ОФІЦЕРСТВА ДОЛЯ

Нова інформація позначається червоним, але не обов'язково знаходиться на початку теми.

      "У нас прийнято вважати, що генерали і офіцери старої армії являються в повному розумінні слова не тільки фахівцями, але і знавцями воєнної справи... Насправді руський офіцерський корпус старої армії ніколи не володів ні тією, ні іншою якістю. В своїй більшості він складався з осіб, які отримали обмежену воєнну освіту, абсолютно забитих і позбавлених всілякої ініціативи" М.Тухачевський Е.Склянському 19.12.19р (Прим.7*)

- у Києві 1918р, у "офіцерській" бойні у міському театрі, куди воєнні були викликані для "перевірки документів", були розстріляні та порубані не менше 2000 чоловік, жертвами одеської бойні морських офіцерів до приходу австрійських військ стали понад 400 офіцерів, 1342 офіцера вбиті у січні-лютому 1918р в Армавірі, а в гекатомбах Ставрополя офіцери знищувалися партіями з 67, 97 тощо чоловік (Прим.11*)
- з 20 осіб, які займали в РККА у роки Громадянської війни посади командувачів фронтів, 17 чоловік (85%) були кадровими офіцерами колишньої царської армії. Посади начальників штабів фронтів займали 20 "воєнспеців". З 100 командувачів арміями кадрових офіцерів було 62, ще 20 чоловік стали офіцерами після прискорених курсів царських воєнних училищ. Начальників штабів армій було 93, з них колишніх царських офіцерів 77 чоловік або 83% (Прим.10*)
- після Громадянської війни примусової мобілізації у РККА у разі війни підлягали всі офіцери колишньої царської армії, але без права носіння зброї - у трудових формуваннях (Прим.8*)
- "мобілізація" воєнспеців в РККА мала типовий сценарій: наказ командарма наголошував:
"Для створення боєздатної армії потрібні досвідчені керівники, а тому наказую всім колишнім офіцерам, які проживають в Симбірській губернії, негайно стати під Червоні знамена ввіреної мені армії. Сьогодні, 4 цього липня, офіцерам, які проживають у місті Симбірськ, прибути на 12–ту годину до будинку Кадетського корпусу, до мене. Хто не з'явиться, будуть піддаватися воєнно-польовому суду" (Прим.7*)
- наприкінці 1921р 1\3 офіцерського складу РККА складалася з колишніх царських офіцерів. Кількість командирів РККА із колишніх унтер-офіцерів наприкінці 1921р складала 13% (Прим.7*)
- після закінчення громадянської війни, генералів та полковників з воєнспеців, тримаючись рекомендацій Тухачевського, і не тільки його, видалили на викладацьку роботу, а в 1930р в рамках чекістської операції "Весна" більшість залишившихся в живих (близько 5 тис.) арештували за обвинуваченням в уявному монархічному заколоті, а декого навіть розстріляли. Щоправда, більшість арештованих протягом року випустили на свободу, але вже щасливчиків, які дожили до 37-го і померли у власному ліжку, налічувалося буквально одиниці (Прим.7*)
- біля 10 тис. чоловік або 3% від маси всіх офіцерів стали офіцерами під час перебування в Білій армії у період Громадянської війни (Прим.6*)
- колишні царські офіцери, які служили в РККА, потім потрапили до білогвардійського полону і які виказали бажання служити білому руху, практично завжди були рядовими (Прим.6*)
- до 80% всіх колишніх царських офіцерів, які згодом служили в Червоній Армії, були мобілізовані насильно або служили через відсутність засобів існування (Прим.6*)
- на Півдні Росії в Білому русі прийняло участь приблизно 115 тис. офіцерів, з яких 35-40 тис. (приблизно третина) загинуло, до 45 тис. (біля 40%) емігрувало і до 30 тис. (приблизно чверть) залишилися в радянській Росії. На Сході країни воювало 35-40 тис. офіцерів, з яких загинуло до 7 тис. (приблизно 20%), стільки ж емігрувало, а більшість залишилися на радянській території. На Півночі з 3,5-4 тис. офіцерів загинуло не менше 500, залишилося (потрапило в полон) 1,5 тис. (більше третини), а половина емігрувала в своїй більшості до початку 1920р. На Заході з 7 тис. офіцерів білих формувань загинуло не більше 1,5 тис. (біля 20%), на радянській території залишилося не більше 10%, а переважна більшість опинилася за кордоном. Таким чином, з приблизно 170 тис. офіцерів білого руху, біля 30% (50-55 тис. чоловік) загинуло, до 58 тис. опинилося еміграції і приблизно стільки ж залишилося на радянській території(Прим.6*)
- протягом 1918р білогвардійців в полон зазвичай не брали, особливо офіцерів. В протилежному випадку захоплених одразу знищували, часто - після диких знущань. До осені 1919р в живих змогли в силу різних причин залишитися лише кілька десятків полонених офіцерів. До осені 1920р в полон потрапило біля 7 тис. офіцерів (Прим.6*)
- у 1918-19рр з полону до Росії повернулося 4014 офіцерів, з яких - 1068 кадрових офіцерів (Прим.6*)
- у 1921-22рр воєнізовані білогвардійські структури за кордоном (80-100 тис. офіцерів) за різними причинами полишили 16% офіцерів (Прим.5*)
- 14390 офіцерів перейшли в роки Громадянської війни з Білої армії до Червоної (Прим.4*)
- 2\3 всіх кадрових офіцерів царської армії загинули у Першу світову війну. Офіцери царської армії зразка 1917р – озброєна і нашвидкуруч навчена інтелігенція (Прим.3*)
- добровільно до Червоної Армії пішли служити не більше 10% колишніх царських офіцерів, інші були набрані в результаті примусових мобілізацій з взяттям заручників (Прим.3*)
- 5 колишніх царських генералів, які перейшли на бік Червоної Армії і потрапили в полон до білих, були розстріляні за відмову зректися Червоної Армії (Прим.3*)- з 20 командувачів червоними фронтами 17 були офіцерами царської армії, з 100 командирів дивізій – 82. Всі начальники штабів всіх армій і дивізій також були офіцери колишньої царської армії (Прим.3* та 9*)
- один з перших наказів Реввоєнради від 30.09.1918р вводив систему заручників для воєнспеців: за перехід до білих, самовільне дезертирство або відступ розстрілу підлягала вся родина воєнспеца, включаючи малолітніх дітей і пристарілих батьків (Прим.3*)
- на службі в Червоній Армії перебували біля 250 генералів-адміралів колишньої царської армії (Прим.2*)
- в Червоній Армії служили 70-75 тис. царських офіцерів (30%), з них 14 тис. до цього служили в Білій Армії. В Білій Армії служили біля 100 тис. (40%). Інші ухилилися від участі у Громадянській війні (Прим.1*). За іншими даними, в період Громадянської війни в лавах РККА воювало 48,5 тис. царських офіцерів і генералів, в 1919р вони склали 53% всього командного складу РККА (Прим.9*)
- біля 600 офіцерів Генерального Штабу перейшли на бік Червоної Армії, з них потім біля 100 стали перебіжчиками, що виявилося менше в процентному відношенні кількості перебіжчиків серед мобілізованих червоноармійців (Прим.3*). За іншими даними, в Червоній Армії було 639 офіцерів (з них біля 200 генералів - Прим.9*) Генерального Штабу (Прим.1* та 9*)

ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - С.Кара-Мурза "Гражданская война (1918-21) - урок для 21 века"
(Прим.2*) - Л.Абраменко "Последняя обитель. Крым, 1920-1921 годы"
(Прим.3*) - А.Буровский "Самая страшная русская трагедия. Правда о гражданской войне"
(Прим.4*) - В.Кожинов "Правда сталинских репрессий"
(Прим.5*) - В.Макаров "Смерш. Гвардия Сталина"
(Прим.6*) - С.Волков "Трагедия русского офицерства"
(Прим.7*) - Б.Соколов "М.Тухачевскийю Жизнь и смерть Красного маршала"
(Прим.8*) - Ф.Фенкен "Энциклопедия вооружения и военного костюма. 2МВ 1939-45"
(Прим.9*) - Ю.Мухин "Блицкриг. Как это делается"
(Прим.10*) - "Досье-коллекция №46: 1МВ. Военные училища"
(Прим.11*) - С.Мельгунов "Кровавый террор в России 1918-23гг"