Нова інформація позначається червоним, але не обов'язково знаходиться на початку теми.
Цікава i-інформація по темі: "Незвична стрілецька зброя", "Коли замінять дідуся "Макарова"
- 12,5 верстато-годин та 778 операцій треба було для виробництва одного пістолета Люгер "Парабеллум". Перед ВОВ радянськими зброярами був створений спрощений, за рахунок заміни частини фрезерувальних операцій штампуванням, аналог, але зразок вийшов "сирим" і вимагав численних доопрацювань, через що його бойові характеристики були низькими і початок війни закономірно поклав край цьому проекту
- револьвер "Наган" російського виробництва на початок 1СВ вартував 22 рублі 60 копійок (Прим.42*)
- у переліку гуртових цін 1985р собівартість радянських пістолетів складала: 7,62мм ТТ - 13,3 руб, 7,62мм "Наган" - 21,5 руб, 9мм АПС - 69 руб, 5,45мм ПСМ - 170 руб, 9мм ПМ - 42 руб (Прим.48*)
- за однакового носимого запасу патронів ППС був легше ППШ–41 з дисковим магазином на 2,2 кг, а з ріжковим магазином – на 0,76 кг. Наряду з високими бойовими якостями ППС відрізнявся високою технологічністю. При його виробництві більше, ніж в інших зразках аналогічної зброї, використовувалися штампувальні і сварні роботи. Це забезпечувало простоту виготовлення та порівняно швидке освоєння масового виробництва на підприємствах, раніше не випускавших подібної продукції, зокрема, на підприємствах, що мали порівняно малопотужне пресове обладнання (не більше 50 тон). ППС також був дуже економічний у виробництві. Так, на виготовлення одного ППШ–41 було потрібно 13,9 кг металу і 7,3 верстато-години, тоді як для виготовлення ППС треба було 6,2 кг металу і 2,7 верстато-години (Прим.47*)
- патрони "7,62×25 мм ТТ" та "7,63×25 мм Маузер" повністю взаємозамінні, так як радянський пістолетний унітарний патрон "7,62×25 мм ТТ" розроблений на базі німецького патрона "7,63×25 мм Маузер" і він без проблем підходив до ППШ
- 17 млн. автоматів АК-74 зберігається на сьогодні (червень 2017р) на військових складах Російської Федерації
- на озброєнні РККА перебував тільки драгунський варіант гвинтівки Мосіна-Нагана, тоді як у царській армії та у роки Громадянської війни використовувалися її піхотний, драгунський і казачий варіанти
- тільки за роки ВВВ було випущено 4 млн. гвинтівок та карабінів на базі гвинтівки Мосіна-Нагана
- німецькі патрони підходили до трофейних чеських ручних кулеметів (Прим.46*)
- перше замовлення на виробництво 500 тис. гвинтівок Мосіна-Нагана Росія розмістила наприкінці 19ст. на французькому зброярському заводі у Шательро
- фольксштурм мав три види стрілецької зброї: "гвинтівка фольксштурму" VG-1 з магазином від напівавтоматичної гвинтівки зразка 1943р, "карабін фольксштурму" VК-98, який вироблявся з робочих деталей старих карабінів, а також напівавтоматична гвинтівка VG 1-5, зовні схожа на автомат "Бергмана", "Шмайсер" чи "Беретту" з класичним дерев’яним прикладом. Вся вищенаведена зброя вироблялася наприкінці війни і була вкрай низької якості (Прим.44*)
- у останні місяці 2СВ німці приступили до виробництва спрощених версій радянського ППС-43 і англійського "STEN", придатних через нестачу виробничих потужностей до масового виробництва з не дефіцитних матеріалів на універсальному верстатному обладнанні (Прим.15*). За іншими даними, німецька фірма "Маузер" виконала замовлення вермахту випустити до кінця січня 1945р 28 тис. точних копій англійського автомата "STEN" ("Інструмент Потсдам"), дещо змінений "Потсдам" під позначенням МР-3008 у кількості 10 тис. потрапив на озброєння фольксштурму під назвою "народний пістолет-кулемет" (Прим.32*). За іншими ж даними, всього було випущено 10 тис. німецького варіанта (МР-3008) англійського пістолет-кулемета "STEN", а спроби адаптувати радянський ППС-43 під патрон парабелум не пішли далі експерименту (Прим.24*)
- у 1932-42рр в СРСР (Тульським зброярським заводом) було випущено 700 тис. револьверів "Наган", а у 1942-45рр ще 370 тис. штук (Прим.42*)
- до поразки у 1939р основною зброєю польської піхоти була маузерівська гвинтівка зразка 1898р польського виробництва, що випускалася у трьох основних варіантах: копія німецького прототипу 98а, карабін зразка 1898г та карабін зразка 1929р, подібний до німецького 98к
- до початку Кримської війни 1855-56рр, на 01.01.1853р в Росії було вироблено 790044 ударних капсульних рушниць, яких з надлишком вистачило би для переозброєння з кремнієвої зброї всієї російської піхоти (Прим.39*)
- особиста охорона Гітлера з початку 1943р почала озброюватися парашутною гвинтівкою FG-42 (Прим.37*)
- у складі кожного піхотного або кавалерійського відділення РККА напередодні ВВВ знаходився гранатометний розрахунок з двох чоловік, озброєних мортиркою (вага мортирки, прицілу та сошки - 8,6 кг, вага гранати - 360г) системи Д’яконова, яка кріпилась на трилінійку Мосіна-Нагана. Окрім того, кожний командир взводу мав у своєму розпорядженні гранатометне відділення. Перед війною була прийнята на озброєння і кумулятивна гвинтівкова протитанкова граната ВКГ-40, (бронепробивність - 50 мм), а наприкінці 1942р - ВПГС-41 (Прим.36*)
- на середину ВВВ рушничні (які ще ??? - прим.ред) гранатомети, включаючи "гранатомет Д’яконова", зникають з озброєння РККА (Прим.36*)
- до короткотривалої "дружби" 20-х років 20ст. між РККА та вермахтом, радянські снайпери не використовували при стрільбі оптичний приціл (Прим.35*)
- в 1941р було випущено 98644 пістолета-кулемета, зокрема 5868 ППД Дегтярьова (??? - дивись повідомлення нижче), а у 1942р - 1499269, що у 16 разів більше, ніж у 1941р (Прим.38*)
- 81100 автоматів ППД вироблено (випуск припинений у 1940р) і ще додатково 5 тис. у блокадному Ленінграді. За іншими даними, на початок ВВВ в РККА знаходилося біля 100 тис. ППД-40 (пістолет-кулемет Дегтярьова), ще 50 тис. до припинення випуску у 1942р поступило виключно на озброєння офіцерів, розвідників та елітних радянських частин (Прим.11*)
- на початок 1СВ на озброєнні царської армії перебувало 4,5 млн. "трилінійок" Мосіна
- з 1931 по 1940р у СРСР було випущено 65 тис. снайперських гвинтівок, за роки ВВВ - ще 102,187 тис, з яких 48,992 тис. СВТ-40 і 53,195 тис. снайперських гвинтівок зрз. 1891\30р (снайперський варіант трилінійної гвинтівки Мосіна-Нагана) (Прим.33*)
- через встановлення снайперського прицілу на трилінійну гвинтівку Мосіна-Нагана заряджання за допомогою обойми виключалося і заряджати доводилося по одному патрону (Прим.33*)
- пістолет системи "наган" припинили випускати в СРСР наприкінці ВВВ (Прим.5*)
- револьвер "наган" протримався на озброєнні радянських танкових екіпажів геть до появи танка Т-54 (Прим.31*)
- через те, що Росія в 1СВ не мала ручних кулеметів власного виробництва, їй довелося купити 6,2 тис. французьких кулеметів системи Шоша, 9,6 тис. американських (12 тис. кулеметів М1895\1914 "Браунінг" - Прим.29*) та 1,8 тис. англійських кулеметів системи Льюїса (Прим.27*)
- з кінця 1915р (всього ж за 51 місяць і 2 тижні) на заводах фірми "Marlin" було замовлено для царської армії 12 тис. кулеметів М-1914 і ще 2850 штук - на заводах компанії Colt. В Росію у 1917р надійшло 9600 американського і 1800 англійського виробництва кулеметів "Льюїс". Росія також закупила у США 250 тис. револьверів зразків 1871,1872,1880 років і ліцензію на їхнє виробництво (Прим.45*)
- в 1916р у США Росією були замовлені 100 тис. пістолетів Colt М1911 і 5 млн. набоїв до них, з яких на січень 1917р поступило 47 тис. та 2 млн. набоїв (Прим.30*)
- у 1СВ за запитом Росії Франція передала 450 тис. однозарядних гвинтівок Гра зразка 1874р, 104 тис. восьми-зарядних гвинтівок Гра-Кропачека зразка 1874-1885р та 39 тис. гвинтівок Лабеля Італія надала 400 тис. чотирьох-зарядних гвинтівок системи Веттерлі. Англія передала Росії 60 тис. японських гвинтівок системи Арісака зразка 1905р. В Японії Росія придбала 300 тис. гвинтівок Арісака зразка 1897р. Наприкінці 1914р Росією був розміщене замовлення в США на виробництво 300 тис. гвинтівок "Вінчестер" під російський патрон (Прим.14*)
- на 01.09.17р 16300 кулеметів мала російська армія (Прим.43*)
- в 1917р на озброєнні французької армії знаходилося майже 80 тис. станкових і 91 тис. ручних кулеметів. Наприкінці 2СВ у Франції було виготовлено тільки ручних кулеметів 312 тис. штук (Прим.27*)
- кулемет MG-34 був офіційно прийнятий на озброєння в 1934р і до 1942р являвся основним кулеметом піхоти і танкових військ Німеччини. У 1942р замість нього на озброєння був прийнятий більш довершений кулемет MG-42, однак через великі потреби фронту виробництво MG-34 продовжувалося з випущених раніше комплектів деталей аж до кінця 2СВ. Всього було випущено 475 988 кулеметів MG-34
- подавальний механізм кулемета МG-34 дозволяв підводити стрічку з набоями, як з лівого, так і з правого боку (Прим.23*)
- кулемет МG-34\42, при використанні в якості упору плеча іншого військовослужбовця, дозволяв також вести вогонь і по авіації противника
- кулемет МG-34, на відміну від кулемета МG-42, дозволяв вести вогонь одиничними пострілами
- для кулемета МG-34\42 після 250-300 пострілів вимагалася заміна дула
- виробництво одного MG-34 вимагало 150 людино\годин, а MG-42 - 75 людино\годин (Прим.40*)
- понад 40 тис. кулеметів MG-42 випущено (Прим.40*)
- до 1891р в армії Російської імперії використовувалась стрілецька зброя, розроблена іноземними зброярами (Прим.22*)
- Версальський договір заборонив Німеччині виробляти пістолети калібром понад 8мм і довжиною пістолетного дула з патронником - не більше 100мм (Прим.25*), а також було заборонено мати на озброєнні автоматичну стрілецьку зброю (Прим.21*)
- пістолет Colt М1911 e американських зброярських магазинах 1922р вартував 2-2,5$ (Прим.21*)
- у царській Росії аж до 1905р офіцери могли вільно купувати будь-яку вогнепальну зброю, що знаходилася у продажу (Прим.20*)
- гвинтівка Lee-Enfield №4 Мк.1. являлася основним видом стрілецької зброї англійських збройних сил в роки 2СВ (Прим.19*)
- з 1916р і до початку революції у 1917р в Росії було виготовлено 150 тис. автоматів системи Федорова (Прим.18*)
- 250 тис. пістолетів "Сміт і Вессон" зрз.1969р було поставлено США в Росію в 1981р. На замовлення Росії та ж модель вироблялася в Німеччині на фірмі "Людвіг Леве і К" (Прим.17*)
- до появи вогнепальної зброї стародавній бойовий лук (обов'язково композитний - склеєний з різноманітних сортів дерева, кістяних пластин, сухожиль і рогів тварин) майже не зустрічається в похованнях в силу трудомісткості виготовлення і, зазвичай, передавався за спадковістю
- з 1844р в Росії у зв'язку з переходом до ударно-капсульної зброї було припинено виробництво кремінних рушниць (Прим.16*)
- номер ППШ-41 і номер барабанного магазину до нього обов'язково повинні були збігатися, інакше, з іншим однотипним магазином, майже завжди була прогнозована відмова у стрільбі
- до кінця 1942р ППШ-41 випускався без запобіжника, що часто приводило до мимовільного пострілу від несильного удару зброєю
- в 1940-1945 роках було випущено більше 6 млн. ППШ (пістолет-кулемет конструкції Шпагіна) всіх модифікацій
- на виготовлення одного ППШ витрачалося 13,9 кг металу і 7,3 верстато\годин, а для одного ППС-43 - 6,2 кг металу і 2,7 верстато\годин відповідно (Прим.15*)
- тільки у квітні 1732р у розпорядженні Канцелярії головної артилерії вперше повстало питання про необхідність взаємозамінності однотипних деталей, щоб "в полку від однієї фузеї кожну частину можна було використати до інших фузей" (Прим.16*)
- через малу початкову швидкість кулі, за потреби стрільби з МП-40 на 200м вимагалося перевищення точки прицілювання над ціллю на 0,5м (Прим.15*)
- у 1СВ російський варіант кулемета "Максим" (60 кг з станком) вимагав при виробництві 2448 операцій і 700 робочих годин (Прим.14*)
- 200 тис. гвинтівок складала середня щомісячна безповоротна втрата зброї в російській армії у 1СВ за наявності 4,6 млн. одиниць на початку війни. Заводи були здібні випускати не більше 60 тис. гвинтівок на місяць (Прим.14*)
- на червень 1941р в РККА 7,62мм автоматичних гвинтівок і самозарядних гвинтівок СВТ налічувалося понад 1 мільйона (Прим.13*)
- після Курської битви німецькими трофеями стала величезна кількість радянських протитанкових рушниць (Прим.12*)
- з серпня 1940р протитанкові рушниці були зняті з озброєння РККА, а після початку ВВВ була спішно скопійована німецька ПТР зразка 1918р (Прим.12*)
- самою масовою особистою зброєю радянських офіцерів ВВВ були пістолет ТТ та само-взводний варіант револьвера системи "Наган", і саме ним на початок війни була озброєна більшість з них (Прим.10*)
- для навчання військовослужбовців вермахту стрільбі з метою економії набоїв використовувалася малокаліберна 5,6 мм версія армійської гвинтівки Маузер 98к, спеціально створеної під дешевий і універсальний патрон 5,6 LR. (Прим.9*)
- на початок ВВВ в РККА було вдвічі більше вогнеметних засобів, ніж у вермахту (Прим.8*)
- в 1944р вермахт прийняв на озброєння одноразовий вогнеметний аналог "Фаустпатрона" - Einstossflammenwerver-44/46, що застосовувався для знищення живої сили противника (Прим.8*)
- за 1935-45рр німцями було випущено майже 11,5 млн. карабінів 98К "Маузер" - основної зброї німецького піхотинця у 2СВ. Цей карабін слугував основою для створення американського "Спрингфілда" М1903
- за 1891-1945рр було випущено біля 26 млн. гвинтівок Мосіна (з них 12 млн. за роки ВВВ) - основної зброї радянської піхоти у ВВВ
- карабін 98К "Маузер" мав знімний багнет-ніж, а трьохлінійка Мосіна - багнет, без якого категорично заборонялося, як пристрілювати гвинтівку, так і використовувати її в бою через те, що наявність багнета при стрільбі уводило кулю пороховими газами вліво (Прим.41*)
- напередодні нападу на СРСР вермахт мав 160 тис. автоматів МР38\40 (Прим.26*). Всього за роки 2СВ німцями було випущено до 1 млн. автоматів МР-38 та МР-40
- справна радянська стрілецька зброя, захоплена німцями на полі бою, збиралася для подальшого підриву саперами (Прим.1*)
- основна стрілецька зброя німецького солдата у 2СВ - гвинтівка "Маузер" дозволяла стріляти гранатами (Прим.2*)
- для всіх військовослужбовців парашутних частин вермахту обов'язковим було носіння пістолета - Р-08 для солдат і унтер-офіцерів чи Р-38 - для офіцерів (Прим.3*)
- пістолети видавались рядовим вермахту, які мали потребу в них: кулеметникам, мінометникам, танкістам і екіпажам інших броньованих машин, тим, чиї рухи не можна було обмежувати громіздкою особистою зброєю. Офіцери повинні були купувати пістолети за свій рахунок, в бойових підрозділах використовували дев'яти міліметрові моделі, тоді як більшість старших офіцерів і службовців в частинах забезпечення і Армії резерву мали пістолети калібру 7, 65 мм. (Прим.4*)
- в 1926-30 роки в період "дружби" СРСР-Веймарська республіка для потреб НКВС і РККА закупався "поліційний" "Маузер зразка 1920р" (Прим.5*)
- основна стрілецька зброя радянських і фінських солдат під час війни 1940р - гвинтівка Мосіна-Нагана (трьохлінійка)
- 1 автомат "Суомі" згідно штату 1941р припадав на відділення і 10 штук на фінську піхотну роту (Прим.6*). Насправді 1 "Суомі" припадав на 40 військовослужбовців
ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - Г.Киншерманн "Кроваво-красный снег"
(Прим.2*) - Г.Бауэр "Смерть сквозь оптический прицел"
(Прим.3*) - Ю.Ненахов "Войска специального назначения во второй мировой войне"
(Прим.4*) - Г.Л.Роттман "Боевое снаряжение вермахта 1919-1945гг"
(Прим.5*) - С.Федосеев "Спокойно!..Стреляю."
(Прим.6*) - И.Сухов "Вооружённые силы Финляндии"
(Прим.7*) - В.Першанин "Мы пол Европы по-пластунски пропахали"
(Прим.8*) - А.Ардашев "Огненный меч", журнал "Техника-молодежи" 01\2012
(Прим.9*) - H.Denckler Verlag "Das Kleinkaliberschießen"
(Прим.10*) - В.Рябков "Немного о личном" журнал "М-Хобби" 9\2011
(Прим.11*) - В.Рябков "Редкий, но меткий" журнал "М-Хобби" 10(127)2011
(Прим.12*) - А.Васильченко "Фаустники в бою"
(Прим.13*) - И.Мощанский "Трагедия брестской крепости"
(Прим.14*) - В.Федоров "В поисках оружия"
(Прим.15*) - Ю.Нацваладзе "Оружие победы. Коллекция стрелкового оружия А.И.Судаева"
(Прим.16*) - А.Михайлов "Первый бросок на Юг"
(Прим.17*) - И.Кондрашов "Тульский музей оружия: револьверы" журнал "Техника и вооружение" 1\1993
(Прим.18*) - А.Шепс "Опередивший время" "Техника и вооружение" 09\1996 выпуск №20
(Прим.19*) - П.Ходунов "Scotland The Brave!" журнал "М-Хобби" 4\2010
(Прим.20*) - И.Беляев "В строю и вне строя" журнал "Калашников" 2\2008
(Прим.21*) - И.Кудишин "Метлы для выметания окопов" журнал "Техника и вооружение" 3\98
(Прим.22*) - А.Лови "Летопись принятия на вооружение стрелковых систем в России" журнал "Оружие" 10\2009
(Прим.23*) - С.Исайкин "Кавалерия против танков" журнал "Оружейный двор" 1\1995
(Прим.24*) - журнал "Техника и вооружение" №3\1998
(Прим.25*) - В.Христич "100 лет автоматическому маузеру" журнал "Мастер Ружье" 1-2\1997
(Прим.26*) - Т.Макоев "Для боя непригодны" журнал "Мастер Ружье" 5\2007
(Прим.27*) - А.Перевозчиков "История винтовки. От пищали до автомата" выпуск №2
(Прим.28*) - А.Васильченко "Танковый ас №1 Михаэль Виттманн"
(Прим.29*) - Р.Норейка "Имя, ставшее легендой" журнал "Калашников" 2\2005
(Прим.30*) - Г.Варфоломеев "Товарищ "ТТ" журнал "Наука и техника" 10\2011
(Прим.31*) - Ю.Пономарев "Невостребованные трофеи" журнал "Калашников" 8\2013
(Прим.32*) - И.Шмелев "Удивительная судьба СТЭНА" журнал "Оружейный двор" 1\1996
(Прим.33*) - А.Благовестов "Так точно!" журнал "Спецназ" 1\2010
(Прим.34*) - "100 битв, что изменили мир: Ваграм" №146
(Прим.35*) - Й.Олленберг "Я - снайпер Рейха"
(Прим.36*) - С.Федосеев "Из мосинской винтовки - по танкам" журнал "Оружейный двор" 1\1996
(Прим.37*) - А.Нечаев "Элитные войска Германа Геринга" журнал "Ружье. Оружие и амуниция" 6\1998
(Прим.38*) - А.Уланов "Приходилось зачищать напильником" журнал "Калашников" 5\2014
(Прим.39*) - А.Клишин "Русское стрелковое оружие Крымской войны" журнал "Оружие" 11\2013
(Прим.40*) - Д.Портер "Секретное оружие Гитлера. 1933-45"
(Прим.41*) - И.Гусев "Холодное оружие Страны Советов"
(Прим.42*) - сборник "Солдаты ВОВ: медсестра медицинской службы РККА 1943-44гг" №33
(Прим.43*) - Ю.Мухин "Блицкриг. Как это делается"
(Прим.44*) - Ф.Функен "Энциклопедия вооружений и военного костюма. 2МВ. 1939-45" (ч.3)
(Прим.45*) - Энциклопедия "Спецназ ГРУ. Очерки истории. т.1, Исторические предпосылки создания спецназа 1701-1941"
(Прим.46*) - Г.Крафт "Фронтовой дневник эсэсовца. "Мертвая голова в бою"
(Прим.47*) - Е.Климович "Советский конструктор-оружейник А.И.Судаев", журнал "Арсенал-коллекция" 2\2012г
(Прим.48*) - Е.Ефимов "Как отладить ПМ" журнал "Ружье. Оружие и амуниция" 6\1998