КОСМОПОЛІТИ БЕЗ "СТРАХУ ТА ДОКОРУ"

Нова інформація позначається червоним кольором, але не обов'язково знаходиться на початку теми
Цікаве у Неті за даною темою: "5 самих грізних дворучних мечів Середньовіччя"

Ідеали лицарства являли собою міцно затверджений кодекс воєнної касти, що базувався на космополітичній за своєю основою лицарській моралі, призвані утвердити моральну перевагу лицарства над іншими суспільними станами. Кастова солідарність лицарства настільки сприяла зближенню феодалів різних країн та держав, що протягом віків лицарі відчували зв’язок з побратимами за класом виразніше, ніж з людьми, пов’язаними з спільністю території та мови. Лицарська мораль була далека почуттю національної самосвідомості, так як визнавала вищою чеснотою вірність сюзерену, а ним міг бути феодал чи государ будь-якої країни

- якщо на утримання одного бургундського лицаря у 1180р йшов дохід від 750 акрів землі, то в середині XIIIст. на це потрібні були доходи уже від 4000 акрів. Вартість повного бойового спорядження кінного лицаря, а також супроводжуючих його сержантів і зброєносців можна порівняти з вартістю сучасного важкого танку (Прим.7*)
- строк обов’язкової воєнної служби лицаря своєму сюзерену не перевищував сорока днів, після яких вона могла продовжуватися далі за взаємною згодою сторін або автоматично припинятися, якщо сторони не змогли дійти згоди (Прим.8*)
- від початку головним елементом лицарських турнірів була рукопашна схватка, під час якої лицарі бились один з одним у складі двох великих груп (вірогідно, останній випадок приходиться на 1379р у Брюгге). Однак існував варіант поєдинку, коли лицарі билися один на один, стрімко рухаючись назустріч один одному вздовж розділяючого їх низького бар'єру і саме таке протиборство до 14в набрало більшої популярності, ніж масові стички і стало синонімом лицарського турніру (Прим.7*)
- для участі у рицарському турнірі її учасник повинен був надати доказ того, що в його роду протягом 4 поколінь були вільні люди - не раби чи селяни

- середньовічні європейські лицарі вважали ганьбою використання у своєму середовищі лука, у той час, як японські самураї лук вважали за головну зброю, а володіння мечем - засобом самооборони (Прим.6*)
- у якості знаку посвячення лицар отримував золоті остроги (Прим.4*)
- посвячений у лицарі мав право сидіти за королівським столом, командувати загоном собі подібних, носити меч на воєнній перев’язі і обладунки, прикрашені власним гербом, приймати участь в лицарських турнірах (Прим.3*)
- посвячений у лицарі залишався таким на все життя, за виключенням вкрай рідкісних випадків втручання Церкви. Єдиним покаранням, яке можна було покласти на лицаря, було прилюдне виконання обряду "harmiscara", коли винний ніс на собі сідло услід за власним конем. Ганьба даного покарання закінчувалася одразу після його виконання і не несла інших наслідків для покараного лицаря (Прим.3*)

- перші справжні, у відповідності до правил їхнього проведення, лицарські турніри відбулися у Бургундії в 1429р (Прим.4*). За іншими даними, початком турнірів варто вважати кінець 11ст. - у Франції (Прим.7*)
- дами виводили на турнір своїх лицарів на золотому або срібному ланцюжку
- ставкою лицарського двобою найчастіше ставав рукав одягу високородної дами, який присуджувався переможцю і який ставав його своєрідною емблемою на час турніру (Прим.3*)

- лицарський кінь являв собою тварину особливої важковагової породи, навчену кусати противника та його коня, наносити удари передніми і задніми ногами, таранити грудьми ворогів і навіть невеликі укріплення, і вартість його перевищувала 300 безантів, що дорівнювало річному доходу великого баронського маєтку (Прим.2*)
- один з фламандських лицарів, всупереч прийнятим правилам лицарської моралі і кодексу поведінки в бою, якось призвав: "Смерть французам!" Сучасники, які осудили його за те, що він поводить себе "не за правилами", не могли й передбачити, наскільки точно, випереджаючи час, ця репліка передбачає майбутню ломку стереотипів лицарської поведінки під тиском таких істотних обставин, як боротьба за незалежність (Прим.1*)
- вага носимого захисного озброєння лицаря не перевищувала 30 кг.

ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - Н.Басовская. Столетняя война. Леопард против лилии"
(Прим.2*) - А.Доманин "Крестовые походы под знаком креста"
(Прим.3*) - Д.Бартелеми "Рыцарство. От древней Германии до Франции 12 века"
(Прим.4*) - Л.Френсис "История костюма и доспехов. От крестоносцев о щеголей")
(Прим.5*) - С.Нечаев "Жанна Д'арк. Тайна имени"
(Прим.6*) - В.Шпаковский "Рыцари, луки и стрелы" журнал "Наука и техника" 11\12
(Прим.7*) - сборник "100 битв, которые изменили мир: Куртне" №170
(Прим.8*) - П.Рид "Тамплиеры"