля 3 тис. кілометрів складала протяжність радянсько-німецького фронту на початку війни (Прим.34*). Або такі дані: на початку ВВВ протяжність радянсько-германського фронту складала 3400 км, а наприкінці 1941р - 4000 км, тоді як у листопаді 1942р - понад 6000 км (Прим.80*). За закордонними даними, в 1941р армія Німеччини вторглася в СРСР на фронті протяжністю в 1200 сухопутних миль або 1931 кілометр (Прим.81*). Хоча є ще і такі дані: у червні 1941р мінімальна протяжність фронту наступу вермахту у перший день війни складала 800 км по прямій (від Клайпеди до Самбора), а вже за два тижні ширина фронту збільшилася майже в два рази - до 1400 км (по прямій від Риги до Одеси) (Прим.82*)
- в перший період ВВВ оперативні щільності РККА в обороні були вкрай низькими, коли на 1 км фронту приходилося: до 0,6 стрілецького батальйону, 5-8 гармат та мінометів, 2-5 гармат ПТГ, 0,2-0,7 танка (Прим.53*)
- якщо у Західній Європі і на Балканах на кожні 1,5 км фронту приходилось 10 німецьких літаків, то на Східному фронті у 1941р менше 2 (Прим.42*)
- глибина фронту фашистських армій зазвичай не перевищувала 10 кілометрів. Далі, у глиб окупованих областей, воїнські частини, за винятком великих населених пунктів, зустрічалися рідко. Вздовж залізниці та шосейних доріг розміщувалися переважно резервні та охоронні частини противника. На відстані 30–50 кілометрів від магістралей, що живили фронт, воїнських частин майже не було. Зрідка сюди заходили каральні загони з боротьби з партизанами і загони з вилучення продовольства. Зазвичай, окупанти намагалися розквартирувати свої війська невеликими підрозділами (Прим.29*)
- у більшості своїй, німці на Східному фронті самі не будували укріплень - для цього вони зганяли місцеве населення (Прим.23*)
- дослідження, проведене Паулюсом, показало, що навіть армія чисельністю понад 3 млн. чоловік неминуче сильно розосередиться у ході операції. По мірі наступу німецький фронт неминуче розтягнеться воронкоподібно від свого початкового пункту на ширину, ніяк не менше 3200 кілометрів. Тому армії неминуче доведеться пристосовувати свою тактику бліцкригу до умов такої великої країни (Прим.52*)
- виконання наказу Гітлера №45 від 23.07.1942р призвело до збільшення загальної протяжності Східного фронту до 4000 кілометрів, включаючи наступ на Кавказ (Прим.3*)
- щільність охорони шляхів сполучення на тимчасово окупованій території СРСР коливалася від одного до десяти батальйонів на 100 кілометрів доріг. Витрата більших сил та засобів на їхню охорону, як визнавали самі гітлерівці, позбавляв їх можливості проводити активні систематичні операції проти партизан (Прим.29*)
- на літо 1944р вермахт намагався втримати 2896 км. Східного фронту (Прим.59*)
- німецька система оборони 2СВ через дефіцит сил зовсім не відповідала своїй назві. Вона постійно зводилася до оборони без будь-якого значного ешелонування вглиб з проведенням серйозних польових інженерних робіт. Оборонні позиції, що були, являли собою прості окопи і траншеї, укриття порою підсилювалися накатом з дерев'яних колод, які не забезпечували ніякого захисту проти обстрілу важкої артилерії чи бомбардувань з повітря. Ці укриття, які одночасно слугували солдатам і місцем їхнього розквартирування, носили голосну назву бункерів. Передова позиція оборони мала кілька траншей, стрілецьві комірки і земляні бункери (бліндажі). Перед переднім краєм оборони розташовувалися дротяні і мінні загородження. Потім йшла головна смуга оборони, що мала від 4 до 5 кілометрів вглиб, у якій знаходилися окремі вогневі позиції важкого озброєння (станкові кулемети, міномети, протитанкові гармати, легкі та важкі польові гармати), командні пункти і - якщо були - незначні резерви. Ще далі розташовувалися артилерійські позиції, далі тилові служби з усім своїм крамом - і цим все і закінчувалося. Якщо б далі вглиб можна було обладнати відсічні, проміжні і тилові позиції, то прорвати таку ділянку оборони ворогу було б зовсім не просто. Однак, якщо противник вибивав оборонців на передовій позиції частини вглиб головної смуги оборони, то там, не маючи можливості закріпитися, їм вже рідко коли вдавалося відвоювати початкові позиції. Гітлер зневажливо ставився до таких запасних позицій в тилу і часто заперечував проти їхнього створення. "Вони лише спокушають генералів думати про відступ", - якось сказав він. Резерви, що малися у розпорядженні, складали, зазвичай, у масштабі армії - одну дивізію, для дивізії - один батальйон, для полку - одну роту: абсолютно сміховинні сили (Прим.67*)
- перед літнім німецьким наступом 1942р частини груп армій "Центр" та "Південь" були укомплектовані на 60% від нормативної чисельності особового складу, а групи армій "Північ" - на 85% (Прим.3*)
У ТЕМУ: з спогадів очевидців
- мотоциклетний батальйон СС К.Мейера воював на Мертвому Донці - самому північному, правому рукаві дельти Дону, що біля Ростова. Батальйон займав позицію у 8 кілометрів по фронту - на цьому захисному рубежі знаходилось менше 300 солдат. Сюди входили водії, зв'язківці, працівники штабу і всі офіцери. Не було більше обозів - всі, хто міг битися, були на фронті (Прим.78*)
- зона бойових дій нашого батальйону ваффен СС включала кілька сіл. Якщо виходити з теорії, що німецька піхотна дивізія з 8000 бійців повинна утримувати лінію оборони протяжністю 10000 метрів, то ми силами 800 бійців повинні були утримувати ділянку лінії оборони протяжністю 1000 метрів. Однак насправді нам доводилося захищати ділянку в 3-4 рази більшої протяжності. Комунікація між частинами здійснювалася через озброєні патрулі, які, однак, могли переміщатися лише після настання темряви (Прим.79*)
- наприкінці 1942р угорська 2-а армія утримувала лінію фронту протяжністю 150 км на південний схід від Воронежу. Це означало, що дивізія займала ділянку у 21 км, полк - 10,5 км, а батальйон - 3,5 км. Все важке озброєння знаходилося на лінії фронту, тоді як в резерві не знаходилося нічого. Не було навіть складів боєприпасів (Прим.58*)
НАЙБІЛЬШЕ ТАНКОВЕ БОЙОВИЩЕ У СВІТІ
Комусь, цілком можливо, буде трохи дивно читати про подію ВВВ, яка, в силу різних причин, маловідома після Прохорівського танкового бойовища у липні 1943р
- 23-27.06.41р бойовище під Дубно шести радянських мехкорпусів з 1-ю танковою групою вермахту (на озброєнні якої було 799 танків, в основному T-II і T-III, важких же танків, плаваючих танків, з дизельними двигунами, з протиснарядним бронюванням, з довгодульними гарматами калібру 75-мм і вище, з широкими гусеницями танків взагалі не було). Тоді як з радянського боку у бойовищі брали участь: 4-й мехкорпус, де було 892 танка, з них 414 новітніх Т-34 і КВ; 8-й мехкорпус, що мав 858 танків, включаючи 171 Т-34 та КВ; 15-й мехкорпус, що мав 733 танка, зокрема 131 Т-34 і КВ; 22-й мехкорпус, що мав 647 танків, серед яких 31 Т-34 та КВ (Прим.74*)
- 22-26.06.41р під м.Дубно на Україні відбулося найбільше у світі танкове бойовище, в наслідок якого РККА втратило понад 3000 танків за умови, що німці мали біля 800 танків. За іншими даними, були розбиті 7-й, 9-й, 15-й і 19-й танкові корпуси, що призвело до втрати приблизно 4381 танка, понад 173 тис. військовослужбовців та 1218 літаків (Прим.60*). Ще за іншими даними, під Дубно 728 танкам (219 Т-2, 100 Т-3 з 37мм гарматою, 255 Т-ІІІ з 50мм гарматою, 100 Т-4, 54 командирських танка без гармат) і ??? САУ фон Клейста протистояли 2800 (з них 340 Т-34 та КВ) танків п’яти радянських механізованих корпусів (Прим.61*) (дивись сторінку "Нотатки до теми": "Про танковий метало-брухт")
Ще за іншими даними, мова йшла про 600 танків Клейста проти 2500 танків Будьонного (Прим.62*)
- відомо, що у ході прикордонних бойовищ у районі Броди, Берестечко, Дубно (район приблизно 60х40 км) радянське командування 26-29.06.41р (дивись дату у повідомленні вище - прим.ред) проводило контрудар п’ятьма мехкорпусами Південно-Західного фронту (8, 9, 15, 19 і 22 мк, всього біля 5 тис. танків) проти наступаючої 1-ї танкової групи та частини сил 6-ї польової армії противника (всього біля 1 тис. танків). РККА потерпіли там найбільшу поразку, втратив 2648 танків (Прим.63*)
- згідно сучасних російських даних на весну 2021р, в бойовищі брало участь 5 радянських механізованих корпусів (в їхньому складі біля 3,5 тис. танків) проти 5-ти німецьких танкових дивізій (в їхньому складі понад 700 танків). Вперше озвучені хоч якійсь дані по німецьким втратам: 85 танків були втрачені незворотно; На жаль, ні джерела цих втрат, ні даних про радянські танкові втрати виявити не вдалося - прим.ред
- дані з закордонних джерел на літо 2021р по бравшим участь в бойовищі частинам: з загальної кількості в 728 танків - 460 танків Т-3 та Т-4, 150 танків Т-1 та Т-2, а також 115 командирських танків без гарматного озброєння. Було підбито біля 260 німецьких танків, більше половини з яких, після ремонту в розташуванні своїх частин, змогли повернутися до строю
ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - Г.Уильямсон "СС - инструмент террора"
(Прим.2*) - Е.Музруков "Провал операции "Шварц" журнал "Братишка" 12\13
(Прим.3*) - К.Кунов "Свинцовый дождь Восточного фронта"
(Прим.4*) - Х.Фертен "В огне Восточного фронта. Воспоминания добровольца войск СС"
(Прим.5*) - П.Судоплатов "Разные дни тайной войны и дипломатии"
(Прим.6*) - Х.Дамс "Франсиско Франко. Солдат и глава государства"
(Прим.7*) - С.Цветков "Узники Тауэра"
(Прим.8*) - Ф.Эрланже "Генрих-III"
(Прим.9*) - И.Пыхалов "Великая оболганная война-2"
(Прим.10*) - В.Галин "Политэкономия войны. Заговор Европы"
(Прим.11*) - Ю.Смирнов "Ростов под сенью свастики"
(Прим.12*) - А.Шпеер "Третий рейх изнутри. Воспоминания рейхсминистра военной промышленности"
(Прим.13*) - В.Таболин "Миссия полпреда А.Мерекалова" журнал "Военно-исторический архив" 12\2002
(Прим.14*) - А.Сорокин "Победа одна на всех. Вклад союзных республик СССР в завоевание Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945гг"
(Прим.15*) - А.Жадобин "Сталинградская эпопея"
(Прим.16*) - "100 битв, которые изменили мир. Балканы 1941-45" №145
(Прим.17*) - И.Мощанский "Города-крепости"
(Прим.18*) - Я.Тинченко "Белая гвардия М.Булгакова"
(Прим.19*) - Г.Холявский "Полная энциклопедия танков мира 1914-2000гг"
(Прим.20*) - И.Бунич "Гроза". Кровавые игры диктаторов"
(Прим.21*) - Л.Семененко "Великая Отечественная война. Как это было"
(Прим.22*) - Ф.Меллентин "Танковые сражения. Боевое применение танков во 2МВ"
(Прим.23*) - А.Васильченко “Танковый ас №1 Михаэль Виттманн”
(Прим.24*) - Д.Кауфман "Фортификация Второй мировой войны 1939-45гг. Третий рейх"
(Прим.25*) - И.Мощанский “Красные разведчики. Семейство танков Т-40
(Прим.26*) - Е.Музруков "Десант над Днепром" журнал "Братишка" 9\2013
(Прим.27*) - К.Кузнецов "Десантные планеры Сталина 1930-55гг"
(Прим.28*) - Г.Пакилев "Советская военно-транспортная авиация"
(Прим.29*) - А.Попов "Диверсанты Сталина: НКВД в тылу врага"
(Прим.30*) - С.Манукян "Как начиналась война" журнал "Наука и техника" 6\2012
(Прим.31*) - М.Солонин "Бочка и обручи или..."
(Прим.32*) - М.Брюннер "На танке через ад. Немецкий танкист на Восточном фронте"
(Прим.33*) - С.Щехтман газета "Киевский вестник" 10.08.2010
(Прим.34*) - Б.Белозеров "Фронт без границ 1941-1945гг"
(Прим.35*) - А.Харук "Все самолеты люфтваффе"
(Прим.36*) - М.Ильинский "Жизнь и смерть Бенито Муссолини"
(Прим.37*) - Э.Радзинский "Сталин. Загадки жизни и смерти"
(Прим.38*) - Г.Препарата "Гитлер.Инк. Как Британия и США создавали Третий рейх"
(Прим.39*) - А.Окороков "СССР против США. Психологическая война"
(Прим.40*) - Ю.Мухин "Фальшивая история Великой войны"
(Прим.41*) - К.Кузнецов "Планер СГ-3А - деревянная "парта" американских десантников" журнал "Моделист-конструктор" 3\2014
(Прим.42*) - "100 битв, которые изменили мир. Воздушная война на Восточном фронте" №141
(Прим.43*) - А.Бабченко "Сколько стоит солдат" журнал "Братишка" 11\2005
(Прим.44*) - Ю.Кобяков "Гособоронкремень" журнал "Дилетант" 2\2012
(Прим.45*) - А.Буровский "Правда о допетровской Руси. Золотой век Русского государства"
(Прим.46*) - И.Голыженков "Европейский солдат за 300 лет. 1618-1918"
(Прим.47*) - А.Широкорад "Россия-Англия. Необъявленная война 1857-1907гг"
(Прим.48*) - В.Кресс "Мимоходом"
(Прим.49*) - А.Нечаев "Элитные войска Германа Геринга" журнал "Ружье. Оружие и амуниция" 6\1998
(Прим.50*) - "Энциклопедия 2МВ. Сражения на южном направлении, май 1940-июнь 1941гг"
(Прим.51*) - "Український внесок у перемогу над нацистською Німеччиною" журнал "Військо України" 4\2014
(Прим.52*) - К.Эйлсби "План Барбаросса"
(Прим.53*) - О.Растренин "Штурмовики люфтваффе: мифы и реальность" журнал "Авиация и космонавтика" 2\2014
(Прим.54*) - Ю.Мухин "Одураченный Гитлер"
(Прим.55*) - сборник "Дальняя авиация России"
(Прим.56*) - И.Ковтун “Дивизия СС "Мертвая голова"
(Прим.57*) - А.Шумилин "Пир тыловых "крыс" журнал "Загадки истории" 32\2014
(Прим.58*) - Э.Молло "Вооруженные силы Второй мировой"
(Прим.59*) - "Энциклопедия 2МВ. Открытие второго фронта (весна-лето 1944)"
(Прим.60*) - Д.Портер "Вторая мировая - стальной вал с Востока. Советские бронетанковые войска 1939-45гг"
(Прим.61*) - А.Исаев "Величайшее танковое сражение 1941г"
(Прим.62*) - Э.Керн "Пляска смерти. Воспоминания унтерштурмфюрера СС. 1941-45"
(Прим.63*) - В.Замулин "Прохоровское сражение"
(Прим.64*) - В.Хубач "Захват Дании и Норвегии. Операция "Учение Везер"
(Прим.65*) - Ф.Функен "Энциклопедия вооружения и военного костюма. 2МВ 1939-45"
(Прим.66*) - Ю.Рыбалкин "Операция Х. Советская военная помощь республиканской Испании (1936-39)
(Прим.67*) - А.Бухнер "Восточный фронт"
(Прим.68*) - В.Урбан "Тевтонский орден"
(Прим.69*) - А.Доманин "Крестовые походы под сенью креста"
(Прим.70*) - М.Бредис "Крестовый поход на Русь"
(Прим.71*) - А.Бахтин "Замки и укрепления Немецкого ордена в северной части Восточной Пруссии"
(Прим.72*) - Б.Воробьев "Охота за русским золотом" журнал "Техника - молодежи" 1\2001
(Прим.73*) - Ю.Богданов "30 лет в ОГПУ-НКВД-КГБ. От оперуполномоченного до заместителя министра"
(Прим.74*) - О.Грейгь "Сталин мог ударить первым"
(Прим.75*) - "Энциклопедия вооружений и военного костюма. 2МВ. 1939-45" (ч.2)
(Прим.75*) - Г.Жуков "Воспоминания и размышления"
(Прим.76*) - Г.Крафт "Фронтовой дневник эсэсовца. "Мертвая голова в бою"
(Прим.77*) - В.Котельников "Воздушные извозчики войны" журнал "Крылья Родины" 3\1997
(Прим.78*) - К.Мейер "Немецкие гренадеры. Воспоминания генерала СС"
(Прим.79*) - Х.Фертен "В огне Восточного фронта. Воспоминания добровольца войск СС"
(Прим.80*) - Г.Кривошеев "Цена освободительной миссии" журнал "Военно-исторический журнал" 3\1991
(Прим.81*) - сборник "От Мюнхена до Токийского залива. Взгляд с Запада на трагические страницы 2МВ"
(Прим.82*) - М.Солонин "Фальшивая история Великой войны"
(Прим.83*) - Ф.Гальдер "Оккупация Европы. Военный дневник НГШ"
(Прим.84*) - сборник "Генералы и офицеры вермахта рассказывают"
(Прим.85*) - В.Ульрих "Ось Берлин-Рим. Союз Муссолини и Гитлера"
(Прим.86*) - Д.Мессе "Война на русском фронте. Итальянский экспедиционный корпус в России"
(Прим.87*) - В.Окулов "Явка до востребования"
(Прим.88*) - В.Кейтель "Размышления перед казнью"
(Прим.89*) - К.Маннергейм "Мемуары"
(Прим.90*) - М.Зефиров "Асы 2МВ. Союзники люфтваффе: Венгрия, Румыния, Болгария"
(Прим.91*) - Э.Земке "От Сталинграда до Берлина"
(Прим.92*) - О.Будзей "Вулицями Камьянця-Подільського"