Нова інформація позначається червоним, але не обов'язково знаходиться на початку теми
NB: активні посилання на подібні цій теми - "Викрутаси історії"
цікава е-інформація до цієї теми: "Історія літератури в образах", "Картини самих безжалісних вбивць", "Гітлер-живописець", "Моторошні клоуни на старих світлинах", "Розгадані таємниці 10 самих знаменитих картин", "Невідомий Пушкін", "Реальні прототипи літературних героїв"
- в 1776р австрійська імператриця Марія-Терезія та її син, майбутній імператор Йосип-II перенесли в палац Верхній Бельведер імператорську колекцію живопису і в 1781р відкрили в ньому один з перших публічних музеїв в світі, а ще раніше, у 1778р Бельведерский палацовий парк став одним з перших в Европі, відкритим для всіх
- всі японські музичні шипкові інструменти, зокрема японська лютня самісєн, традиційно виготовляються з використанням котячої або більш дешевшої собачої шкіри, якою обклеюються з обох боків корпуси інструментів
- кінорежисер О.Довженко був добровольцем армії Петлюри, воював проти Боженка, а потім, за наказом Сталіна, мусив ідеалізувати свого ворога у фільмі "Щорс", для чого багато понавидумував там і сам потім з того сміявся, але отримав за фільм Сталінську премію 1 ступеня (Прим.31*)
- у 1928р в московському видавництві "Земля і фабрика" вийшов переклад Осипа Мандельштама романа французького письменника Шарля де Костера "Тіль Уленшпігель", але поет Осип Мандельштам ніколи не читав французький оригінальний твір і ніколи нічого з нього і не збирався перекладати, а попросту об'єднав в свій один два чужих переклади радянських же перекладачів Аркадія Горнфельда і Василя Карякіна і відніс цей опус для видання своєму приятелю Володимиру Нарбуту, який стояв тоді на чолі даного видавництва. Не дивлячись на наступний скандал і звинувачення у плагіаті, О.Мандельштам залишився задоволеним результатом і ніколи не каявся в заподіяному.
- з 1940 по 1944р діяв наказ Гітлера, згідно якому, будь-якому військовослужбовцю вермахту, який офіційно приїжджав у Париж або знаходився там проїздом, дозволялося зупинятися в місті на 48 годин для огляду його визначних пам'яток (Прим.24*)
- в 1921р, у відповідності до Постанови Наднаркома "Про складання держфонду цінностей для зовнішньої торгівлі", тільки з Ермітажу було продано 48 картин-шедеврів світового значення (Рубенс, Ван Ейк, Ван Дейк тощо). З 4 картин Рафаеля залишилося 2, з Рембранта залишилася лише 1 картина та проданий був весь Ван Ейк. За суттю, була продана гордість Ермітажу - голландська колекція
- 12 кримінальних справ було заведено в СРСР на поета С.Єсеніна і тільки 1 кримінальна справа за царизму. Загалом же поет провів у радянській тюрмі не більше кількох місяців, коли був звинувачений у контреволюційній діяльності (підозра у співучасті у приховуванні білогвардійських офіцерів). За іншими даними, найчастіше карні справи проти Єсеніна заводились в наслідок його п'яних бійок. Їх могло бути і більше, але так як поет на паях являвся співвласником московського літературного кафе "Стійло Парнаса", то міліцію викликали лише у випадках, коли в хід йшли меблі. Битися Єсеніну доводилося і з своїми літературними противниками, так Єсенін під п'яну руку відлупцював поета Б.Пастернака. Наступного дня після бійки поет завжди визнавав себе винним і у всьому погоджувався з міліцейським протоколом.
- великий кінокомік Чарлі Чаплін на піку своєї популярності анонімно взяв участь у міжнародному конкурсі на кращого двійника Чарлі Чапліна і у підсумку навіть не потрапив до фінальної десятки претендентів
- символ експресіонізму - знаменита картина Е.Мунка "Крик", написана автором у 4-х варіантах в період з 1893 по 1910 роки і всі вони існують на сьогодні
- сучасники автора картини "Граки прилетіли» Олексія Саврасова згадували: "Його можна було стріти на вулиці, одягнутого зимою у стару рвану бабину кацавейку та худі онучі, підв'язані мотузкою. Він, академік, великий творець руського пейзажу, за пляшку горілки пише для "Сухарівки» - всемосковського недільного ринку — нашвидкоруч по пам'яті, пейзажі, підписує їх двома буквами "О. С.", і ринок торгує ними, продаючи за два-три карбованця за штуку". Не таємниця, що О.Саврасов доживав свій вік у "Ляпінці" - у одному з найбідніших нічліжних домів не по доброму знаменитої "Гнилої ями" Москви
- чопівцем (у складі частин особливого призначення (ЧОП) - такого собі радянського парамілітарного аналога сучасних "ескадронів смерті") встиг послужити не тільки пам'ятний своїм патологічним звірством над мирним населенням, згодом дитячий письменник Аркадій Гайдар (О.Голіков), але і автор "Як гартувалася сталь" Микола Островський, а також автор збірки казок "Малахітова шкатулка" Павло Бажов
- хіт "Титаніка", пісню "My heart will go on" співачка Селін Діон записала з першого і єдиного разу, так як вважала її абсолютно провальною, після чого негайно залишила студію звукозапису
- переважна більшість байок "дідуся" Крилова абсолютно не оригінальні, а є майстерно зробленими Криловим перекладами з грецького - байок Езопа та з французького - байок Лафонтена
- набоківська "Лоліта" від початку була написана англійською мовою, а згодом автором перекладена на руську. Якщо англійський варіант роману визнаний англійськими філологами та лінгвістами справжнім шедевром літературного використання цієї мови у 20 сторіччі, то руський переклад самим Набоковим визнавався далеким від довершеності, так як на той час його російська мова давно припинила еволюціонувати і, по суті, застигла на тому рівні, коли він емігрував з Росії.
- партитури нині всесвітньовідомих шести "Бранденбурзьких концертів" Й.Баха, написані на замовлення Бранденбурзького герцога, не справили жодного враження на замовника і пролежали у забутті, припадаючи пилом, у архівах до смерті герцога, аби згодом бути проданими за безцінь разом з творами маловідомих другорядних композиторів. За життя Баха дані концерти ніколи не виконувалися ним у Бранденбурзі і загалом сам композитор майже ніколи не повертався у своїй творчості до них, за винятком партитури з одного з концертів, яку він переробив по-новому
- творчий доробок І-С.Баха склали близько 1000 творів, але при житті було видана лише святкова "Господь - мій цар"
- в основі сюжету філософського роману П. Коельо "Алхімік" лежить інтерпретація казки Шахерезади "Гасан-мотузяник" з збірки "Книга тисячі і однієї ночі" (Прим.29*)
- саме картина "За кухлем пива" поклала початок слави художнику Е.Мане, а місце написання картини - дешевий шинок "Гербуа" відтоді і на довгий час стало визнаним місцем зібрань паризької богеми
- дитяча книжка Л.Керрола "Аліса в країні чудес" була заборонена у Китаї з формулюванням "тварини не повинні розмовляти людським голосом" і "не можна показувати тварин і людей рівними"
- В.Маяковський був автором рекламного слогана "Якщо хочеш "Мишку", заведи собі Ощадкнижку" на обгортці знаменитих радянських шоколадних цукерок "Мишко клишоногий", рецепт яких та дизайн фантика (картина І.Шишкіна "Ранок у сосновому бору") були створені до революції кондитерським домом німця Ейнема і не змінилися за радянських часів
-згідно повоєнних ідеологічних норм, радянський державний театр мав право на існування лише у населених пунктах з населенням понад 250 тис. чоловік (Прим.28*)
- на середину 80-90-х років ХХст. в СРСР було 604 (69 - на Україні) державних театрів, тоді як тільки у Парижі їх було не менше 500 (Прим.28*)
- у 1886р президент Франції особисто вручив Леопольду фон Захер-Мазоху, чия літературна творчість стала основою для визначення відповідної сексуальної патології, орден Почесного легіону
- на момент взяття Севастополя вермахтом у 1942р у бронзового пам’ятника царському генералу Тотлебену, керівнику оборони Севастополя під час Кримської війни, була відбита голова, і вона валялася поряд з п’єдесталом. Коли німці вирішили відремонтувати пам’ятник, голова раптом зникла і згодом була знайдена у берлінському Воєнному музеї. У подальшому ця важка бронзова голова була доставлена німцями назад у Севастополь і установлена на своє законне місце (Прим.26*)
- газорідка хроматографія та мас-спектрометрія сторінок рукопису М.Булгакова "Майстер і Маргарита", проведена у 2015р, однозначно довели наявність морфіну та продуктів його розпаду на всіх, без виключення сторінках, взятих для дослідження, що дозволяє зробити висновок, що у період написання роману з 1936р по 1940р письменник вживав важкі наркотики
- зі споду полотна знаменитого маніфесту супрематизму, картини К.Малевича "Чорний квадрат" знаходиться авторська, первісна назва цього образотворчого шедевру - "Битва негрів у темній печері". Дана назва має прямий стосунок до назви картини французького журналіста і художника Альфонса Алле "Битва негрів у темній печері глибокою ніччю", написаній у 1882р (на 23 роки раніше картини Малевича) і яка являє собою абсолютно чорний прямокутник
- "На вашем столике бутоны полевые
Ласкают нежным запахом издалека,
Но я люблю совсем иные,
Пунцовые цветы ЧеКа.
Когда влюбленные сердца стучатся в блузы,
И страстно хочется распять их на кресте,
Нет большей радости, нет лучших музык,
Как хруст ломаемых и жизней и костей.
Вот отчего, когда томятся Ваши взоры,
И начинает страсть в груди вскипать
Черкнуть мне хочется на Вашем приговоре
Одно бестрепетное: "К стенке! Расстрелять!" - член колегії ВЧК у 1919-21рр А.Ейдук у своїй збірці "Улыбка ЧеКа", виданій у 1921р у м.Тифліс (Прим.25*,27*)
- єдиний визначний радянський казкар довоєнної пори, Корній Чуковський з 1928р, після жорсткої ідеологічної критики за ініціативи Н.Крупської, фактично припинив створювати твори для дітей
- "У лікарню до Корнія Івановича привезли останній том зібрання творів, який вийшов у Держкнигвидаті. У щоденнику він пише, що йому навіть не хотілося брати у руки це породження цензурного свавілля", - згадує його онука, Є.Чуковська
- знаменитого давньогрецького скульптора Фідія виправдали за судом за те, що образом для створення скульптури богині Афіни він вибрав подобу своєї коханки- Сікстинська капела тільки двадцять років назад прийняла свій початковий вигляд, який їй надав Мікеланджело, який, у свою чергу, відмовився домальовувати драпіровки на оголені тіла за наказом Папи Римського, коли вперше побачив готову працю і що за нього тоді зробив інший художник
- казка А.Толстого "Золотий ключик або Пригоди Буратіно" є ніщо інше, як вдала переробка у дусі "соціалістичного реалізму" казки К.Колоді "Пригоди Піноккіо. Історія дерев’яної ляльки". Тим же шляхом пішов А.Волков у "Чарівнику смарагдового міста", переробив оригінальний твір Л.Баума "Дивовижний чарівник з країни Оз", та К.Чуковський у "Лікарі Айболить", взяв за основу твір Х.Лофтінга "Історія лікаря Дулітла"
- вперше "Гамлета" російською мовою переклав О.Сумароков, переклавши назву як "Омлет, принц Данський"
- "Вінні-Пух" був спочатку заборонений в Америці, Туреччини та Англії через малюка П'ятачка, який викликав вкрай негативну реакцію у мусульманської частині читачів
- інструкція Міністерства культури СРСР від 1983р зобов’язувала всіх музикантів (як професіоналів, так і аматорів) мати у своєму репертуарі не менше 80% музичних творів, написаних членами Союзу композиторів СРСР- з 1940р по 1944р у вермахті діяв наказ, згідно якому будь-якому німецькому військовослужбовцю, який офіційно приїздив у Париж або знаходився там проїздом, дозволялося зупинятися у місті на 48 годин для огляду його визначних пам’яток (Прим.24*)
- на початку 1920-х років у Москві існував "Салон Лілі Брік", який функціонував не тільки завдяки шарму агента Л.Брік (посвідчення ГПУ №15073), але і за прямої підтримки заступника начальника таємного відділу ОГПУ Я.Агранова. Мета створення "салону" полягала у контролі над творчою інтелігенцією. Цей "салон" письменник Пастернак незабаром назве "салоном міліціонерів"- Ільф та Петров, написавши за ідеєю Катаєва "Дванадцять стільців", повинні були купити йому, як домовлялися, золотий портсигар, що вони і зробили, але, як люди по-південному скнарі, купили Катаєву портсигар дамський, тобто маленький і вузький
- натурницею Праксителя – легендарного скульптора Стародавній Греції під час створення всесвітньо відомої Афродіти Книдської була знаменита афінська гетера Фріна
- Сталін обожнював виключно американські вестерни, які на дозвіллі любив регулярно проглядати у особистому кінозалі
- Огюст Роден іноді спеціально розбивав свої скульптури, щоб продавати їхні окремі частини, за що його, за очі, називали "продавцем тельбухів"
- Гітлер, проживаючи до 1СВ у Відні, задля прожитку малював на продаж поштові листівки та акварелі (на фото одна з них)- улюблена пісня всіх, хто служив в армії, "По полю танки грохотали" є не щось інше, як перероблена дореволюційна шахтарська пісня "Пісня про коногона" (слова і музика народні), яка отримала в СРСР загальне визнання після виходу у 1940р художнього фільму "Велике життя"
- 27.04.1667р давно осліплий і розорений поет Джон Мільтон був вимушений і спромігся продати права лише на кращу з своїх поем - "Втрачений рай" практично за безцінь (за 10 фунтів)
- Скоро будет рождество,
гадкий праздник, буржуазный,
связан испокон веков
с ним обычай безобразный:
в лес придет капиталист
косный, верный предрассудку
елку срубит топором,
отпустивши злую шутку... (Валентин Горянський, 1920, СРСР) (Прим.23*)
- коханка Пушкіна Ганна Керн після смерті поета розпродала всім охочим інтимне листування з нею по 5 рублів за лист
- автором грузинського віршу, на основі якого створена пісня "Суліко", являється Й.Сталін (Прим.22*)
- сувенірні ложечки з містами Німеччини, виконані за ескізами А.Гітлера, успішно випускаються до цих пір (Прим.21*)
- у середні віки людська шкіра нерідко використовувалася в обкладинках книг і найбільше для перетяжки карних справ: так після страти з злочинця знімали шкіру і переплітали нею карне судочинство
- 28.03.1828р Ф.Шуберт перший і єдиний раз виступив з концертом перед публікою, на гонорар від якого зміг придбати, нарешті, власний рояль
- друга і єдина копія картини "Джоконда", написана Л. да Вінчі, знаходиться у іспанському музеї Прадо
- на 1945р у особистій колекції Гітлера нараховувалося 6755, а в колекції Герінга - 1375 картин
- у ході подвійного сліпого експерименту 21 досвідченого скрипаля попросили порівняти звучання старих і нових інструментів - самою гіршою була визнана скрипка роботи Страдіварі
- оперета М.Дунаєвського "Біла акація" (1955р) присвячена радянським китобоям, довгі роки визнаним світовими рекордсменами, як і японці, за кількістю повбиваних китів (Прим.20*)
- вцілілі порцелянові вироби есесівського заводу в Аллаху є для сучасних колекціонерів одними з найбільш бажаних атрибутів гітлерівського третього рейху (Прим.19*)
- внаслідок поїздки на будівництво Біломорканалу 36 письменників (серед них М.Горький, В.Катаєв, В.Іванов, В.Інбер, А.Толстой, М.Зощенко тощо) випускають книгу про героїчну працю творців Біломорканалу і присвячують її XVII з'їзду ВКП(б). В книзі розповідається про ударну працю по спорудженню каналу, про ущербність європейсько-американського капіталізму, про героїчні зусилля чекістів з організації робіт і про "перековку" ув'язнених і жодного слова про жорстокості порядків, про голод, загибель тисяч людей та приниження їх людської гідності
- наприкінці 1930-х у нацистській Німеччині був прийнятий закон, згідно якого твори модернізму проголошувалися власністю держави, в наслідок чого "дегенеративні" картини були вилучені з музеїв та приватних колекцій і продані на аукціонах у Швейцарії
- центральний фасад бібліотеки Леніна у Москві - точна копія фасаду Рейхсканцелярії Гітлера
- до революції для малювання ескізів цукеркових фантиків, також як і театральних афіш, запрошували кращих з кращих російських художників - Васнецова, Врубеля, Бенуа...- 10 прикладів відверто абсурдних художніх робіт, за які колекціонери викидали не менше одного мільйона доларів:
1. "Криваво-червоне дзеркало" Г.Ріхтеp. Куплено за 1,1$ млн: - шар червоної фарби з невеликим градієнтом нанесений на дзеркало
2. "Концепція простору, очікування" Л.Фoнтана. Продано за 1,5$ млн: - однокольорове полотно, в якому зроблені поздовжні прорізі
3. "Без назви" (1961) М.Рoтко. Продана за 28$ млн: - червоні прямокутники на коричневому тлі
4. "Без назви", С.Твoмблі. Продана за 2,3$ млн : - уявіть дитину, яка у дитячому садочку намагається навчитися писати букву "е", виводячи олівцем букву на полотні
5. "Зелена клякса" Е.Кeллі продана за 1,6$ млн: - деформоване зелене коло, зображене на полотні.
6. "Картина (Собака)", Д.Міpо. Куплена за 2,2$ млн: - на картині дуже віддалено читаються обриси тварини, присутні ще кілька кольорових невеликих плям та чорний об'єкт.
7. "Ковбой", Е.Кeллі проданий за 1,7$ млн: - дивацький багатогранник на темному тлі.
8. "Без назви" Б.Палеpмо. Продано за 1,7$ млн: - поєднання двох різнокольорових смуг – верхня частина полотна синя, а нижня блакитна.
9. "Білий вогонь I", Б.Н'юмaн, продано за -3,8$ млн: - дві лінії на звичайному чистому полотні.
10. "Синій дуpень", К.Вул. Продана за 5$млн: - це надпис "Fool" на білому полотні.
- без перекладу на сучасну англійську мову навіть англійці вже не можуть в оригіналі читати твори свого співвітчизника Шекспіра, а іспанці, відповідно, - твори Сервантеса (Прим.18*)
- "Пригоди Буратіно" є, передусім, радянським варіантом казки про Піноккіо, проте окрім цього має під собою цілий фундамент пародій на сучасників автора. У головному герої легко упізнати риси М.Горького, але і інші персонажі казки мають реальні прототипи. В П'єро можна впізнати А.Блока, його нещасливе кохання, сумовиті вірші. Господар лялькового театру, Карабас-Барабас – В.Мейєрхольд, що також очолював свій театр. Помічник Мейєрхольда, Вольдемар Люсциніус – прототип Дуремара. А красуня з блакитним волоссям, Мальвіна в реальності - М. Андреєва, театральна актриса, цивільна дружина Горького
- за царських часів балалайка в Росії була офіційно заборонена, так як, і церква і держава вважали, що вона є одним з засобів знущання над владою. Інструмент "звільнили" після революції 1917р
- збирачі фольклору в руській глибинці 19ст. були шоковані непристойно-сексуальним змістом обрядових весільних пісень та танків, в яких відверто-натуралістично зображувалися всі можливі варіанти статевого життя того часу (Прим.18*)
- ставши, завдяки продажам своїх робіт, феноменально багатим, Тиціан до самої смерті виключно через грошовий прибуток продовжував тиражувати свою картину "Каяття Марії-Магдалини", кількість копій якої досягла кількох десятків
- згідно наказу Гітлера, в окупованих Нідерландах у євреїв-власників творів мистецтва конфіскували картини, які потім були продані нідерландським музеям
- після Полтавської битви росіяни зібрали малярів, які бачили гетьмана, і кожного примусили намалювати кілька портретів Мазепи. Це мало допомогти російським солдатам шукати гетьмана після втечі. Потім цю колекцію прижиттєвих портретів гетьмана Мазепи перевезли у Петербург, де вона знаходиться в "спецхрані" ФСБ і доступу до неї немає і дотепер
- багато визначних письменників минулого активно користувалися послугами літературних "рабів", які писали під наглядом літературного "метра" за нього його ж твори. Зокрема, таким підходом славилися А.Дюма-батько і А.Дюма-син
- всі, за дуже малим виключенням, офіційні портрети, написані до винаходу фотографії, страждають на цензурні вимоги замовників, що призвело до своєрідного середньовічного "фотошопу", коли написана картина має достатньо віддалену схожість з оригіналом і чим багатше була намальована особа, тим більші претензії був зобов'язаний враховувати художник при написанні її портрета
- Л.Толстой доволі скептично ставився до свого роману "Війна та мир" - так в листі до О.Фета 1871р він писав: "Я безмежно щасливий, що більше ніколи не стану писати такої багатослівної нісенітниці, як "Війна та мир"
- вдова Моцарта, який створив за 35 років понад 600 творів, не знайшла грошей на окреме місце для поховання композитора і його поховали у загальній могилі для бідняків
- у відповідності з 139, 140 та 142 статтями (артикулами) Воїнського сухопутного статуту всі учасники дуелі на Чорній річці та їхні секунданти повинні були бути повішеними, а Пушкін, окрім того, як загиблий на дуелі, повинен був бути повішеним донизу головою (Прим.17*)
- за місяць до смерті від переохолодження на одному з паризьких горищ, Огюст Роден отримав відмову від міністерства культури Франції на своє прохання про надання йому кімнатки при будь-якому з музеїв, в яких розміщені його видатні на весь світ скульптури
- ніхто з учасників "Бітлз" не володів нотною грамотою - вони ніколи не записували свою музику на нотному аркуші
- вперше знаменитий на весь світ фантастичний роман "451 градус за Фаренгейтом" Р. Бредбері був надрукований 1953р в журналі "Плейбой"
- Рембрандт за життя написав 62 автопортрета з себе улюбленого
- справжні оригінальні закінчення знаменитих казок:
"Червоний капелюшок": у оригінальній версії Шарля Перро замість маленької дівчинки фігурує добре вихована юна леді, яка запитує у вовка дорогу до будинку бабусі і отримує хибні інструкції. Дурна дівчина виконує поради вовка і дістається йому на обід без жодних дроворубів та бабусі
"Щуролов": найвідоміший сьогодні варіант казки про щуролова, в двох словах, такий: місто Гамельн піддалося нашестю полчища щурів. І тут з’явилася людина з сопілкою і запропонувала позбавити місто від гризунів. Жителі Гамельна погодилися заплатити щедру винагороду, і щуролов виконав свою частину договору. Коли справа дійшла до оплати – городяни, що називається, "кинули" свого рятівника. І тоді Щуролов вирішив позбавити місто від дітей теж! У більш сучасних версіях, Щуролов заманив дітей в печеру подалі від міста і як тільки жадібні городяни розплатилися, відправив всіх по домівках. В оригіналі Щуролов завів дітей в річку, і вони потонули (крім одного кривоніжки, який відстав від всіх)
"Русалонька": в оригіналі принц одружується на зовсім інший принцесі, а згорьованій Русалоньці пропонують ніж, який вона, щоб врятуватися, повинна встромити у серце принца. Замість цього бідне дитя стрибає в море і вмирає, перетворившись на морську піну
"Білосніжка": в редакції братів Грімм королева веліла принести печінку і легені Білосніжки – їх приготували і подали на вечерю того ж вечора! Білосніжка прокидається від того, що по дорозі до палацу її штовхнув кінь принца, а зовсім не від чарівного поцілунку. Казка у братів Грімм закінчується тим, що королеву змушують танцювати в розпечених туфлях, поки та не вмирає в страшних муках
"Спляча красуня": в оригіналі дівчина занурилася у сон через пророцтво, а зовсім не через прокляття. І розбудив її зовсім не поцілунок принца – король, побачивши красуню сплячою і безпорадною, зґвалтував бідолаху. Через 9 місяців народилося двоє дітей (дівчина все ще спить). Один з дітей смокче палець матері і витягає скалку від веретена, через яку, як виявилося, вона й не могла прокинутися. Після пробудження красуня дізнається, що стала жертвою насильства і двох дітей
"Три ведмедя": у цієї казки (опублікованій вперше в 1837р) цілих два оригінали. У першому ведмеді знаходять дівчинку, розривають її і з'їдають. У другому – замість златовласки з’являється маленька бабуся, яка, після того, як її будять ведмеді, вистрибує у вікно і ламає собі чи то ногу, чи то шию
"Попелюшка": за редакцією братів Грімм злостиві сестри Попелюшки ріжуть власні ступні за розміром кришталевих черевичків – у надії обдурити принца. Але хитрість не вдається – на допомогу принцу прилітають два голуби і викльовують очі шахрайок. Зрештою, сестри закінчують свої дні сліпими жебрачками, тоді як Попелюшка насолоджується розкішшю і безтурботним щастям в королівському замку
"Рапунцель": в оригіналі принц таємно лазив до дівчини у вежу і вони займались там неподобством. Чаклунка застала їх за цією справою і виколупала принцу очі, а дівчину вигнала. Бідолашна жила у лісі, ще й дітей народила. Але є хепі-енд: сліпий принц знайшов її і вони щасливо жили у лісі разом
"Румпельштільцхен": Ця казка відрізняється від інших тим, що була модифікована самим автором, який вирішив нагнати ще більшого остраху. У першому варіанті злий карлик Румпельштільцхен плете для юної дівчини золоті нитки з соломи, щоб вона могла уникнути покарання. За свою допомогу він вимагає віддати йому майбутнього первістка. Дівчина погоджується – але коли час розплати приходить, вона, природно, не може цього зробити. І тоді карлик обіцяє, що звільнить її від зобов'язання, якщо вона вгадає його ім'я. Підслухавши пісеньку, в якій карлик наспівував своє ім'я молода мати позбувається від необхідності сплачувати страшний борг. Осоромлений Румпельштільцхен тікає геть, і цим все закінчується. Другий варіант куди більш кривавий. Румпельштільцхен від злості так тупає ногою, що його права ступня занурюється глибоко в землю. Намагаючись вибратися, карлик розриває себе навпіл.
"Дівчина без рук": У новій версії диявол запропонував бідному мельнику незліченне багатство в обмін на те, що знаходиться за млином. Думаючи, що мова йде про яблуні, мельник з радістю погоджується – і незабаром дізнається, що продав дияволу власну дочку. Диявол намагається забрати дівчину, але не може – тому що вона занадто чиста. І тоді нечистий погрожує забрати замість неї батька і вимагає, щоб дівчина дозволила своєму батькові відрубати їй руки. Вона погоджується, і позбавляється рук. Це, звичайно, малоприємна історія, але все ж вона кілька гуманніша ранніх версій, в яких дівчина відрубує руки сама собі, щоб стати потворною в очах свого брата, який намагається її зґвалтувати. В іншій версії батько відрубує руки власної дочки, тому що та відмовляється вступити з ним в інтимну близькість.
"Гензель і Гретель": У найпопулярнішому варіанті цієї казки двоє маленьких дітей, що загубилися в лісі, знаходять пряниковий будиночок, в якому живе жахлива відьма-людожерка. Діти змушені виконувати всю роботу по дому, поки стара відгодовує їх, щоб врешті-решт з’їсти. Але діти проявляють кмітливість, кидають відьму у вогонь, і втікають. У ранній версії казки (яка називалася «Загублені діти») замість відьми фігурував сам диявол. Діти його перехитрили (і намагалися розправитися з ним приблизно таким же чином, як Гензель і Гретель з відьмою), але він зумів врятуватися, спорудив козли для пиляння дров, після чого наказав дітям піднятися і лягти на них замість колод. Діти вдали, що не знають, як правильно лягти на козли, і тоді диявол велів своїй дружині продемонструвати, як це робиться. Вибравши момент, діти перепиляли їй горло і втекли.
- у 1988р в СРСР видавалося 1578 журналів, тоді як до революції - понад 8000- Гітлер так і не дав своєї згоди на конфіскацію французьких державних колекцій мистецтва (Прим.16*)
- володіючи великою фізичною силою, але достатньо неврівноваженим характером, О.Купрін міг за нагоди побити приятеля-літератора, а заодно і тих, хто намагався за нього заступитися, або репортера, який задав йому неприємне запитання під час інтерв'ю, що і робив з завидною регулярністю
- Гітлер літом 1939р особисто розірвав призовні документи на представників німецького мистецтва, таким чином звільнивши їх від служби у вермахті (Прим.16*)
- воєнний меморіал загиблим радянським воїнам у берлінському Трептов-парку збудований з каміння і мармуру знесеної в 1945р будівлі рейхсканцелярії (Прим.16*)
- з 1933р Гітлер офіційно мав монопольне право на розміщення своїх зображень на німецьких поштових марках, за що отримував всі роки перебування у владі мільйонні грошові відрахування (Прим.16*)
- шведський мандрівник К.Берк, відвідавши у першу половину 18ст. Петербург, про типове культурне дозвілля того часу: "Народ любить блазнів і потвор, а в знатних домах зазвичай є бандурист, який під звуки свого інструменту співає соромітні пісні, корча різні гримаси" (Прим.15*)
- композитор Гайдн є автором німецького гімну "Deutchland uber alles" (Прим.14*)
- у 1941р німецькі сапери встигли розмінувати кафедральний Володимирський собор в Києві, витягнувши з його підвалів десятки кілограмів, попередньо встановленого радянськими мінерами, тротилу
- статті Петра-1 від 25.04.1707, дані в Ближню канцелярію, про організацію оборони Москви і зміцнення Серпухова, Можайська і Твері:...серебрянные вещи Казенного приказу, патриярши и монастырския и в протчих местах, где оные ни есть, кроме самых старых и диковинок, все переделать в монеты (Прим.13*)
- 30 метрова статуя Сталіна у Празі, сама висока в Європі, була підірвана у 1961р
- частина бібліотеки в домі Хемінгуея на Кубі знаходилась задля зручності хазяїна в туалеті
- японські гейші (гейко) весь час, окрім сну, зобов'язані носити парик, що не стосується учениць на гейш - майко
- до кінця 17 сторіччя батьки вкрай рідко замовляли художникам портрети своїх дітей через переляк можливого зурочення
- камер-юнкер царя, А.Пушкін, вірш "Мы добрых граждан позабавим" (1819)
Мы добрых граждан позабавим
И у позорного столпа
Кишкой последнего попа
Последнего царя удавим
- написане у Польщі в 1936р танго "Остання неділя" (музика Єжи Петербурзького, слова Зенона Фридвальда), в СРСР перетворилося на "Втомлене сонце" (музика А.Цфасмана, слова Й.Альвека)
- попервах, якийсь час, знаменита згодом картина В.М.Васнецова "Альонушка" називалася "Дурочка Альонушка"
- причиною, за якою Сальвадор Далі був вигнаний з союзу сюрреалістів, став його неприхований інтерес до Гітлера (Прим.12*)
- у багатьох європейських театрах продавалися білети на стоячі місця, причому виключно для чоловіків, при цьому даний простір ділився загородженням порівну для цивільних та військових осіб (Прим.11*)
- знаменита юнкерська пісенька "Бутылочка" ("Буль-буль-бутылочка зелёного вина") у радянські часи стала піонерською піснею з відповідним місцю і часу текстом:
"Смотрит вожатый, смотрят пионеры
Что за отряд показался вдали..." (Прим.10*)
- смертельно хворому Жану Батисту Мольєру було відмовлено у наданні медичної допомоги та сповіді, через що він був похований вночі, за огорожею кладовища, де ховають самогубців та нехрещених дітей.
- короткий жартівливий вірш, в якому М.Ломоносов дякував графу І.Шувалову за надіслані у подарунок ананаси і ящик шампанського, став першим відомим твором російської літератури, у якому використовувалася ненормативна лексика
- у фашистський Німеччині кожна небагата німецька родина отримувала від держави стаціонарний радіоприймач безкоштовно (Прим.9*)
- з опублікованої таємної справи людини, життя якої послужило основою для роману Шолохова "Тихий Дон": "06.06.1927р на колегії ГПУ заслухали справу №45529 по звинуваченню громадянина Єрмакова... Постановили: Єрмакова Харлампія Васильовича - розстріляти" (Прим.8*). Перейшовшому на бік радянської влади Х.Єрмакову повірили і доручили сформувати з зоставшихся у Криму колишніх білоказаків окрему бригаду, яка влилася до складу 1-ї Кінної армії під командуванням Будьонного (Прим.7*)
- роман Д.Дефо про пригоди Робінзона Крузо має продовження, у якому герой, чий корабель тоне у берегів Південне-Східної Азії і вимушений діставатися Європи через всю Росію. Зокрема, він протягом 8 місяців перечікує зиму у Тобольську
- Чарлі Чаплін, Сальвадор Далі, Вільям Шекспір настільки успішно вели власні фінансові справи, що досягли в них не менш разючих комерційних успіхів, ніж у мистецтві
- одна з численних питних чаш Наполеона була виготовлена з черепа знаменитого італійського авантюриста Каліостро
- в 1890 з Японії в Росію завезли фігурки мудреця Фукуріми. Зараз такі фігурки ми називаємо матрьошками
- за все життя Вінсент Ван Гог продав лише одну картину - "Червоні виноградники в Арлє"
- згідно показів арештованої артистки Русланової скупкою трофейних дорогоцінностей також займалися Леонід Утьосов, Ісаак Дунаєвський, Любов Орлова
- Астрід Ліндгрен, Іван Тургенєв, Сомерсет Моем, Олександр Грибоєдов, Даніель Дефо, П.Бомарше - свого часу кожний з них плідно працював на розвідку своєї батьківщини (Прим.5*)
- Ернест Хемінгуей під час 2СВ у Гавані був завербований радянською розвідкою і мав позивний "Арго", але ніколи не використовувався за прямим призначенням через абсолютну непридатність до такої діяльності
- на острові Суніум (Греція) Байрон власноруч вирізав на пам'ять нащадкам на колоні давньогрецького храму власне прізвище (Прим.4*)
- В 1830-40 роках Ежен Відок, засновник Сюрте – паризької кримінальної поліції – неодноразово підказував сюжети романів Бальзаку та іншим відомим письменникам.
- Гітлер і Ленін більше за все любили музику Ріхарда Вагнера
- Король Генріх – дружиновбивця і римський імператор Нерон вважали себе неперевершеними поетами і композиторами
- піонерський марш "Взвейтесь кострами синие ночи" - насправді є солдатським маршем з опери Гуно "Фауст", хоча його автором вважається радянський композитор Кайдан – Дєжкін (Прим.1*)
- марш "Смело товарищи в ногу" спочатку був маршем корніловців і звучав так: "Смело корниловцы в ногу – с нами Корнилов идёт" (Прим.2*)
- марш "Смело мы в бой пойдём" також був від початку білогвардійським маршем і звучав так: "Смело мы в бой пойдём за Русь святую, и за неё прольём кровь молодую" (Прим.2*)
- радянський "Марш авіаторів" був аналогом фашистського маршу військових авіаторів, створеного на десять років раніше
- пісня "Про червоного барабанщика" це військова німецька пісня "У мене був друг" (Прим.3*)
- авторами пісні "Запрягайте хлопці коней" були махновці
- Лебедєв-Кумач насправді ніколи не створював слів до "Священної війни"
- типові давньогрецькі комедії – набір каламбурів з непристойностями
- ідею "Ревізора" і "Мертвих душ" Гоголю подарував Пушкін, сам, в свою чергу, почувши їх в якості розповсюджених анекдотів, під час перебування на півдні Російської імперії
- в основу "Д'Артаньяна і 3 мушкетерів", виданих в 1844р, А.Дюма поклав "Мемуари пана Д'Артаньяна", які написав у 1700г Гаетан Куртіль де Сандра і які користувалися величезним успіхом в Європі
- якщо у статуї людини на коні у коня обидві передні ноги в повітрі, то людина померла в бою; якщо одна - людина померла в результаті ран, які отримала в бою; якщо у коня всі чотири ноги на постаменті, то людина померла природною смертю
ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - Ю.Чирков "Как все было"
(Прим.2*) - В.Шамбаров "Белогвардейщина"
(Прим.3*) - И.Бунич "Гроза" Кровавые игры диктаторов"
(Прим.4*) - А.Бармин "Соколы Троцкого"
(Прим.5*) - А.Хинштейн "Подземелья Лубянки"
(Прим.6*) - Б.Соколов "Неизвестный Жуков: портрет без ретуши в зеркале эпохи"
(Прим.7*) - В.Сопельняк "Секретные архивы ВЧК-ОГПУ"
(Прим.8*) - Э.Радзинский "Сталин. Загадки жизни и смерти"
(Прим.9*) - К.Штикельмайер "Откровения немецкого истребителя танков"
(Прим.10*) - Я.Тинченко "Белая гвардия" М.Булгакова"
(Прим.11*) - А.Кубичек "Фюрер, которого не знал никто"
(Прим.12*) - Н.Гуляева "Атом Дали" журнал "Техника - молодежи" 1\2012
(Прим.13*) - сборник документов "Северная война 1700-1721гг"
(Прим.14*) - К.Кунов "Свинцовый дождь Восточного фронта"
(Прим.15*) - А.Михайлов "Первый бросок на Юг"
(Прим.16*) - А.Шпеер "Третий рейх изнутри. Воспоминания рейхсминистра военной промышленности"
(Прим.17*) - Б.Горзев "Два выстрела на Черной речке" журнал "Оружейный двор" 1\1995
(Прим.18*) - А.Буровский "Правда о допетровской Руси"
(Прим.19*) - Г.Уильямсон "СС - инструмент террора"
(Прим.20*) - Р.Козунова "Работники ножа и гарпуна" журнал "Наука и жизнь" 6\2012
(Прим.21*) - В.Ульянов "Посуда и столовые приборы организаций и руководителей фашистской Германии"
(Прим.22*) - А.Шпагин "Бог помешал" журнал "Дилетант" 1\2012
(Прим.23*) - журнал "Дилетант" 3\2012
(Прим.24*) - А.Шейдербауер "Жизнь и смерть на Восточном фронте"
(Прим.25*) - В.Усов "Советская разведка в Китае"
(Прим.26*) - П.Бамм "Невидимый флаг. Фронтовые будни на Восточном фронте. 1941-45"
(Прим.27*) - Мельгунов "Красный террор в России. 1918-23гг"
(Прим.28*) - В.Проскуряков "Феномен міського театру у Чернівцях", збірка "Архітектурна спадщина Чернівців австрійської доби"
(Прим.29*) - В.Кресс "О романе", сборник "Мимоходом"
(Прим.30*) -
(Прим.31*) - В.Селезінка "Місто моєї любові"