Всі нові повідомлення 10 діб позначається червоним, але НЕ ОБОВ'ЯЗКОВО знаходиться на початку теми. В рубриці "НОВИНИ САЙТУ" всі посилання -АКТИВНІ
- з записки наркома внутрішніх справ СРСР Л.Берия, наркома боєприпасів СРСР Б.Ваннікова і начальника Головартуправління (ГАУ) генерал-полковника Н.Яковлєва голові ГКО Й.Сталіну, 17.07.1943р: тимчасове скорочення іиробництва корпусів хімічних снарядів вважаємо можливим, так як їхні запаси в ГАУ РККА та ГУВГМЧ РККА (Головупр озброєння гвардійських мінометних частин РККА) на 01.07.43р складають:
122 мм хімічних снарядів - 800 тис. штук
152 мм хімічних снарядів - 200 тис. штук
МХ-13 хімічних снарядів - 150 тис. штук…
- 12 тис. тон ОР "іприт" до кінця 1СВ вбили 400 тис. чоловік
- Англія передала за ленд-лізом у відповідь на прохання СРСР 1 тис. тон іприту, 1 тис. тон хлору, 1 тис. тон гідрохлориду кальцію та 1 тис. тон хлораміну для подальшого виробництва з них хімічної зброї у відповідь на загрозу його використання Німеччиною у війні проти СРСР
- згідно узагальненим російським даним на 2020р, в результаті використання тільки ранцевих вогнеметів в РККА в роки ВВВ втрати німців склали: в живій силі - 33 547 чоловік; танків, самохідних гармат та бронетранспортерів - 120; дотів, дзотів і інших вогневих точок - 2971; різноманітних укріплених споруд - 2286; воєнних складів - 41; автомашин - 145. Втрати противника в людях понад ніж в 13 разів перевищували власні втрати радянських вогнеметників (Прим.22*)
- німці на початок 1944р розробили отруйний газ, здатний проникати скрізь стандартні британські протигази (Прим.21*)
- у роки 2СВ на складах вермахту зберігалося 500 тис. артилерійських снарядів і 100 тис. авіаційних бомб, заповнених ОР табун (Прим.19*)
- у 1СВ від дії ОР загинуло 90 тис. чоловік і понад 1 млн. отримали травми (Прим.18*)
- на початку ВВВ в РККА використовувалася мортирка (монтувалася на трилінійку Мосіна-Нагана і була різновидом гвинтівкового "гранатомета Д’яконова") для вистрілювання (за допомогою холостого патрона з дерев’яним пижем) пляшок з запальною сумішшю - прицільна дальність стрільби складала 60м, максимальна - 180м, скорострільність - 6-8 пострілів за хвилину (Прим.17*)
- тільки у 1931р чотири радянських заводу з виробництва отруйних речовин: Березняковський - з випуску іприту, Черноречье і Рубежная - з випуску фосгену і діфосгену, Угрешський - по хлору, виробили 420 тис. снарядів з ОВ (Прим.16*)
- на капотах більшості англійських воєнних автомобілів 2СВ наносилась пляма довільної форми, яка у присутності ОР міняла свій колір на темно-коричневий (Прим.15*)
- на кожному воєнному радянському летовищі існували спеціальні автомобілі-заправники ОР (Прим.13)
- в 1933р на озброєння важких бомбардувальників РККА з'явилися хімічні авіаційні бомби ХАБ-500 та ХАБ-1000 вагою 500 кг і 1000 кг відповідно. Вважається, що в 1934р у Москві на заводі №39 була створена в єдиному екземплярі 2-тонна радянська хімічна бомба ХАБ-2000. До цього на озброєнні продовжували знаходитися осколково-хімічні бомби АХ-50, АХ-100 та АХ-200 (Прим.13)- хімічна бомба ХАБ-500 знижувала все живе в радіусі 500 м від точки вибуху, а її газове "болото" не розсіювалося протягом 2 годин за повного штилю (Прим.13)
- у відповідності до радянського проекту "Вогняний дощ", додаванням додаткового бачка С-4 з димною сумішшю ВАП перетворювався на запалювальний - замість розчину ОР в бак заливалася взвесь гранул жовтого фосфору в хлористому кальції. В польоті струмені С-4 та фосфору змішувалися і палаючий фосфор опускався на землю. Три доопрацьовані таким чином ВАП-500 (1,5 тони займистої суміші) випалювали 6 гектарів. Суміш же натрієвої крихти в гасі сама спалахувала при викиданні з ВАПа (Прим.13)
- радянські штурмовики Ил-2 в роки ВВВ використовували фосфорні боєприпаси проти живої сили противника, зокрема (інтерв'ю з ГГС Г.М.Рябушко), по залізничному ешелону (Прим.14*)
- хоча Гітлер і заборонив активні дослідження використання біологічної зброї, невелика група німецьких вчених, все ж таки зробили кілька експериментів зі скидання спеціально виведених колорадських жуків з літаків на картопляні поля у 1943р
- в 1937р в Полтаві та Іваново були створені 2 особливі хімічні важкобомбардувальні бригади, всі літаки в котрих були озброєні тільки хімічною зброєю - виливними хімічними приладами (Прим.13*)
- перед ВВВ в лабораторіях Осконбюро ВПС РККА під керівництвом П.Гроховського на основі бактеріологічної зброї створювалися авіаційні касетні та звичайні бомби, ампульні касети, водно-бактеріологічні фугаси ВБФ (для зараження водозаборів насосних станцій великих міст) і парашутно-десантні кабіни ПДК (з 500 пацюками-носіями небезпечних хвороб на борту) (Прим.13*)
- авіація жодної країни Європи не мала засобів для ураження отруйними речовинами з повітря, в той час як уже з 1932р всі радянські літаки не випускалися без можливості використання ВАП (виливних авіаційних приладів), деякі з яких ємністю до 1 тони і могли нести подібних ВАПів по кілька штук (Прим.13*)
- з середини 1944р напалм епізодично використовувався на Європейському ТВД союзною бомбардувальною авіацією (Прим.12*)
- з 1945 по 1948р на території Німеччини було знайдено майже 300 тис. тон ОР, яке Гітлер так і не насмілився використати: 93995 тон в американській зоні окупації, 122508 тон - в англійській, 9100 тон у французькій і 70500 тон у радянській. На Балтиці США (разом з кораблями) і СРСР (з борту судна на ходу) 140 тис. тон ОР було затоплено в протоці Скагеррак і 40 тис. тон північніше острова Готланд. Безпосередньо у берегів Німеччини було поховано ще 5 тис. тон ОР (Прим.11*). У американській зоні окупації силами самих німців було знищено 65 тис. тон німецьких ОР двома способами: спалювання на території американських військових баз або поховання снарядів і бомб у Північному морі.
- під час 2СВ Англія володіла 32 тис. тон іприту та фосгену (Прим.10*)
- Німеччина літом 1944р до початку масових нальотів союзницької авіації щомісячно виробляла 3100 тон зарину і до 1000 тон табуну (Прим.10*)
- в роки 2СВ англійські бомбардувальники активно використовували фосфорні боєприпаси проти німецьких воєнних кораблів (Прим.9*)
- полковник Муравйов, який захопив Київ в 1918р, першим в роки громадянської війни використав отруйні гази. Вони допомогли його армії захопити мости через Дніпро і подолати оборонні укріплення українських військ (Прим.6*,20*)
- хімічна зброя використовувалась з самих перших кроків радянської влади проти її противників. За її допомогою було придушене повстання у Ярославлі у 1919р
- Наказ Командувача військами Тамбовської губернії (Тухачевського) № 0116 оперативно-таємний 12.06.1921р: ... для негайного очищення лісів (від антонівців - прим.ред) НАКАЗУЮ: ліси, де переховуються бандити, очистити отруйними газами, точно розрахувати, щоб хмара задушливих газів розповсюджувалася по всьому лісу, знищуючи все, що у ньому ховалося. Інспектору артилерії негайно подать на місця потрібну кількість балонів з отруйними газами і потрібних спеціалістів (Прим.1*,7*)
- під час Тамбовського повстання авіація розпорошувала ОР над лісами, де без розбору знаходились і повстанці і мирні жителі (Прим.1*)
- для придушення Тамбовського повстання Тухачевський тільки бойового хлору отримав 250 баків (Прим.7*)
- хімічна зброя активно використовувалась РККА в Середній Азії в 20-і під час придушення басмацьких повстань
- в вересні 1941г у Заполяр'ї радянськими льотчиками на И-15біс та И-153 проти живої сили противника було використано у вигляді бомб і виливних авіаційних приладів хімічну зброю (гранульований фосфор) (Прим.4*)
- на штурмовику ИЛ-2 в роки ВВВ використовувалися проти противника, підвішуванні виливні прилади ВАПи (ємність - 250л), наповнені фосфорними кульками, що залиті гасом (Прим.2*)
- фосфорні хімічні снаряди неодноразово використовувалися РККА на Кавказі, зокрема в грудні 1942р під Ардоном. Такий артилерійський снаряд вибухав в повітрі, заливаючи палаючим фосфором все внизу (Прим.8*)
- документально підтверджено 5 випадків використання СРСР іприту проти німців на Східному фронті, коли від снарядів та бомб постраждало 12 німецьких солдат (Прим.3*)
- основна маса ОР, вироблених в фашистський Німеччині, потрапила до рук американських і британських військ. Запаси іприту, що не являли особливого інтересу, були затоплені союзниками в листопаді 1945р в Північному морі, а запаси табуну - самого ефективної отруйної речовини, якої не було у жодної країни, були перевезені і складовані в Великобританії
- при підході РККА до кордонів Німеччини документація знищувалася, запаси ОР були перевезені зі сходу на захід Німеччини, частково затоплені в Балтійському та Північному морях, або, як запаси табуна з підземних сховищ, випущені в Одер.
- в травні-червні 1942р фашисти використовували ОР проти радянських частин та мирного населення м. Керчі, що переховувалися в Аджимушкайських каменоломнях
- сьогодні мало відомо про радянські, так звані бойові хімічні машини (БХМ) на гусеничному та колісному ходу. Гусеничні БХМ по іншому називалися хімічними танками. Це був ХТ-26 - спеціальна модифікація легкого піхотного танка Т-26, призначена для вогнеметання і зараження місцевості тактичними сумішами на основі іприту і люїзиту (ХТ-26 мав спеціальні ємкості для вогнесуміші і бойових ОР). В 1935р РККА мала 530 таких броньованих машин. Існували також хімічні вогнеметні танкетки ХТ-27. Окрім того, в невеликій кількості (75 штук) були випущені аналогічні за призначенням плаваючі хімічні вогнеметні танки ОТ-37 (інше позначення - БХМ-4). Відомі також дослідні гусеничні БХМ - "танк хімічного нападу" Д-15 на базі трактора "Комунар" і ХБТ-7 (модифікація колісне-гусеничного танка БТ-7)
- колісні БХМ були представлені машиною БХМ-1 - всім відомою полуторкою "ГАЗ-АА" з 800-літровим резервуаром для БОР. До речі, подібна БХМ-1 техніка була і в вермахті, але на шасі напівгусеничних артилерійських тягачів SdKfz10 та SdKfz11 (у німців БХМ офіційно класифікувалися, як "легкий автомобіль з установкою розпилювання" і "автомобіль з установкою розбризкування середнього класу"). Не виключено, що БХМ і тактика їхнього використання розроблялася сумісно в таємному німецько-радянському воєнно-хімічному центрі "Томка"
- у складі бронепоїздів або в зчіпці з бронедрезинами могли використовуватися залізно дорожні БХМ - спеціальні легко броньовані цистерни на чотиривісному ходу. А самими простішими засобами використання бойових ОР в хімічних військах були ручні прилади РДП знову ж таки подвійного призначення – служили вони, як для зараження об'єктів та місцевості, так і для їхньої дегазації. Воїни-хіміки також вміли працювати з хімічними фугасами і шашками отруйного диму
- під час ВВВ накопичений арсенал бойових ОР і хімічних боєприпасів залишився не використаним, хоча в 1941-1945р промисловість СРСР продовжувала їхнє виробництво. Але це зовсім не говорить про те, що радянська хімічна зброя була мертвим вантажем, який всього лише на всякий випадок доводилося возити за фронтовими частинами. Цей "всякий випадок" не відбувся саме тому, що німці прекрасно розуміли: у випадку використання ними БОР СРСР відповість тим же, в не менших масштабах і не рахуючись з можливими втратами власного населення на окупованих територіях
- всі радянські військові літаки до початку війни в обов'язковому порядку випробувалися і обладнувалися засобами для використання хімічної зброї за допомогою ВАПів (виливних авіаційних приладів)
- на ліцензійному штурмовику "Vultee" проводились випробування з використання хімічної зброї (іприту), як обов'язкової умови прийняття його на озброєння РККА
- на авіаційних складах знаходилися сотні тисяч хімічних і осколково - хімічних авіабомб різних калібрів - від 8 до 500 кг (АОХ-8, -10 і -15; ХАБ-25, -100, -200 і -500). На середину передвоєнного десятиліття радянська оборонна промисловість мала мобілізаційні потужності виробляти до 800 тис. таких бомб на рік. В якості рецептур при спорядженні хімічних бомб використовувалися тактичні суміші смертельної дії (на основі іприту, іприту і люїзиту, фосгену, дифосгену і синильної кислоти), а осколково - хімічних - несмертельного (на основі адамситу). Окрім того, на озброєння поступили так звані димлячи авіабомби (КРАБ-25яд), що дозволяли створювати завісу отруйного диму подразнюючої дії завдяки адамсито-порохової рецептури
- авіаційний воєнне-хімічний арсенал включав також виливні авіаційні прилади (ВАП-500 і -1000 для великих висот, ВАП-6 для малих) багаторазового і розливні прилади (ХАРП) одноразового використання (споряджалися тими ж рецептурами, що і авіабомби), іпритні ампули з скла (АК) і жесті (АЖ). Використовувати хімічну зброю учились екіпажі бомбардувальників СБ, ТБ-3 і ДБ-3, винищувачів И-15, И-16, И-153, розвідників Р-5, інших літаків. Окрім того, в результаті спільної роботи з німцями були розроблені і передані на озброєння хімічних військ спеціальні 107-мм хімічні міномети МС-107 зразка 1930р і ХМ-107 зразка 1931р, що стріляли мінами, спорядженими іпритом і іншими БОР (їхнім німецьким аналогом являвся 105-мм хімічний міномет зразка 1935р). На середину 1930-х років РККА мала 600 таких мінометів з 160 тис. хімічних мін до них, а промислові мобілізаційні потужності могли за потреби дати тисячі хімічних мінометів. На початок ВВВ було налагоджено виробництво хімічних мін і до звичайних 107-мм гірсько - в’ючних і 120-мм полкових мінометів. Тут також треба додати, що знаменита реактивна установка БМ-13 "Катюша" (як і її німецький "побратим" "Ванюша" - 158,5-мм шестиствольний реактивний "димовий міномет" зразка 1941р) розроблялася в першу чергу, як засіб ведення саме хімічної війни
- польова артилерія мала у своєму розпорядженні осколково-хімічні і хімічні снаряди калібру 76, 107, 122 та 152 мм, споряджені фосгеном, дифосгеном і іпритними рецептурами. В 1935р арсенал складованих хімічних артбоєприпасів РККА нараховував більше 800 тис. снарядів. Це дозволяло використовувати "бойову хімію" всім частинам і з'єднанням Сухопутних військ, починаючи з полкової ланки і навіть для протитанкових "сорока-п'яток", що входили до штату стрілецьких батальйонів, незабаром були передбачені доволі екзотичні бронебійно-хімічні снаряди: пробиваючи броню танка чи стінку доту, вони повинні були отруювати екіпажі і обслугу. Такі ж боєприпаси могли входити в боєкомплект танків Т-26, БТ-5, БТ-7 і Т-35, а також бронеавтомобілів БА-3, БА-6 і БА-10.
- вважається, що в 1933-45р СРСР виробив не менше 140000 тон хімічних бойових речовин, а Німеччина за той же період - 67000 тон, включаючи 12000 тон високотоксичного газу табун і невеликої кількості ще в 6 раз більш дієвого газу зарин (Прим.5*)
- у другій половині 1942р радянські хімічні війська отримали фіксол та фектіс. Інші речовини позначались індексами ("НОВ", "ОТ", "Б-2", "Р-2" тощо), їхній склад дотепер не відомий нікому, окрім військових. На Воскресенському хімічному комбінаті було форсовано виготовлення синильної кислоти і ціанистого калію - їх випускали тисячами тон кожного місяця для виробництва хімічної зброї
- в серпні 1941г Сталін підписав "Вказівку про спорядження артхімічних снарядів, артхімічних бомб, хімічних ампул в серпні і вересні 1941р”, де говорилося наступне: "Зобов'язати наркомат хімічної промисловості, наркома Денисова спорядити на заводах наступну кількість хімічних авіабомб, споряджених тролітом, персілом, розаміном - понад 450 тис. на місяць. Снаряди осколково - хімічні, 76-міліметрові - 1,12 млн. штук на місяць. Інших снарядів - більше пів мільйона"
- далі йшли безпосередні вказівки конкретним хімічним підприємствам: спорядити реактивні 122-міліметрові снаряди - 100 тис. штук на місяць, ампул АЖ-2 - 500 тис. на місяць. І так - до початку 1942р, коли Сталін почав безпосередню підготовку до використання хімічної зброї. За його вказівкою готувалися особливі пункти управління в Ярославлі, Куйбишеві, Горькому, Казані, Ульяновську, Саратові, Сталінграді. Кожний такий пункт - площиною більше 300 квадратних метрів - убезпечувався спеціальними фільтрами і був повністю герметичний
- в Німеччині після табуна і зарину весною 1944р був синтезований зоман - найтоксичніша ОР часів 2СВ, яку після ВВВ виробляв за німецькою технологією СРСР (Прим.19*)
- не більше 10 тон зарину було вироблено німцями у роки 2СВ (Прим.19*)
- "На 01.06.1941р ми будемо мати 2 млн. хімічних снарядів для легких польових гаубиць і 500 тис. снарядів для важких польових гаубиць... З складів хімічних боєприпасів може бути відвантажено: до 1 липня по шість ешелонів хімічних боєприпасів, після 1 липня по десяти ешелонів на день. Для прискорення підвезення тилу кожної групи армій буде поставлено на запасні путі по три ешелони з хімічними боєприпасами". (Начальник ГШ сухопутних військ вермахту генерал-полковник Гальдер (25.03.1941р)
ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - Л.Абраменко "Последняя обитель. Крым. 1920-1921годы"
(Прим.2*) - Е.Черников "ИЛ-2 - гордость отечественной авиации" журнал "Крылья Родины" 5\2002
(Прим.3*) - С.Семененко "Великая Отечественная война. Как это было"
(Прим.4*) - Ю.Рыбин (г. Мурманск) "Служили два товарища" журнал "Авиация" 6(2\2000)
(Прим.5*) - И.Гофман "Сталинская истребительная война"
(Прим.6*) - В.Савченко "Авантюристы гражданской войны"
(Прим.7*) - Э.Радзинский "Сталин. Загадки жизни и смерти"
(Прим.8*) - В.Кубек "Передовой отряд смерти"
(Прим.9*) - В.Отт "Стальная акула. 1939-1945"
(Прим.10*) - А.Шпеер "Третий рейх изнутри. Воспоминания рейхсминистра военной промышленности"
(Прим.11*) - Е.Лурье "Экологическая бомба на дне Балтики" журнал "Техника-молодежи" 3\2000
(Прим.12*) - "В-17.Flying Fortress" журнал "Мировая авиация" №52
(Прим.13*) - В.Котельников "Самолеты-гиганты СССР"
(Прим.14*) - Ю.Мухин "Асы и пропаганда"
(Прим.15*) - Н.Шедько "Королевский автомобиль" журнал "М-Хобби" 3\2013
(Прим.16*) - С.Горлов "Военно-учебные центры рейхсвера в Советском Союзе" журнал "Военно-исторический архив" 8\1993
(Прим.17*) - С.Федосеев "Из мосинской винтовки - по танкам" журнал "Оружейный двор" 1\1996
(Прим.18*) - журнал "Техника-молодежи" 14\2013
(Прим.19*) - Д.Портер "Секретное оружие Гитлера 1933-45"
(Прим.20*) - журнал "Досье-Коллекция" №35 "Белая гвардия. Вільна Україна"
(Прим.21*) - Д.Ирвинг "Разрушение Дрездена"
(Прим.22*) - В.Бондаренко "Героизм особого порядка", журнал "Совершенно секретно" от 28.10.2020г"