Нова інформація позначається червоним, але не обов'язково знаходиться на початку теми.
NB: активні посилання на подібні цій теми - "Про форму, нагороди та відзнаки", "Грошово-продуктова собівартість життя"
"Військове звання настільки почесне, що не повинно ставати уділом недостойної людини" - П.Пестель
"Солдат повинен боятися свого начальника більше, ніж ворогів" - спартанський полководець Клеарх
"Ідеальний солдат виконує свої обов’язки з найбільш можливим завзяттям, кориться без зайвих роздумів, думає, тільки коли наказано, і має лише одне бажання - загинути в бою благородною смертю солдата" - Федір фон Бок, генерал-фельдмаршал вермахту (Прим.37*)
"Військо ненавчене - що шабля знегострена" - А.Суворов
"Той, хто виграє війну, ніколи не перестане воювати" - Е.Хемінгуей
"Мистецтво війни - це наука, у якій не вдається нічого, окрім того, що було розраховано або продумано" - Наполеон Бонапарт
"Від солдата вимагається насамперед витривалість та терпіння, хоробрість - справа друга" - Наполеон Бонапарт
- 01.01.1874р російським царем Олександром-ІІ підписаний маніфест "Про введення звгвльної військової повинності", що поклало кінець рекрутським наборам для служби в армії
- новобранець крігсмаріне отримував (на 1942р) 126 предметів спорядження, одягу та взуття (Прим.69*)
- у 2СВ в німецькій армії діяло правило, за яким офіцери були між собою на "ви", а коли зверталися один до одного, говорили "пан" з додаванням прізвища. При зверненні до старших, замість прізвища називалося військове звання. У позаслужбовій обстановці, наприклад, на вокзалі, якщо офіцер був незнайомим, то чинним було звернення "шановний товариш" (Прим.68*)
- у 2СВ їжа на вечірках в офіцерському клубі німецького воєнного училища була з такого ж асортименту продуктів, що і в солдатській їдальні, але готувалася вона окремо. Виключення у якості їжі - Різдво та Новий Рік, коли запрошувалися дружини офіцерів. Існувало суворе правило не розмовляти на службові теми. Курсанти могли бути присутніми на вечірках до опівночі, пити куплене в буфеті клубу вино і сидіти за загальним столом впереміжку з офіцерами (Прим.68*)
- 750 рейхсмарок одночасної пошивочної допомоги отримував по випуску кожний піхотний офіцер вермахту у 2СВ, як грошову компенсацію за пошив повсякденної та парадної форми поза державним підприємством і дана сума була більше, ніж у 3 рази його посадового окладу (Прим.68*)
- мушкетерські роти у Франції були скасовані в 1775 році
- на 1905р рядовий склад російської армії та флоту не мав права відвідувати суспільні заклади, сидіти у трамваї і носити цивільне вбрання у відпустці або звільненні з розташування. Офіційно звернення командування до рядових здійснювалося на "ти"
- у мирний час італійським офіцерам треба було щоразу здавати певний іспит на отримання чергового військового звання (Прим.65*)
- у 1СВ полонені офіцери воюючих армій отримували подвійне грошове утримання відповідно до звання та посаді до полону, утримувалися у окремих від солдат приміщеннях та мали загальних для всіх денщиків з солдат-полонених (Прим.63*)
- до 1СВ по закінченню навчання у австро-угорському військовому училищі випускник-кандидат у офіцери проходив офіцерський кандидатський стаж у званні унтер-офіцер на посаді командира взводу або рівного йому і вже потому отримував звання лейтенант (Прим.64*)
- на 1883р у Австро-Угорській імперії до армії призивали з 21 року (Прим.64*)
- особливістю австрійської армії після воєнної реформи 1868р були "полкові мови". Передбачалося, що якщо більше 1\5 новобранців призвани з однієї місцевості, то і "полковою" є мова місцевості призову (Прим.70*)
- в 1868р в Австро-Угорщині проведена воєнна реформа: строки служби були скорочені до 3 років, введена загальна військова повинність, всі раніше існуючі виключення та відстрочки були відмінені. Єдине послабленням було дано випускникам середніх шкіл, які могли служити тільки рік, після чого їх зараховували до резерву (Прим.70*)
- з 1699р в Росії царем Петром-1 введена безстрокова рекрутська військова служба ("доколе сил и здоровье позволят"). З 1793р дійсна війскова служба рядового складу скорочена до 25 років. З 1834р - скорочена до 20 років, з 1855р - до 12 років, з 1872р - до 10 років, з 1874р - 6-7 років (замінена служба рекрутів на загальний військовий обовьязок), з 1888р - 5-7 років, з 1906р - 3-5 років, в залежності від роду військ
- під час 2СВ, згідно неписаної традиції, серед пілотів англійських ВПС право носили вуса мали тільки офіцери (Прим.62*)
- солдатам-інвалідам австро-угорської армії при звільненні зі служби безкоштовно, за рахунок держави, видавалися катеринки у якості засобу майбутнього тимчасового або постійного заробляння життєво необхідних коштів. Також в Австро-Угорщині, воєнним інвалідам, вдовам військовиків та солдаткам за їхнього бажання, замість пенсії, надавалась від держави концесія на так звану "трафіку" - можливість торгувати гербовими і поштовими марками, а також цигарками і тютюном, що було предметом монопольної торгівлі держави (Прим.66*)
- з 1915р, хоча призовний вік у царській армії як і раніше залишився 21 рік, до армії можна було піти при досягненні 19 років у якості добровольця ("охочого") або вільновизначающегося, якщо отримав освіту не менше 5 класів гімназії або здав відповідний іспит
- нарукавна стрічка з найменуванням дивізії ваффен-СС традиційно дозволялася до носіння новобранцями тільки після першого бою - є непідтверджена інформація, що дана традиція мала місце лише у частинах ваффен-СС німецького формування
- з 10.01.1737р маніфестом імператриці Анни Іоанівни замінена безстрокова служба дворян в царській армії на службу 25 років. Половина офіцерів одразу подала у відставку, тому дію маніфесту поспішили призупинити, не даючи відставок
- кожний військовослужбовець рядового складу царської армії як до 1СВ, так і у перші роки громадянської війни обов'язково мав у приватній власності солдатську скриньку для особистих речей, що у мирний час зберігався під ліжком, під час переміщувався своїм власником у обозі, а під час боїв знаходився поруч. Солдатська скринька являлася обов'язковим атрибутом тогочасного рекрута
- румунськими офіцерами у період після 1СВ і аж до закінчення 2СВ було прийнято носити корсети як на воєнній службі, так і після неї (Прим.58*). Більше того, ще у 1877-1878рр, під час війни за звільнення Болгарії, румунські офіцери вживали пудру і носили корсети (Прим.60*)
- військові минулих часів, які бажали відвідати бальні чи танцювальні зали, відповідно до вивішених в них і обов’язкових для всіх відвідувачів правил, були зобов’язані знаходитися у даних приміщеннях без холодної зброї (щабель, шашок тощо), а також у взутті без шпор
- згідно німецьким воєнним правилам, під час поховання самовбивці було заборонено віддавати воїнські почесті, більше того, навіть капелану не дозволялося промовляти речі на його могилі (Прим.57*)
- влітку 1944р планові відпустки з виїздом у Німеччину військовикам вермахту були відповідним наказом відмінені, але це не стосувалося військовиків, відмічених особливими бойовими заслугами, як, наприклад, знищення танку засобами ближнього бою: спеціальними протитанковими кумулятивними зарядами, мінами та фаустпатронами (Прим.56*)
- з практики ганебних стягнень у римській армії: воїни, які наразилися на децимацію, отримували замість пшениці ячмінь чи овес, а їхні намети поза табірним валом, ті, хто виявив боягузтво або непокору, спеціально виставляли у принизливому положенні, наприклад, стояти босоніж, без пояса або напіводягненими у центрі табору, іноді з куснем дерну або сажнем у руках, копати канави, носити цеглу, рубати солому. Особливо ганебним покаранням за боягуз був наказ носити зазначений час жіночий одяг (Прим.55*)
- у 1901р цар Миколай ІІ своїм указом дозволив юнкерам носіння борід, вусів і бакенбардів
- 2 кг складала офіційно дозволена вага посилки німецькому солдату у роки 2СВ (Прим.56*)
- з 1793р строк служби рядового складу армії Російської імперії визначений у 25 років
- стосовно влади полководця давньогрецькі воїни, за виключенням спартанців, могли хизуватися своїм противленням начальникам, вважаючи покору принизливою і навіть давати поради командувачу на полі бою (Прим.55*)
- в епоху розквіту римської армії молоді воїни щоденно, двічі на день займалися вправами і навчаннями, у той же час подібні зайняття ветеранам полагалися один раз на день (Прим.55*)
- відповідно до римського воєнного закону, той, хто в строю першим кинеться навтьоки, підлягав у повчання іншим смертній карі на очах у своїх товаришів (Прим.55*)
- 40-60кг складала вага спорядження десантника під час вторгнення союзних військ у день "Д" 06.06.1944р у Нормандії
- римський воїн, викритий у банному крадійстві, підлягав ганебній відставці з армії - таке покарання було більш серйозним, ніж крадіжка зброї, за яку накладалося розжалування (Прим.55*)
- у численних едиктах римських імператорів була зафіксована норма, що "...якщо воїн зайнявся сценічним ремеслом або вирішив продати себе у рабство, він підлягає смертній карі" (Прим.55*)
- наприкінці 19ст Німеччина була єдиною країною у Європі, де існували закони, які допускали дуелі (Прим.54*)
- у 1836р у Франції був розроблений дуельний кодекс, що незабаром став єдиним для легального дозволу конфліктів честі в усіх країнах Європи і він же був прийнятий за основу в Росії при прийнятті вітчизняного дуельного кодексу у 1908р після офіціальної легалізації дуелей у 1898р (Прим.54*)
- після прийняття рішення Судом товариства офіцерів часті про неможливість примирення противників без нанесення шкоди честі призначалася дуель, перед якою у офіцера залишався вільний вибір - або прийняти участь у ній, або подати у відставку (Прим.54*)
- ображена сторона після нанесення офіційної образи не могла відповісти нанісшому образу, так як автоматично після цього втрачала право на вибір зброї, різновид та дистанцію дуелі (Прим.54*)
- протокол зустрічі секундантів, у якому оговорювалися правила проведення майбутньої дуелі, підписувався секундантами дуелянтів у двох примірниках, які перед самим поєдинком самі дуелянти повинні були затвердити (Прим.54*)
- у 1783р указом цариці Катерини-II і аж до початку царювання Миколи-II всі гусарські полки, за виключенням двох гвардійських, були розпущені у російській армії (Прим.53*)
- офіцерський клуб та їдальня у вермахті, зазвичай, знаходилися на території частини і офіцер мав право підійти до столу тільки після появи командира, а приступити до вечері - тільки після того, як той піднімав свою ложку (Прим.52*,68*)
- навіть у напередодні неминучої поразки у 2СВ з численних "казанів" окрім поранених, вивозилися також військовослужбовці, які були батьками багатодітних родин (Прим.50*), ця ж категорія військовослужбовців мала перевагу перед іншими військовослужбовцями при отриманні чергової відпустки на Різдвяні свята (Прим.51*)
- стародавні єгиптяни воїнам-втікачам з поля бою обрізали язики, а греки відбирали у дезертирів почесні посади, одягали у ганьбливий одяг, голили їм половину голови і у такому вигляді виставляли протягом трьох днів на торговій площі (Прим.48*)
- наприкінці XVII - початку XVIIIст. 16 стрілецьких полків, що не брали участі у повстанні проти Петра-1, були розформовані, а стрільці з сім’ями вислані з Москви у інші міста і записані у посадські (Прим.44*)
- у кельтських воїнів, за свідченнями істориків Діодора, Страбона і Афінея, гомосексуальні стосунки не вважалися забороненими (Прим.47*)
- у давньогрецьких воїнів традиційним було вживання вина перед початком бою - сам же бій здебільшого починався після сніданку (Прим.46*)
- британський військовий статут за 1745 рік стверджував: "Солдатам наказано не знімати шапки при зустрічі з офіцером і не звертатися до нього, а лише схопитися рукою за свій головний убір і вклонитися"
- зріст кандидата не менше 178 см був обов’язковою умовою для приймання у війська СС (Прим.45*)
- 160 см. вважався гранично низьким зріст німецької дівчини, на якій міг одружитися есесівець і тільки спеціальний дозвіл Головного управління раси та населення позитивно вирішував цю проблему (Прим.59*)
- рядові військовослужбовці СС підписували контракт на 4 роки, сержанти на 12 років і офіцери на 25 років служби (Прим.49*)
- децимація (страта за жеребом) - вища міра покарання у римській армії за втрату прапору, бунт і, навіть, за дезертирство. Підрозділ, що підлягав покаранню, ділився на десятки, незалежно від рангу та строку служби. Кожна десятка кидала жереб і того, на кого він випадав, страчували його ж дев’ять товаришів шляхом забивання кілками або камінням. Солдати, які залишилися в живих, також каралися: у їхньому раціоні жито замінялася ячменем і їм заборонялося спати всередині табору. Децимація була прописана також і в "Артикулі воїнському" Петра-1 і у роки Громадянської війни Троцьким, зокрема, стосовно 2-го Петроградського полку, чиї трупи за його наказом були скинуті у Волгу і, для вірності, пропрасовані гвинтами катерів (Прим.44*)
- в польових умовах солдат вермахту отримував добовий раціон один раз на добу одразу цілком, зазвичай надвечір з приходом темряви, коли ставало можливим відправити піднощиків їжі. Холодні продукти видавалися солдату в руки, і він мав можливість скласти їх у сухарну сумку. Гаряча їжа видавалася - кава у флягу, приготовлена друга страва - картопля (макарони, каша) з м’ясом і жиром - в казанок. Місце приймання їжі та розподілення продуктів на харчування протягом доби солдат визначав самостійно (Прим.42*)
- в російській армії звільнювальні жетони були введені Статутом внутрішньої служби 1902г. Кожний нижній чин мав відповідний номер і, при звільненні з полку більш, ніж на добу, отримував звільнювальний жетон з своїм номером. Повернувшись у полк, рядовий здавав свій жетон черговому (Прим.43*)
- випускник німецького кадетського училища у період до 1СВ, який здав лейтенантські іспити, був зобов'язаний, згідно німецької воєнної традиції, знаходитися 6 місяців в тих же умовах, що солдати та сержанти і тільки після цього, здав офіцерський іспит в воєнній академії, отримував чин лейтенанта (Прим.41*)
- у вермахті 2СВ ряд адміністративно-господарських посад займали цивільні особи. Згідно спеціальному закону вони були членами збройних сил Третього рейху і носили воєнну форму, але у той же час не були солдатами за німецьким визначенням. Уповноваження прирівняних до офіцерів воєнних чиновників розповсюджувалися лише на їхні службові обов’язки, вони не були прямими начальниками для будь-якого військовослужбовця нижче за званням, як звичайні офіцери, і не могли командувати ніякими воїнськими підрозділами (Прим.4*)
- хоча пілоти і техніки літаків годувалися у різних їдальнях, згідно неписаного правила, пілот завжди ділився льотним пайком з механіком свого літака (Прим.40*)
- під час Західної кампанії 1940р німецькі солдати часто реквізували у населення захоплених територій велосипеди, зокрема жіночі та підліткові, для більш швидкого виконання бойової задачі, командування на місцях активно підтримувало ініціативу підлеглих по створенню невеликих велосипедних підрозділів (Прим.39*)
- до 1916р в Англії призов на військову службу, в тому числі, під час 1СВ, відбувався виключно на добровільній основі, тобто, загального військового обов’язку до цього часу ніколи не було
- німецькі воєнні музики вермахту 2СВ виконували обов’язки санітарів-носильників під час боїв (Прим.39*)
- до 1914р царський офіцерський корпус поповнювався окрім випускників воєнних училищ також і склавшими офіцерські іспити вільновизначеними на другому році служби, а також унтер-офіцерами, які пройшли відповідне (? - прим.ред) навчання (Прим38*)
- згідно французької практики 1800-13рр, забезпечення армії досягалося за рахунок місцевого населення, що дозволяло до мінімуму скоротити обози (Прим.36*)
- після видачі власністю солдата царської армії 20ст ставали чоботи, постільна та спідня білизна, а ремені, патронні сумки, гвинтівочні ремені та інше спорядження видавалося у тимчасове користування (Прим.35*)
- в царській армії 20ст у мирний час з нижчих чинів та офіцерів робилися відрахування на шпиталь і медикаменти (Прим.35*)
- з 19 років призов до царської армії 20ст, служба - 3 роки на дійсній службі (4 роки в кавалерії, кінній та облоговій артилерії, інженерних військах) та 19 років у запасі (Прим.35*)
- гвардійські офіцери царської армії 20ст. отримували оклад на один щабель вище звання, що мали (Прим.35*)
- на початку 20 сторіччя одним з обов’язків денщика (ординарця) на французьких воєнних кораблях було спустошення нічного горщика за своїм офіцером (Прим.34*)
- під час відвідин закордонних портів на царських воєнних кораблях традиційно проводилися бали, візити і бенкети у відповідь (Прим.33*)
- на залишаємих противнику радянських територіях і на знов звільнених територіях існувала повсюдно прийнята практика насильницького набору чоловічого населення польовими військкоматами у чинну армію в якості маршового поповнення. Найчастіше ці люди без зброї і форми гинули в першому ж бою і ніколи не значилися в списках загиблих військовослужбовців. Так, у відповідності до наказу ГКО від 09.02.42р, воєнним радам армій і командирам дивізій було надано право необмеженого призову, "які проживають на звільняємих від окупації території" на воєнну службу - тільки з України 900 тис. "чорнопіджачників" стали справжнім "гарматним м’ясом"; З понад 240 тис. загиблих у вересні-жовтні 1943р на Букринському плацдармі під Києвом багато було саме "чорнопіджачників"
- кандидати - добровольці на вступ до елітних німецьких військових частин давали підписку служити мінімум 12 років, бути неодруженим і не мати приводів до поліції (Прим.17*)
- зібрані з усього СРСР безногі-безрукі інваліди війни (і не тільки), яких нікому було взяти до себе на утримання, "благополучно" перемерли на острові Валаам у період 1945-1952 років
- статті А.Меньшикова 08.06.1704р про порядок ведення бою: "... позаяк ніхто не повинен бігти назад, але стояти до останньої людини, як доброму солдату належить, під покаранням смертю; також і під час бою наказано заднім стріляти з гармат і з рушниць по тім втікачам без всякого милосердя" (Прим.32*)
- у гвардію Наполеона, як Стару, так і Молоду, міг бути прийнятим представник будь-якого народу, окрім іспанців та споріднених з ними народів Піренейського півострова (Прим.31*)
- на 01.06.41р радянських танкістів готували 16 танкових училищ (Прим.30*)
- до 1853р на навчання одного російського солдата чи драгуна відпускалося 10 патронів на рік (Прим.29*)
- відповідно до указу Петра-1 від 03.03.1705р російська армія перейшла на систему комплектування рекрутами з селян і міщан. До 1793р строк служби був по-життєвим, потім його скоротили до 25 років, а з 1834р - до 20 років (Прим.28*) - флот та армія за Петра-1 були розписані по конкретним губерніям, які віднині повинні були їх утримувати з місцевих засобів (Прим.27*)
- 3 роки було потрібно прослужити царському армійському підпоручику для присвоєння наступного військового звання - поручик (Прим.25*)
- призов до вермахту здійснювався по досягненню призовником 20 років і тільки з 1943р було вирішено приймати на службу добровольців, починаючи з 17 років (Прим.26*)
- введена за Петра-I видача солдатам порцій "хлібного вина" діяла з кінця XVIIIст. і аж до 1908р, коли стройовим нижнім чинам руської армії у воєнний час слідувало 3 чарки "хлібного вина" на тиждень, нестройовим - 2 чарки. Об'єм однієї чарки складав 160 грам. У мирний час горілка видавалася солдатам на свята, але не менше 15 чарок на рік. Плюс кожний командир мав право "наливати" своїм підлеглим "для підтримки здоров'я": зазвичай, під цим розумілося проведення занять і парадів у холодну пору року або в умовах негоди. Морський статут Петра-I велів видавати матросу 4 чарки горілки на тиждень, а починаючи з 1761р дозу збільшили до однієї чарки щоденно. Але у 1908р, підсумувавши поразки у русько-японській війні, однією з причин якої було названо зловживання алкоголем серед солдат і офіцерів, воєнне відомство Росії прийняло рішення припинити видачу алкоголю в армії. Крім того, був заборонений продаж міцних спиртних напоїв у солдатських буфетах.
- до 1917р на державні свята кожний солдат царської армії отримував чарку горілки, для чого були особливі, встановлені законом, чарки, які зберігалися у кожній частині. Непитущі отримували грошову компенсацію (Прим.25*)
- в англійському воєнному флоті з середини XVIIст. по 1740р морякам щоденно видавали по пінті рому, тобто по 0,568л. В 1740р адмірал Е.Вернон на прізвисько Старий Грог (тканина, з якої був пошитий його мундир, називалася грограм) видав указ про урізання пайки рому вполовину і видачі її двома частинами, розбавленими у співвідношенні 1:4 солодкою водою з лимонним соком. Напій цей отримав назву грог
- тютюн та сірники рядовому складу царської армії не видавались. Солдатське грошове утримання було дуже малим і його ледь вистачало на тютюн (Прим.25*)
- проходити службу у якості офіцера у царських гвардійських частинах міг лише спадковій дворянин (Прим.25*)
- оцінювання навчання в царських воєнних училищах велося за 12 бальною шкалою (Прим.25*)
- перше військове училище було створене у Франції в 1751р указом короля для 500 дворянських дітей (випускник отримував звання корнета) на гроші, отримані від лотерей і спеціально введеного мита на карти
- традиційно, з часів кадетських корпусів, в розкладі дня юнкерського училища був присутній післяобідній півторагодинний сон для його вихованців (Прим.25*)
- російські офіцери аж до початку 1СВ могли вільно, як самостійно, так і групами, у військовій формі перетинати кордон Німеччини (Прим.25*)
- в Росії, починаючи з правління Петра-1, тютюн стали включати у забезпечення солдат, як засіб, що нібито заспокоює нерви
- в 1679р в руській армії був відмінений звичай, згідно якому військовослужбовці, які втекли з поля бою, повинні були на людях ходити у жіночому верхньому одязі - охабнях (Прим.24*)
- багато руських і половецьких воїнів під час бою одягали металеві маски ("личини") (Прим.22*)
- кіннотники Македонського не знали, що таке сідло і стремена, бо стремена вперше з'явилися у 5 сторіччі в Китаї, а у 7 сторіччі через Німеччину поширилися Європою (Прим.23*). Давньоримські кавалеристи свого часу перейняли від противника "кельтське" сідло, характерне високими луками, що частково компенсувало відсутність стремен (Прим.47*)
- переступили присягу за п'ять років війни 615 рядових (жодного офіцера) в СВ-ВМФ Німеччини
- Німеччина була єдиною країною у світі, чий продовольчий пайок для офіцерів і солдат у 2СВ був однаковим для всіх (Прим.52*,56*,68*). Пайок у військах СС також був однаковим для всіх (Прим.8*)
- в німецьких збройних силах нацистське вітання "Хайль Гітлер" було введено після 20.07.1944 - до цього було звичне для військових віддання військової честі (Прим.16*,2*,52*), але так і не отримало бажаного визнання (Прим.68*)
- у німецьких воєнних училищах по закінченню офіцерське звання одразу не присвоювали, випускались кандидати в офіцери. В мирних умовах такий кандидат проходив рік стажування, на фронті – півроку. Звання офіцера присвоювалось за рішенням офіцерського зібрання частини (Прим.15*)
- у офіцерській середі вермахту було прийнято звернення "шановний пан" до будь-якого незнайомого офіцера (Прим.52*)
- претенденти - добровольці на вступ до елітних німецьких військових частин давали підписку служити мінімум 12 років, бути неодруженим і не мати приводів до поліції (Прим.17*)
- у англійських льотчиків були пігулки наркотичної групи, що знімали почуття втоми на 6 годин (Прим.4*) Пігулки наркотику первітину (похідне метамфетаміну) офіційно входили до пайка льотчиків і танкістів вермахту, але застосовувалися, особливо льотчиками - через негативні льотні наслідки, дуже рідко
- тривалість служби добровольців, які складали більшість на японському флоті під час російсько-японської війни 1905р, була 8 років (Прим.14*)
- традиційним у вермахті при прощанні командира з своїм підрозділом було потискання руки з кожним з військовослужбовців (Прим.13*)
- німецькі підводники в роки 2СВ перед кожним бойовим походом складали офіційно завірений заповіт на випадок своєї загибелі (Прим.12*)
- у роки 2СВ командувачі флотиліями німецьких підводних човнів тиснули руку кожному члену екіпажу підводного човна, що відправлявся в бойовий похід (Прим.12*)
- до 1СВ німецький офіцер повинен був при одруженні внести залог в 10000 марок
- до 1СВ російський офіцер повинен був при одруженні внести залог в 5000 рублів. За іншими даними цей залог, так званий "реверс", вносився до казначейства, відсотки з якого потім видавалися уже одруженому офіцеру і складав 2500 рублів для одруження на дочці офіцера і 500 рублів - для решти (Прим.25*)
- одружуватися царський офіцер мав право по досягненню 23 років (Прим.25*)
- у царській армії було прийнято зверненням офіцера до солдата виключно на "ти" (Прим.11*)
- офіцери германського ГШ залишалися після завершення 2СВ в ув'язненні союзників з антигітлерівської коаліції не менше двох років (Прим.10*)
- було прийнято, що, знаходячись поза частиною, з дозволу офіцера, військовослужбовець строкової служби вермахту міг їсти з ним за одним столом (Прим.10*)
- згідно офіційному наказу кожний офіцер СС був зобов'язаний вперше одружитися не пізніше свого тридцятиріччя (Прим.9*)
- тумбочка солдата вермахту часів 2СВ повинна бути обов'язково зачиненою на замок, що докорінним було відмінним у військах СС (Прим.8* та 26*)
- при зверненні до старшого у військах СС, на відміну від вермахту та крігсмаріне, не використовувалося "пан" (Прим.8*)
- на початку 1737р головнокомандувач російськими військами Мініх отримав вказівку з Петербургу, щоб "солдати, під час якої баталій чи акції, замість прикладання рушниці до щік, приставив його до правого плеча, палили" (Прим.1*)
- ще наприкінці 18 сторіччя російські військові, особливо кавалеристи, як офіцери, так і солдати, носили сережки (Прим.6*)
- йдучи у звільнення, німецький солдат роки 2СВ був зобов'язаний пред'явити черговому наявність солдатської книжки, гребінця та презерватива (Прим.4*)
- Адміралтейська година (адміральська година) - передобідня перерва об 11 годині, котра оголошувалася щоденно на російському флоті і в Адміралтейств-колегії для того, щоб матроси та офіцери могли "випити і закусити" перед обідом. Введений розпорядженням Петра-I
- до 19 сторіччя солдати російської армії розміщувалися на постій у населення (Прим.1*)
- під час війн Росії на Кавказі російські війська перейняли у горян традицію відрубувати голови у своїх ворогів і насаджувати їх на шести (Прим.1*)
- у 2СВ, зимою німецькі солдати регулярно отримували горілку, а на Різдво і Пасху - пляшку коньяку на людину (Прим.2*)
- згідно воїнського артикулу 1715р: "Команда офіцерська більше не поширюється над солдатами, тільки скільки Його Величність і Його Держави користь вимагає, а що до Його Величності служби не стосується, то і посада солдатська того не вимагає чинити" (Прим.3*)
- за зараження трипером на солдата вермахту накладалася 21 доба арешту на гауптвахті (Прим.4*)
- під час 2СВ німці могли відправляти листи на фронт і з фронту авіапоштою (Прим.4*). Ще: кожний з них отримував на місяць 4 спеціальні марки, дві з яких для відправлення у Рейх, а дві інші ним вкладалися у конверт, аби отримувач його листа також авіапоштою міг відправити відповідь військовослужбовцю (Прим.20*)
- посилка, не отримана німецьким військовослужбовцем на Східному фронті через його смерть, обов’язково поверталася назад до відправника і саме це слугувало тією єдиною причиною, за якою поштове відправлення у вермахті не знаходило свого адресата (Прим.52*)
- солдат вермахту міг відвідати польовий бордель лише з презервативом. Після полового акту черговий санітар змазував йому член розчином нітрату срібла і видавав "посвідчення про санацію" (Прим.4*)
- повний римський солдатський пайок складався з хліба, сала і оцту, а строк служби досягав 20-25 років (Прим.5*)
- перед початком бою кожний самурай був зобов'язаний представитися своєму противнику
- наприкінці 13 сторіччя лицарський шолом кріпився до пояса ланцюгом, а з 1310р - до круглої пластинки на грудях. Такими же ланцюгами кріпився до пояса меч та кинджал, щоб не загубитися в бою. Поза боєм шолом припасовувався до сідлової луки або висів у плеча (Прим.18*)
- 27 кг важило похідне спорядження англійського піхотинця часів анти-наполеонівських війн
- повний набір основного польового спорядження німецького піхотинця в роки 2СВ, враховуючи зміст (набої, воду, пайок), але без ранця, важив біля 9 кг. (Прим.21*)
- похідна амуніція італійського солдата під час 2СВ важила 25 кг (Прим.7*)
- вага повного бойового спорядження разом і зимового обмундирування радянського солдата складала 33,3 кг (Прим.3*)
- у 1915р німцями було вирощено 1,3 млн. кг, а в 1916р - ще 2,7 млн. кг. звичайної кропиви (Urtica Dioika), з стебел якої з додаванням незначної кількості бавовни вироблялася воєнна форма
- зміст ранця французского солдата времен Наполеона: 2 сорочки, 2 пари чобіт разом з цвяхами, додаткова пара підметок, пара панталон, гамаши, засоби гігієни, бинт, корпія і 60 патронів. З боків лежали 4 шматка сухого печива по 456г (16 унцій) кожний, на дні розміщався довгий і вузький мішок, в якому знаходилось 10 фунтів борошна. Цей ранець разом з своїм змістом, ремінцями та кришкою важив 33 фунта 12 унцій. Кожний солдат ніс також мішок з двома хлібами вагою у 3 фунта. Вся його поклажа разом з шаблею, 3 кременями, викруткою, ременем та мушкетом важила 58 фунтів; він був забезпечений хлібом і сухим печивом на 4 дні, борошном — на 7 днів. (Прим.71*)
- під час походу французький солдат щоденно отримував порцію вина або виноградної горілки, але поході на Росію їм довелося пити місцеву горілку, настояну на наркотичних рослинах і це серйозно знижувало їхню боєздатність (Прим.71*). Ця частина мемуарів де Сегюра стосується перебування армії Наполеона на території Білорусі і, скорше за все, солдатам довелося пити саме зубровку (прим.ред)
ЩЕ ПРО АРМІЮ І НЕ ТІЛЬКИ:
- "Dulce bellum inexpertis" ("Війна мила тільки недосвідченим") з римського фольклору
- "Кожна війна, навіть сама переможна, є лихом для народу; бо ніяке завоювання землі або грошей не відшкодує життя людей і не зменшить скорботи осиротілих" - Готліб Мольтке
- "Жодний план не витримує першого ж зіткнення з противником" - Готліб Мольтке
- "Стукіт барабанних паличок проганяє думку: ось чому барабан так люблять в армії" - Жозеф Жубер
- "Піт береже кров. Краще вирити десятиметровий окоп, ніж однометрову могилу" - з фольклору вермахту у 2СВ (Прим.61*)
- "Сміливі, але недосвідчені солдати - це найкраща передумова для перемоги. Додайте їм по чарці горілки перед тим, як відправити у бій, і ви можете бути упевнені в успіху" - Наполеон Бонапарт
- "Раз на чотири роки виводь воєнного будівельника, інтенданта, став його до стінки і ніколи не промахнешся" - О.Суворов
- "Безвірне військо вчити - що іржаве залізо точити" - О.Суворов
- "Гусар, не вбитий до тридцяти років, не гусар, а лайно" - Луї Лессаль
- "Половину свого життя солдат повинен чекати попусту" - (Прим.67*)
ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - А.Михайлов "Первый бросок на Юг"
(Прим.2*) - В.Липпих "Беглый огонь. Записки немецкого артиллериста 1940-45"
(Прим.3*) - В.Бешанов "Кроваво-Красная Армия. По чьей вине?"
(Прим.4*) - М.Брюннер "На танке через ад"
(Прим.5*) - Х.Никерсон "Войны в эпоху римской империи и в средние века"
(Прим.6*) - М.Пыляев "Причуды и странности известных людей"
(Прим.7*) - Р.Колье "Дуче! Взлет и падение Б.Муссолини"
(Прим.8*) - И.Фосс "Черные эдельвейсы СС. Горные стрелки в бою"
(Прим.9*) - К.Дегтярев "Штирлиц без грима. Семнадцать мгновений вранья"
(Прим.10*) - В.Меллентин "Танковые сражения. Боевое применение танков во 2МВ"
(Прим.11*) - А.Лебеденко "Тяжелый дивизион"
(Прим.12*) - О.Вольфганг "Стальная акула. 1939-1945"
(Прим.13*) - В.Кубек "В авангарде танковых атак"
(Прим.14*) - Н.Непомнящий "Военные катастрофы на море"
(Прим.15*) - А.Бескин "Правда фронтового разведчика"
(Прим.16*) - Л.Семененко "Великая Отечественная война. Как это было"
(Прим.17*) - Г.Уильямсон "Дивизия "Герман Геринг"
(Прим.18*) - Л.Френсис "История костюма и доспехов. От крестоносцев до щеголей"
(Прим.19*) - Э.Лависс "Эпоха крестовых походов"
(Прим.20*) - А.Заблотский "Воздушные мосты Третьего рейха"
(Прим.21*) - Г.Роттман "Боевое снаряжение вермахта 1919-1945гг"
(Прим.22*) - "Битва при Калке" статья в журнале "Новый солдат" №160
(Прим.23*) - Д.Бартелеми "Рыцарство. От древней Германии до Франции 12 века"
(Прим.24*) - А.Буровский "Правда о допетровской Руси. Золотой век Русского государства"
(Прим.25*) - Б.Шапошников "Воспоминания. Военно-научные труды"
(Прим.26*) - Г.Уильямсон "СС - инструмент террора"
(Прим.27*) - А.Бабченко "Сколько стоит солдат" журнал "Братишка" 11\2005
(Прим.28*) - "Военно-исторический журнал" 3\2005
(Прим.29*) - В.Варакута "Крымская война. Борьба за лидерство в Европе" журнал "Наука и техника" 6\2012
(Прим.30*) - С.Манукян "Как начиналась война" журнал "Наука и техника" 6\2012
(Прим.31*) - М.Чиняков "Десятый легион" Наполеона" журнал "Братишка" 8\2007
(Прим.32*) - сборник документов "Северная война 1700-1721гг"
(Прим.33*) - Г.Цывинский "Пятьдесят лет в Российском императорском флоте"
(Прим.34*) - Д.Якимович "Эскадренный броненосец "Иена" журнал "Морская коллекция" 10\2013
(Прим.35*) - "Наши жены - пушки заряжены" журнал "Досье-коллекция" 40\2013
(Прим.36*) - "100 битв, что изменили мир: Ваграм" №146
(Прим.37*) - "100 битв, что изменили мир. Смоленск-1941" №149
(Прим.38*) - журнал "Досье-коллекция. Специальный выпуск №40 - 1МВ. Инфантерия"
(Прим.39*) - М.Гарайс "98-я пехотная дивизия"
(Прим.40*) - Г.Липферт "Дневник гауптмана люфтваффе"
(Прим.41*) - Г.Блюментрит "Фельдмаршал фон Рунштедт. Войсковые операции групп армий "Юг" и "Запад" 1939-45гг"
(Прим.42*) - Гранцов "Пепел большой войны. Дневник члена гитлерюгенда 1943-45"
(Прим.43*) - журнал "Кабинет" 13(27)
(Прим.44*) - В.Игнатов "Палачи и казни в истории России и СССР"
(Прим.45*) - И.Ковтун "Дивизия СС "Мертвая голова"
(Прим.46*) - "100 битв, которые изменили мир: Левктры" №160
(Прим.47*) - Д.Пенроз "Рим и его противники. Карфагеняне, греки и варвары"
(Прим.48*) - В.Игнатов "Палачи и казни в истории России и СССР"
(Прим.49*) - К.Макнаб "Войска СС 1923-45"
(Прим.50*) - А.Заблотский "Воздушные мости Третьего рейха"
(Прим.51*) - В.Вюстер "Будь проклят Сталинград. Вермахт в аду"
(Прим.52*) - А.Шейдербауер "Жизнь и смерть на Восточном фронте"
(Прим.53*) - журнал "Досье-Коллекция" №44 "2МВ. Кавалерия"
(Прим.54*) - И.Суханов "К истории поединков чести" журнал "Ружье. Оружие и амуниция"
(Прим.55*) - А.Махлаюк "Солдаты римской империи. Традиции военной службы и воинская ментальность"
(Прим.56*) - Г.Бидерман "В смертельном бою"
(Прим.57*) - П.Бамм "Невидимый флаг. Фронтовые будни на Восточном фронте. 1941-45"
(Прим.58*) - В.Кресс "Моя первая жизнь"
(Прим.59*) - Г.Крафт-Фронтовой дневник эсэсовца. "Мертвая голова" в бою"
(Прим.60*) - А.Кустов "Наемники Гитлера"
(Прим.61*) - К.Мейер "Немецкие гренадеры. Воспоминания генерала СС. 1939-45гг"
(Прим.62*) - Д.Браун "Путь наверх. Жизнь наверху"
(Прим.63*) - В.Кресс "Перше життя"
(Прим.64*) - Е.Фішер "Війна без армії"
(Прим.65*) - Ф.Зенгер "Ни страха, ни надежды"
(Прим.66*) - П.Богатырев "Примечания к роману Я.Гашека "Похождения бравого солдата Швейка"
(Прим.67*) - К.Штигельмайер "Откровения немецкого истребителя танков"
(Прим.68*) - А.Шейдербауер "Жизнь и смерть на Восточном фронте"
(Прим.69*) - Г.Грюммер "Скитания"
(Прим.70*) - А.Семенов "Полк со славянским сердцем", журнал "Арсенал-коллекция" 1\2015г
(Прим.71*) - Ф-П де Сегюр "История похода в Россию. Мемуары генерал-адьютанта"