Нова інформація позначається червоним, але не обов'язково знаходиться на початку теми
NB: активні посилання на подібні цій теми: "Воєнний побут та буття", "Система воїнських звань царської армії"
- знаком Підводника в кригсмаріне нагороджувався військовослужбовець, який провів в море на підводному човні 62 дня і більше (Прим.77*)
- 12,8 тис. чоловік стали Героями Радянського Союзу, з них 626 перед ВВВ, зокрема: 40 - за Іспанію, 26 - за Хасан, 70 - за Халхін-Гол, 412 - за фінську війну. 72 людини згодом були позбавлені цього звання
- якщо бойова обстановка не дозволяла здійснити церемонію нагородження військовика вермахту, тоді робився відповідний запис про нагороду у його розрахункову книжку за підписом, як мінімум командира полку. Пізніше, на основі даного запису, обов'язково проводилося урочисте нагородження. Якщо нагороду не встигали вручити до смерті нагороджуваного, то її офіційно пересилали його родині або батькам, якщо він не був одруженим (Прим.4*)
- від початку носити шпори мав право лише посвячений у лицарі, пізніше шпори стали відмітною деталлю одягу дворян, аби ще пізніше увійти до стандартної уніформи будь-якого європейського кавалериста
- за час правління у Франції короля-сонце королівські мушкетери повинні були мати у своєму гардеробі вишуканий костюм з світло-сірого сукна, двобортний камзол з парчі, кюлоти з замші, коричневі рукавички з мереживами, а також камзоли, плащі та накидки з чорного оксамиту
- розпорядженням від 16.11.42р по вермахту було скасовано вишиті емблеми на кашкетах
- носіння "щитка" на шоломі німецьких військовослужбовців було відмінено наказом по вермахту від 21.03.1940р, за його демаскуючий характер
- "золотим" нагрудним знаком "За ближній бій" за роки 2СВ був нагороджений 631 військовик вермахту
- повсякденна форма військовослужбовців вермахту рядового складу шилась з напіввовняної тканини, що, у відповідності до воїнського статуту, дозволяло за певної температури повітря розстібувати на кітелі гачок та верхній ґудзик, а рукава носити засуканими по лікоть, як при носінні ременя, так і без нього
- право носити (на лівому рукаві) манжетну стрічку з назвою частини у збройних силах 3-го рейху було надано виключно військовикам Ваффен-СС. І тільки манжетну стрічку, отриману учасниками бойових дій в Іспанії 1936-38рр, слідувало носити на правому рукаві як військовикам СС, так і вермахту
- червона зірка, нашита на лівий рукав форменого одягу політскладу РККА, введена наказом НКО №226 від 26.07.1940р на виконання Закону "Про загальний воїнський обов'язок" від 04.01.1939р, у відповідності з яким вводилися спеціальні воїнські звання політрацівників РККА
- 09.03.1942р тільки для піхотинців вермахту введена нарукавна нашивка за знищення танка підручними засобами
- аксельбант "за влучну стрільбу", введений у вермахті до початку 2СВ для нагородження рядового та унтер-офіцерського складу, мав 12 ступенів. Відмінено нагородження і носіння даного аксельбанта з 14.02.41р, але командування, враховуючи популярність даної нагороди у підлеглих, з часта дивилося крізь пальці на випадки його носіння раніше нагородженими військовиками
- на сьогодні всі знаки радянського ордена "Перемога", вручені радянським воєначальникам, і знак, що належав польському маршалу Роля-Жимерському, знаходяться у російському Алмазному фонді. Орден Ейзенхауера - в його меморіальному музеї в Абеліні, орден Й.Б.Тіто - в фондах музею "25 травня" в сербському Белграді, орден Монтгомері - в Імперському Воєнному музеї в Лондоні, і лише орден румунського короля Міхая-I знаходиться у приватній колекції
- до 1943р всі радянські ордена носилися на лівій половині грудей
- тільки у 1917р царський ГШ прийняв рішення про початок виробництва вітчизняного стального шолома "Модель 1917", хоча розробка його почалася ще у 1915р. Замовлення на виробництво було розміщено у Фінляндії на заводах Sohlberg-Oy та V.W. Holmberg, кожний з яких виготовив на початок революції 1917р 500000 та 100000 шоломів відповідно. У царську ж армію встигли доправити відносно невелику партію замовлених шоломів, а після проголошення у 1918р Фінляндією незалежності не відправлені до Росії шоломи залишилися у розпорядженні фінського уряду
- розпорядженням царського ГШ у роки 1СВ спеціально для нагородження військовослужбовців-мусульман на солдатському Георгіївському Хресті замість зображення Георгія-Побідоносця був викарбуваний вершник зі списом у руці (Прим.75*)
- з 01.11.1943р наказом по збройним силам третього рейху були відмінені будь-які позначки (декалі) на касках військовослужбовців
- 27.03.194р наказом по вермахту замість берета, у якості єдиного головного убору для танкістської уніформи чорного кольору, офіційно введена пілотка чорного кольору
- у часи Австро-Угорської імперії, родичі померлої посадової особи, яка не залишила по собі нащадка чоловічої статі, повинні були повернути державі отримані ним за життя нагороди або передати їх до суспільних фондів, згоду на які повинна була дати держава
- знак "Гвардія" введений в РККА не раніше 22.05.1942р, нарукавні нашивки за поранення - не раніше липня 1942р, а погони - з січня 1943р
- носіння портупеї у вермахті було відмінено наприкінці 1939р, по закінченню Польської кампанії (Прим.74*)
- у 1856р указом Олександра-II була введена категорична заборона на носіння воєнними ботфортів
- золотий Німецький хрест заснований 28.08.1941р і задумувався як перехідна ступінь від Залізного хреста 1-го класу до Лицарського хреста. Готувався спеціально для вшанування військ, що штурмували Москву. Ним нагороджувався особовий склад вермахту і воєнних партійних організацій, а також допоміжних служб. Умовою нагородження було попереднє подання до нагородження Залізним хрестом 1-го класу
- Лицарський хрест німецького ордена Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами став нагородою за роки 2СВ 160 військовиків з яких 98 пілотів люфтваффе. За іншими даними, ним було нагороджено 169 військовослужбовців, з яких було 49 мотопіхотинців та піхотинців (Прим.73*)
- німецький Залізний хрест за фашистського режиму став виключно воєнною нагородою, якою більше не нагороджували за громадянські заслуги
- шпангу (пряжку у вигляді круглого позолоченого дубового вінка) у вермахті отримували кавалери Залізного хреста 1 класу, чиїх заслуг виявилося недостатньо для отримання Лицарського хреста, але "норма" на Залізний хрест 1 класу була ними виконана, а кріпили її на носиму у петлиці орденську стрічку
- з часта верхній одяг військовополонених з числа військовослужбовців гітлерівської вісі у післявоєнних союзницьких таборах складали блакитні шинелі колишніх французьких військовополонених або шинелі з жовтими "СРСР" на спині, у які були раніше одягнуті радянські військовополонені (Прим.72*)
- військовики вермахту, які вже мали "Залізний хрест" за 1СВ, у початковий період 2СВ нагороджувалися на додаток до нього спеціальною планкою, у той час як інші військовики отримували фашистський "Залізний хрест" (Прим.71*)
- перетинаючи кордон СРСР 22.06.41р, німецькі солдати йшли у бій з захисними чохлами на касках (Прим.70*)
- у бій лицарі-тамплієри йшли під роздвоєним чорно-білим прапором (Прим.59*,69*), який тримав маршал під охороною десяти лицарів, а на кінці списа одного з них знаходився запасний штандарт (Прим.69*)
- прапор госпітальєрів був червоного кольору з білим восьмикутним хрестом (Прим.59*)
- череп білого кольору на німецькій касці М1935 являвся емблемою фінських єгерів з складу легких піхотних частин часів 2СВ, а палаючий череп на німецькій касці М1916 був емблемою фінської кінної артилерії (Прим.67*)
- кожному офіцеру вермахту видавався водонепроникний наручний годинник з світними цифрами на чорному тлі (Прим.66*)
- до ВВВ в демобілізаційних атестатах звільнених з РККА була вказівка вдома здати військову форму до райвійськкоматів (Прим.65*)
- кожний солдат вермахту носив при собі два кілка для закріплення намету та ще один кілок, який можна було з’єднувати з такими ж, - сегмент центрального кілка. Так що чотири солдата могли спорудити з своїх плащ-наметів та кілків справжній намет на чотирьох, але частіше за все збирався намет на вісім чоловік (Прим.64*)
- у вермахті та військах СС не заборонялося носити військовослужбовцям-не німцям свої національні бойові нагороди, отримані до війни з Німеччиною, як і носити їх нарівні з отриманими німецьким нагородами 2СВ (Прим.63*)
- з 01.10.43р вермахт та війська СС перейшли з пілоток на стандартне польове кепі, скопійоване з головного убору австрійської армії 1СВ (Прим.62*)
- наприкінці 1943р у війська СС стали поступати маскувальні костюми з трофейного камуфляжу італійського виробництва (Прим.62*)
- вже у вересні 1939р у бойових діях у Польщі війська СС масово приймали участь, одягнуті у камуфльовану форму, вперше у Німеччині винайдену у 1937р (Прим.62*) і вже у 1938р дві німецькі фабрики шили камуфляж для військ СС (Прим.51*)
- слухачі-кавказці німецьких розвідшкіл 2СВ на час навчання носили чеську воєнну уніформу (Прим.61*)
- нове взуття, що згодом видавалося солдатам вермахту, у якості покарання розношували в’язні концтаборів, для чого доводилося годинами ходити спеціальною гравійною дорогою з мішком піску вагою у 25 кг за плечима (Прим.60*)
- каски румунських солдат 2СВ за конструкцією та зовнішнім виглядом були повністю ідентичними каскам голландської армії (Прим.58*)
.jpg)
- кожний німецький командир 2СВ, починаючи з командира відділення мав у своєму розпорядженні бінокль (Прим.57*)
- сформовані наприкінці 2СВ парашутні батальйони СС отримали спеціально розроблені для ПДВ каски нового зразка без виступаючих країв і з новою конструкцією підшоломника (Прим.51*)
- у 1943р для вермахту була розроблена нова каска, яку не вийшло запустити у виробництво, але чий доопрацьований варіант у 1956р був прийнятий на озброєння армії НДР (Прим.51*)
- "осколковий" або "розмитий" камуфляж військовиків вермахту не мав нічого спільного з плямистим камуфляжом ("широколистяне дерево", "пальма", "дубове листя" та "горох") військовиків СС (Прим.51*)
- німецькі танкісти з 12.01.42р поверх стандартного чорного обмундирування носили камуфльований комбінезон без жодних знаків розпізнавання (Прим.51*)
- маршал Жуков свій перший орден отримав за "упокорення" тамбовських селян (Прим.56*)
- знамениті давньоримські шоломи coolus мали галльське походження
- маленькі ґудзики на рукаві мундиру були введені Наполеоном, щоб неакуратні солдати не витирали рукавом ніс і, таким чином, не псували тканину
- почесні нарукавні есесівські стрічки, зазвичай, знімалися на час бою (Прим.51*)
- 94 німецькі організації часів 2СВ мали свою уніформу, носіння якої було обов’язковим (Прим.51*) - після зустрічі імператорів у 1901р німці на флоті ввели носіння кортиків, а в руському флоті - носіння морських кашкетів, як у німців (Прим.53*)
- до поразки у 2СВ торгівля, як альтернативу формі, видаваній за речовим утриманням, надавала французьким офіцерам, у повній відповідності з ліберальними статутними вимогами до форми одягу того часу, свободі її вибору і наявної моди, широчезний вибір тканин найрізноманітніших кольорів та складу, різноманітних, зшитих на замовлення, моделей та фасонів верхнього одягу та головних уборів, спорядження ручної роботи та різних аксесуарів на кшталт стеків і ціпків для окопів, обтягнутих свинячою або хромовою шкірою, чи мистецьки сплетених з тонких шкіряних шнурів стрічок для шолома. Подібний парад розкоші марнославства обмежувався лише фінансовими можливостями самого офіцера і деякою етичною і службовою субординацією між старшими і молодшими офіцерами (Прим.52*)
- радянський сталевий шолом СШ-40 (зразка 1940р) виготовлявся з сталі товщиною 1,9 мм і важив він 1250 грам. Тканинний підшоломник, що встановлювався всередині шолома, випущеного до 1942р, мав банеподібну форму і жорстко кріпився до шолому трьома заклепками, що не дозволяло одягати такий шолом на теплий головний убір у зимовий час (Прим.10*)
- німецькі каски "зразка 1935р" виготовлялися з високоякісної молібденової сталі товщиною 1,25мм - на відміну від каски "зразка 1916р" глибина її була зменшена, як і зменшений козирок та щиток на потилиці, носили її тепер з підшоломником-підтулейником "зразка 1931р", чий амортизатор складався з підпружиненої алюмінієвої стрічки, обшитої шкірою. Через брак молібдену ця каска була в середині 2СВ замінена каскою "зразка 1942р" з менш міцної, марганцевої сталі, без завальцовки країв, як у каски "зразка 1935р" (Прим.51*). Дана каска вважалася обов’язковим головним убором при парадній, вартовій і похідній формі одягу (Прим.52*)
- у есесівців, які охороняли концтабори, з 1933р і до кінця війни була введена уніформа коричневого кольору (Прим.51*)
- орденом Залізного Хреста 2-го класу нагородили у роки 2СВ 2,3 млн. військовослужбовців вермахту - на польовій формі знак цього ордену носився у вигляді чорно-біло-червоної стрічки, просмикнутої крізь другу петлицю мундиру (Прим.50*)
- штурмовим знаком нагороджувався військовослужбовець вермахту за участь у трьох і більше штурмових операціях, контратаках, розвідувальних операціях або за участь у рукопашній сутичці (Прим.50*)
- румунські солдати на Східному фронті носили на лівому рукаві жовті пов’язки, щоб таким чином відрізнятися від радянських солдат, також одягнутих у форму кольору хакі та схожі каски (Прим.49*)
- німецьким Лицарським Хрестом в роки 2СВ було нагороджено всього 43 іноземних військовослужбовців - 17 румун, по 9 італійців та угорців та по 2 іспанця, словака, фіна і японця (Прим.48*)
- до царя Павла-I руські воїнські прапори були звичайним табельним майном, що мало певний термін використання, тому найбільш старими виявилися прапори 1797р (Прим.43*)
- від початку, за указом Павла-I, на полк видавалося 10 прапорів, а з 1801р - по два на батальйон (Прим.43*)
- нижні чини російської армії нагороджувалися орденом Солдатського хреста (варіант ордена Святого Георгія для нижніх чинів) та медаллю "За хоробрість" - обидві нагороди на георгіївській стрічці (Прим.42*)
- нагороджений солдатським орденом Святого Георгія (Солдатський хрест) отримував 1\3 прибавки до грошового утримання та звільнявся від тілесних покарань (Прим.42*)
- нагородження орденом Святого Георгія для офіцерів-не дворян означало набуття спадкового дворянства (Прим.42*)
- нагороджений будь-яким з російських царських орденів, окрім ордена Святого Георгія, був зобов’язаний сплатити одночасний внесок у казну (Прим.42*)
- замість кокарди на червоно-чорних (офіційний колір уніформи, прапору, погон і петлиць) кашкетах корнилівці носили череп з кістками (Прим.55*)
- парадний ківер 5-го гусарського Олександрійського полку 1907-14рр прикрашався металевими зображеннями черепа з кістками (Прим.41* та 68*)
- 3-й бельгійський уланський полк до поразки у 1940р мав емблему черепа з кістками, зображеного у профіль (Прим.54*)
- прапор сербських четників традиційно був чорного кольору з черепом та кістками (Прим.47*)
- у Німеччині носіння "Мертвої голови" з кінця 18ст. стало притаманне прусській воєнній еліті, зокрема, ця емблема прикрашала ківери і штандарти Королівських лейб-гусар, пізніше "Мертва голова" була емблемою фрайкорів - добровольчих формувань Веймарської Німеччини, а з 1934р череп став емблемою танкових військ вермахту, а для СС був розроблений новий дизайн цього символу, що мав більшу анатомічну достовірність (Прим.28* та 2*). У 1СВ цю емблему носили військовослужбовці німецьких штурмових вогнеметних підрозділів (Прим.2*)
- до 1918р прусські лейб-гусари, які носили на формі "Мертву голову", дислокувалися у Данцигу і за традицією цю емблему обрали собі данцигський SS-Heimwehr, данцигська поліція і пожежна служба на початку 2СВ. В вермахті ж "мертву голову" також носили на своїй формі 5-й кавалерійський полк, 17-й піхотний полк, загін берегової охорони "Данциг" і дві бойові групи люфтваффе: Kampfgruppe-54 і Schelsgruppe-4
- нагороджувальна система Росії не передбачала нагородження посмертно, а тому, загиблі під час Бородінської битви, а також померлі від ран та хвороб внаслідок неї, не ніяких нагород не отримали, як і подібні категорії вбитих та померлих за весь час Вітчизняної війни (Прим.39*)
- в роки 2СВ кожний військовополонений (окрім СРСР), який підпадав під дію Гаагської конвенції 1907р, отримував на час перебування у німецькому концтаборі спеціальний жетон військовополоненого (Прим.38*)
- 17.09.1807р для російських офіцерів, за прикладом французів (Прим.45*) були введені еполети та відмінено пудрення волосся "окрім великих парадів і височайших виходів" (Прим.36*)
- за підсумками війни 1812г цар нагородив Кутузова золотою шпагою, прикрашеною діамантами та вінками смарагдів, величезної за тих часів вартості - 25,125 тис. рублів (Прим.16*)
- першими кавалерами ордену Бойового Червоного прапора був маршал В.Блюхер (№1), командарм 1-го рангу І.Федько (№2), Й.Сталін (№3), Н.Махно (№4), останній був двічі нагороджений цим орденом в числі перших десяти нагороджених
- отаман Григор'єв був одним з перших кавалерів радянського ордену Бойового Червоного Прапора (Прим.17*)
- всього, з початку війни 1812р і до підписання перемир’я 23.03.1813р, у російській армії було нагороджено офіцерів 7990 знаками орденів та 1116 разів пожалувана золота зброя "За хоробрість" (Прим.16*)
- нагороджений французьким орденом Почесного легіону носить у петлиці червону стрічку у вигляді троянди
- нагороджений Хрестом Маннергейма 1-го класу (на 1944р всього два нагороджених і серед них сам К.Маннергейм) отримував також 50 тис. фінських марок, що відповідало річному грошовому утриманню лейтенанта фінської армії (Прим.33*)
- медаллю "1812 годъ" були нагороджені понад 250 тис. учасників війни з Наполеоном до 01.01.1813р включно: від генерала до солдата, священики (біля 40 тисяч), медичні чини і ополченці (Прим.25*)
- у 1939р, на момент захвату Чехословаччини, в Німеччині ще не була відновлена система нагородження орденами (Прим.15*)
- накази про нагородження у царській армії, окрім "георгіївських", не містили відомостей про те, за які заслуги зроблене нагородження - ця інформація враховувалася у "Записках про нагороди", які заводились на кожного офіцера (Прим.13*)
- пілотка польова введена наказом НКО СРСР №176 від 03.12.35р, гімнастерка - наказом НКО СРСР №25 від 15.01.43р, причому для рядових та сержантів - без нагрудних кишень
- до 1856р всі російські ордени і медалі після смерті нагородженого належало здавати в Капітул орденів і тільки для медалі "1812 годъ" дворянству був даний привілей зберігати її у нащадків без права носіння, а з 1912р царським указом її можна було носити нащадкам, у тому числі і жінкам (Прим.25*)
- крій та елементи оздоблення мундирів, спеціально пошитих для учасників параду на Червоній площі 24.06.45р багато у чому походили на парадну форму нижніх чинів Руської імператорської армії зразка 1907р (Прим.10*)
- за захоплення 25 живих ворожих "язиків" радянський розвідник міг бути представлений до присвоєння звання Героя Радянського Союзу (Прим.7*)
- В.Квіслінг - фашистський глава Норвегії 2СВ був одночасно і Почесним кавалером ордену Британської імперії (Прим.2*)
- Знак занесення в почесні списки являв собою золоту свастику, яку у вигляді пряжки носили на стрічці Залізного хреста 2 класу (Прим.30)
- Дубове Листя до Лицарського Хреста Г.Руделя було зроблено з золота - такої нагороді в Німеччині більше не мав ніхто (Прим.40*)
- медаль "Морожене м'ясо" (насправді медаль називалася "За зимову компанію на Сході 1941-1942") вручалася тим військовослужбовцям вермахту, хто прослужив на Східному фронті не менше 4-х місяців у період між 15.11.41 - 15.04.42рр (Прим.37* та 46*)
- кожний американський військовослужбовець, який загинув в бою або отримав бойове поранення, нагороджувався медаллю "Пурпурне серце"
- на початку війни командування ВПС Німеччини нагороджувало Великим хрестом льотчиків, які збили 25 машин противника, на листопад 1941р, в самий розпал битви за Москву, планку підняли до 40, а на 1944р – до 100 (Прим.35*)
- незважаючи на сувору заборону військовослужбовці вермахту часто відправляли додому посилки з найденою на полі бою або відібраною у полонених червоноармійців особистою зброєю чи нагородами (Прим.34*)
- з членів фашистської партії тільки Гітлер носив золотий значок верховної влади - орла з свастикою в кігтях. Всі інші носили круглі партійні значки з свастикою (Прим.32*)
- царський орден Святого Володимира з бантом "20 кампаній" давався офіцерам за 120 місяців перебування в морі (Прим.31*)
- до революції кожний російський офіцер був зобов'язаний два тижні носити траурний креп на еполетах в пам'ять щойно померлого царя (Прим.31*)
- у вермахті в залежності від кількості участій і проявленої хоробрості, можна було отримати срібний або золотий знаки за ближній бій (50 і відповідно 75 боїв), чи танковий знак (за 50 або 75 боїв), які вважалися особливими і по праву вищими нагородами за особисту хоробрість (Прим.30*)
- з 1938р в СС було введено носіння двох погон, а пов'язку з свастикою на лівому рукаві замінив орел (Прим.28*)
- кожному військовослужбовцю дивізії СС "Мертва голова" вручалась каблучка, яку після смерті її володаря переносилася до спеціального сховища замку Вевельсбург (Прим.28*)
- на ремінній пряжці есесівця було написано: "Моя честь - моя вірність" Прим.26*)
- в 1807р Наполеон, невдовзі після підписання Тильзитського миру, нагороджується від імені російського царя Олександра вищою нагородою російської імперії - орденом Андрія Первозваного "за віру і вірність" (одночасно кавалерами цього ордену могли бути тільки 24 нагороджених)
- в 1943р була відмінена спеціальна форма військовослужбовців НКВС (Прим.24*)
- воєнна форма колишньої польської армії стала в СРСР воєнною формою радянського "фінського" корпусу напередодні війни з фінами в 1940р, воєнна форма колишньої чехословацької армії стала в роки 2СВ формою німецької "трудової організації Тодта" (Прим.23*), з обов'язковим носінням нарукавної пов'язки з свастикою (Прим.32*)
- "мечі" до царських нагород офіцерам надавалися виключно за участь в бойових діях (Прим.22*)
- Сталін був нагороджений 3 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, 1 орденом Суворова 1 ступеня, 2 орденами Перемоги (Прим.21*)
- на формі царських офіцерів у відставці погони мали перекреслений вигляд (Прим.20*)
- звання капітана радянської держбезпеки прирівнювалося до звання підполковника РККА, а звання майора - званню генерал-майора (Прим.19*)
- Біла армія в 1918-20рр здебільшого носила форму з яскраво-червоними погонами (Прим.18*)
- планками до нагород позначалися повторні нагородження в німецькій армії
- при нагородженні більш високим ступенем ордену більш низька ступінь в німецьких військах не носилася
- німецькі воєнні нагороди після 2СВ були денацифіковані (знята свастика) для можливості їх носити відкрито, хоча цією можливістю, зазвичай, користувалися тільки ті, хто продовжував служити в бундесвері (Прим.14*)
- німецькі солдатські медальйони складалися з двох половинок, одна з яких повинна залишатися на тілі убитого, а друга забиралась для занесення бійця до списків загиблих (Прим.12*,14*). Подібні медальйони мали і фінські солдати в радянсько-фінську війну 1940р
- у вермахті за перше та друге поранення військовослужбовець нагороджувався "чорним" знаком "За поранення", за наступні три-чотири поранення або за втрату кінцівки, ока, контузію, що призвела до глухоти - "срібним" знаком, за п'ять і більше поранень або при настанні повної інвалідності - "золотим" знаком. Факт кожного поранення заносився в солдатську книжку з вказівкою присвоєння відповідного знаку за поранення (Прим.11*). За іншими даними, "чорним" знаком нагороджувався військовослужбовець перше поранення, "срібним" знаком - за кілька поранень, "золотим" знаком - за п'ять і більше поранень, а також за поранення, що призвело до повної недієздатності або втраті чоловічої гідності (Прим.44*)
- у Червоній Армії нашивки за поранення були введені наказом НКО №213 від 14.07.42р (Прим.9*)
- у вересні 1935р були повернуті в РККА заборонені в 1917р військові звання "лейтенант", "капітан", "полковник", а 07.05.40р - відновлено військове звання "генерал" (Прим.8* і 27*), зокрема і для НКВС (Прим.29*)
- згідно сталінському наказу від 01.08.41р було заборонено політпрацівникам РККА носити на рукаві зірку (Прим.6*)
- у роки громадянської війни в білогвардійських частинах були відмінені присвоєння воїнських звань і нагородження бойовими нагородами, як неприпустимі з причини того, що дана війна вважалася, за суттю своєю, братовбивчою
- замовлення на розробку чорної форми СС виконав свого часу модельний дім "Hugo Boss"
- в 1937р парадна чорна форма СС була замінена на сіру (Прим.51*). За іншими даними, це сталося у 1939р. Повсякденна форма СС відрізнялася від повсякденної форми вермахту різного роду нашивками, значками та емблемами. Запаси списаної чорної есесівської форми була передана для обмундирування допоміжних частин на окупованих територіях (Прим.51*). Так зимою - весною 1942р німці стали масово переодягати в комплекти, перешиті з чорної уніформи так званих загальних СС (Allgemeine-SS), поліцейських "Допоміжної поліції порядку" ("Schuma"), на окупованих німцями радянських територіях (Прим.76*)
- у вересні 1921р ЦК РКП(б) виділив 1800000 рублів золотою валютою на закупівлю за кордоном 60 тисяч комплектів шкіряного обмундирування для чекістів (Прим.1*)
- погони в РККА були введені наказом ГКО №25 від 06.01.43р (Прим.3*)
- всього Гітлер носив 3 нагороди: офіцерський залізний хрест 1 ступеню (отримав перебуваючи єфрейтором), значок за поранення (обидві нагороди 1 світової війни) і золотий значок члена фашистської партії
- Гітлер був нагороджений в роки 1СВ баварським хрестом "За заслуги" і Залізним хрестом 1 ступеня за особисте взяття в полон 1 офіцера і 15 солдат противника (Прим.5*)
ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - А.Арутюнов "Досье Ленина"
(Прим.2*) - Г.Уильямсон "СС - инструмент террора"
(Прим.3*) - П.Липатов "Униформа Красной Армии 1936-45гг"
(Прим.4*) - А.Шейдербауер "Жизнь и смерть на Восточном фронте"
(Прим.5*) - И.Линдер "Диверсанты. Легенда Лубянки – П.Судоплатов"
(Прим.6*) - Л.Семененко "Великая Отечественная война. Как это было"
(Прим.7*) - А.Бабченко "Сколько стоит солдат" журнал "Братишка" 11\2005
(Прим.8*) - В.Кожинов "Правда сталинских репрессий"
(Прим.9*) - В.Суворов "Беру свои слова обратно"
(Прим.10*) - сборник "Солдаты Великой Отечественной войн" №11
(Прим.11*) - Г.Уильямсон "Дивизия "Герман Геринг"
(Прим.12*) - Г.Бауэр "Смерть сквозь оптический прицел"
(Прим.13*) - В.Сафир "Высочайшим указом награждается" журнал "Военно-исторический архив" 9\1993
(Прим.14*) - К.Штикельмайер "Откровения немецкого истребителя танков"
(Прим.15*) - В.Лебедев "Признания без покаяния" журнал "Военно-исторический архив" 9\1993
(Прим.16*) - С.Коломнин "Продайте шпагу, сударь" журнал "Братишка" 9\2013
(Прим.17*) - В.Савченко "Авантюристы гражданской войны"
(Прим.18*) - Я.Тинченко "Белая гвардия" М.Булгакова"
(Прим.19*) - М.Шнейдер "НКВД изнутри. Записки чекиста"
(Прим.20*) - А.Лебеденко "Тяжелый дивизион"
(Прим.21*) - журнал "Техника - молодежи" 1\2012
(Прим.22*) - А.Смирнов "Вожди белого казачества. Атаман Каледин"
(Прим.23*) - Дж.Кауфман "Фортификация 2 мировой войны 1939-45гг. Третий рейх"
(Прим.24*) - К.Дегтярев "Штирлиц без грима. Семнадцать мгновений вранья"
(Прим.25*) - С.Дюльдин "Не нам, не нам, а имени твоему. 1812г" журнал "Братишка" 8\2007
(Прим.26*) - И.Фосс "Черные эдельвейсы СС. Горные стрелки в бою"
(Прим.27*) - П.Аптекарь. "Советско-финские войны"
(Прим.28*) - Д.Жуков "Тайны СС. Черный орден Гитлера"
(Прим.29*) - Б.Белоозеров "Фронт без границ 1941-45гг"
(Прим.30*) - М.Брюннер "На танке через ад"
(Прим.31*) - Г.Цывинский "Пятьдесят лет в российском императорском флоте"
(Прим.32*) - А.Шпеер "Третий рейх изнутри. Воспоминания рейхсминистра военной промышленности"
(Прим.33*) - М.Зефиров "Асы Второй мировой. Союзники люфтваффе: Эстония, Латвия, Финляндия"
(Прим.34*) - В.Липпих "Беглый огонь. Записки немецкого артиллериста 1940-1945"
(Прим.35*) - С.Славин "Секретное оружие третьего рейха"
(Прим.36*) - А.Кибовский "Бедный, бедный Павел..." журнал "Старый цейхгауз" №51
(Прим.37*) - А.Васильченко "Танковый ас №1 Михаэль Виттманн"
(Прим.38*) - Е.Музруков "Парень из сто первой" журнал "Братишка" 11\2013
(Прим.39*) - И.Арцыбашев "Потери генералитета при Бородино" журнал "Наука и техника" 9\2012
(Прим.40*) - Ю.Мухин "Асы и пропаганда"
(Прим.41*) - "Форма одежды - мундир Отечества" журнал "Военно-исторический журнал" 7\1993
(Прим.42*) - журнал "Досье-коллекция. Специальный выпуск №40 - 1МВ. Инфантерия"
(Прим.43*) - "Знамена русской пехоты 1812-14гг" журнал "Военно-исторический журнал" 3\1991
(Прим.44*) - Й.Олленберг "Я - снайпер Рейха"
(Прим.45*) - И.Голыженков "Европейский солдат за 300 лет: 1618-1918"
(Прим.46*) - Х.Фертен "В огне Восточного фронта. Воспоминания добровольца войск СС"
(Прим.47*) - А.Ю.Тимофеев "Сербские союзники Гитлера"
(Прим.48*) - М.Зефиров "Асы 2МВ. Союзники люфтваффе: Венгрия, Болгария, Румыния"
(Прим.49*) - И.Мощанский "Города-крепости"
(Прим.50*) - "Солдаты ВОВ. Спецвыпуск №1 - Обер-ефрейтор пехотного полка вермахта"
(Прим.51*) - И.Ковтун "Дивизия СС "Мертвая голова"
(Прим.52*) - Ф.Фенкен "Энциклопедия вооружения и военного костюма. 2МВ 1939-45. Часть.1"
(Прим.53*) - "Морские солдаты" журнал "Морской пехотинец" 1\2014
(Прим.54*) - Ж.Рестен "Танки Второй Мировой в 1939-45гг"
(Прим.55*) - сборник "Досье Коллекция. Белая гвардия. Корниловцы" Спецвыпуск №24
(Прим.56*) - В.Игнатов "Палачи и казни в истории России и СССР"
(Прим.57*) - Ю.Мухин "Блицкриг. Как это делается"
(Прим.58*) - И.Мощанский "Сражение под Харьковом. Кровавая катастрофа"
(Прим.59*) - А.Бахтин "Замки и укрепления Немецкого ордена в северной части Восточной Пруссии"
(Прим.60*) - Д.Жуков "Охотники за партизанами. Бригада Дирдевангера"
(Прим.61*) - Э.Абрамян "Кавказцы в абвере"
(Прим.62*) - К.Семенов "Войска СС. История, структура, боевое применение"
(Прим.63*) - О.Бэйда "Французский легион на службе Гитлеру"
(Прим.64*) - "Энциклопедия вооружений и военного костюма. 2МВ. 1939-45" (ч.2)
(Прим.65*) - А.Осокин "Великая тайна Великой Отечественной войны"
(Прим.66*) - А.Шейдербауер "Жизнь и смерть на Восточном фронте"
(Прим.67*) - сборник "100 битв, которые изменили мир №164: Карелия-1944"
(Прим.68*) - журнал "Досье-Коллекция" №44 "1МВ. Кавалерия"
(Прим.69*) - П.Рид "Тамплиеры"
(Прим.70*) - Э.Керн "Пляска смерти"
(Прим.71*) - П.Бамм "Невидимый флаг"
(Прим.72*) - А.Делианич "Вольфсберг-373"
(Прим.73*) - Ф.Куровски "Немецкая мотопехота. Боевые действия на Восточном и Западном фронтах. 1941-45"
(Прим.74*) - Э.Манштейн "Утерянные победы"
(Прим.75*) - В.Бабух "Буковинська одіссея історичних знаменитостей" (укр)
(Прим.76*) - О.Романько "Крымские татары в вооруженных силах и полиции нацистской Германии (1941-1944): организационные формы, личный состав и численность", журнал "Арсенал-коллекция" 7-8\2015
(Прим.77*) - В.Торопцев "Безалаберный Леопольд", журнал "Арсенал-Коллекцмя 08\2015
- почесні нарукавні есесівські стрічки, зазвичай, знімалися на час бою (Прим.51*)
- 94 німецькі організації часів 2СВ мали свою уніформу, носіння якої було обов’язковим (Прим.51*) - після зустрічі імператорів у 1901р німці на флоті ввели носіння кортиків, а в руському флоті - носіння морських кашкетів, як у німців (Прим.53*)
- до поразки у 2СВ торгівля, як альтернативу формі, видаваній за речовим утриманням, надавала французьким офіцерам, у повній відповідності з ліберальними статутними вимогами до форми одягу того часу, свободі її вибору і наявної моди, широчезний вибір тканин найрізноманітніших кольорів та складу, різноманітних, зшитих на замовлення, моделей та фасонів верхнього одягу та головних уборів, спорядження ручної роботи та різних аксесуарів на кшталт стеків і ціпків для окопів, обтягнутих свинячою або хромовою шкірою, чи мистецьки сплетених з тонких шкіряних шнурів стрічок для шолома. Подібний парад розкоші марнославства обмежувався лише фінансовими можливостями самого офіцера і деякою етичною і службовою субординацією між старшими і молодшими офіцерами (Прим.52*)
- радянський сталевий шолом СШ-40 (зразка 1940р) виготовлявся з сталі товщиною 1,9 мм і важив він 1250 грам. Тканинний підшоломник, що встановлювався всередині шолома, випущеного до 1942р, мав банеподібну форму і жорстко кріпився до шолому трьома заклепками, що не дозволяло одягати такий шолом на теплий головний убір у зимовий час (Прим.10*)
- німецькі каски "зразка 1935р" виготовлялися з високоякісної молібденової сталі товщиною 1,25мм - на відміну від каски "зразка 1916р" глибина її була зменшена, як і зменшений козирок та щиток на потилиці, носили її тепер з підшоломником-підтулейником "зразка 1931р", чий амортизатор складався з підпружиненої алюмінієвої стрічки, обшитої шкірою. Через брак молібдену ця каска була в середині 2СВ замінена каскою "зразка 1942р" з менш міцної, марганцевої сталі, без завальцовки країв, як у каски "зразка 1935р" (Прим.51*). Дана каска вважалася обов’язковим головним убором при парадній, вартовій і похідній формі одягу (Прим.52*)
- у есесівців, які охороняли концтабори, з 1933р і до кінця війни була введена уніформа коричневого кольору (Прим.51*)
- орденом Залізного Хреста 2-го класу нагородили у роки 2СВ 2,3 млн. військовослужбовців вермахту - на польовій формі знак цього ордену носився у вигляді чорно-біло-червоної стрічки, просмикнутої крізь другу петлицю мундиру (Прим.50*)
- румунські солдати на Східному фронті носили на лівому рукаві жовті пов’язки, щоб таким чином відрізнятися від радянських солдат, також одягнутих у форму кольору хакі та схожі каски (Прим.49*)
- німецьким Лицарським Хрестом в роки 2СВ було нагороджено всього 43 іноземних військовослужбовців - 17 румун, по 9 італійців та угорців та по 2 іспанця, словака, фіна і японця (Прим.48*)
- до царя Павла-I руські воїнські прапори були звичайним табельним майном, що мало певний термін використання, тому найбільш старими виявилися прапори 1797р (Прим.43*)
- від початку, за указом Павла-I, на полк видавалося 10 прапорів, а з 1801р - по два на батальйон (Прим.43*)
- нижні чини російської армії нагороджувалися орденом Солдатського хреста (варіант ордена Святого Георгія для нижніх чинів) та медаллю "За хоробрість" - обидві нагороди на георгіївській стрічці (Прим.42*)
- нагороджений солдатським орденом Святого Георгія (Солдатський хрест) отримував 1\3 прибавки до грошового утримання та звільнявся від тілесних покарань (Прим.42*)
- нагородження орденом Святого Георгія для офіцерів-не дворян означало набуття спадкового дворянства (Прим.42*)
- нагороджений будь-яким з російських царських орденів, окрім ордена Святого Георгія, був зобов’язаний сплатити одночасний внесок у казну (Прим.42*)
- замість кокарди на червоно-чорних (офіційний колір уніформи, прапору, погон і петлиць) кашкетах корнилівці носили череп з кістками (Прим.55*)
- 3-й бельгійський уланський полк до поразки у 1940р мав емблему черепа з кістками, зображеного у профіль (Прим.54*)
- прапор сербських четників традиційно був чорного кольору з черепом та кістками (Прим.47*)
- у Німеччині носіння "Мертвої голови" з кінця 18ст. стало притаманне прусській воєнній еліті, зокрема, ця емблема прикрашала ківери і штандарти Королівських лейб-гусар, пізніше "Мертва голова" була емблемою фрайкорів - добровольчих формувань Веймарської Німеччини, а з 1934р череп став емблемою танкових військ вермахту, а для СС був розроблений новий дизайн цього символу, що мав більшу анатомічну достовірність (Прим.28* та 2*). У 1СВ цю емблему носили військовослужбовці німецьких штурмових вогнеметних підрозділів (Прим.2*)
- до 1918р прусські лейб-гусари, які носили на формі "Мертву голову", дислокувалися у Данцигу і за традицією цю емблему обрали собі данцигський SS-Heimwehr, данцигська поліція і пожежна служба на початку 2СВ. В вермахті ж "мертву голову" також носили на своїй формі 5-й кавалерійський полк, 17-й піхотний полк, загін берегової охорони "Данциг" і дві бойові групи люфтваффе: Kampfgruppe-54 і Schelsgruppe-4
- нагороджувальна система Росії не передбачала нагородження посмертно, а тому, загиблі під час Бородінської битви, а також померлі від ран та хвороб внаслідок неї, не ніяких нагород не отримали, як і подібні категорії вбитих та померлих за весь час Вітчизняної війни (Прим.39*)
- в роки 2СВ кожний військовополонений (окрім СРСР), який підпадав під дію Гаагської конвенції 1907р, отримував на час перебування у німецькому концтаборі спеціальний жетон військовополоненого (Прим.38*)
- 17.09.1807р для російських офіцерів, за прикладом французів (Прим.45*) були введені еполети та відмінено пудрення волосся "окрім великих парадів і височайших виходів" (Прим.36*)
- за підсумками війни 1812г цар нагородив Кутузова золотою шпагою, прикрашеною діамантами та вінками смарагдів, величезної за тих часів вартості - 25,125 тис. рублів (Прим.16*)
- першими кавалерами ордену Бойового Червоного прапора був маршал В.Блюхер (№1), командарм 1-го рангу І.Федько (№2), Й.Сталін (№3), Н.Махно (№4), останній був двічі нагороджений цим орденом в числі перших десяти нагороджених
- отаман Григор'єв був одним з перших кавалерів радянського ордену Бойового Червоного Прапора (Прим.17*)
- всього, з початку війни 1812р і до підписання перемир’я 23.03.1813р, у російській армії було нагороджено офіцерів 7990 знаками орденів та 1116 разів пожалувана золота зброя "За хоробрість" (Прим.16*)
- нагороджений французьким орденом Почесного легіону носить у петлиці червону стрічку у вигляді троянди
- нагороджений Хрестом Маннергейма 1-го класу (на 1944р всього два нагороджених і серед них сам К.Маннергейм) отримував також 50 тис. фінських марок, що відповідало річному грошовому утриманню лейтенанта фінської армії (Прим.33*)
- медаллю "1812 годъ" були нагороджені понад 250 тис. учасників війни з Наполеоном до 01.01.1813р включно: від генерала до солдата, священики (біля 40 тисяч), медичні чини і ополченці (Прим.25*)
- у 1939р, на момент захвату Чехословаччини, в Німеччині ще не була відновлена система нагородження орденами (Прим.15*)
- накази про нагородження у царській армії, окрім "георгіївських", не містили відомостей про те, за які заслуги зроблене нагородження - ця інформація враховувалася у "Записках про нагороди", які заводились на кожного офіцера (Прим.13*)
- пілотка польова введена наказом НКО СРСР №176 від 03.12.35р, гімнастерка - наказом НКО СРСР №25 від 15.01.43р, причому для рядових та сержантів - без нагрудних кишень
- до 1856р всі російські ордени і медалі після смерті нагородженого належало здавати в Капітул орденів і тільки для медалі "1812 годъ" дворянству був даний привілей зберігати її у нащадків без права носіння, а з 1912р царським указом її можна було носити нащадкам, у тому числі і жінкам (Прим.25*)
- крій та елементи оздоблення мундирів, спеціально пошитих для учасників параду на Червоній площі 24.06.45р багато у чому походили на парадну форму нижніх чинів Руської імператорської армії зразка 1907р (Прим.10*)
- за захоплення 25 живих ворожих "язиків" радянський розвідник міг бути представлений до присвоєння звання Героя Радянського Союзу (Прим.7*)
- В.Квіслінг - фашистський глава Норвегії 2СВ був одночасно і Почесним кавалером ордену Британської імперії (Прим.2*)
- Знак занесення в почесні списки являв собою золоту свастику, яку у вигляді пряжки носили на стрічці Залізного хреста 2 класу (Прим.30)
- Дубове Листя до Лицарського Хреста Г.Руделя було зроблено з золота - такої нагороді в Німеччині більше не мав ніхто (Прим.40*)
- медаль "Морожене м'ясо" (насправді медаль називалася "За зимову компанію на Сході 1941-1942") вручалася тим військовослужбовцям вермахту, хто прослужив на Східному фронті не менше 4-х місяців у період між 15.11.41 - 15.04.42рр (Прим.37* та 46*)
- кожний американський військовослужбовець, який загинув в бою або отримав бойове поранення, нагороджувався медаллю "Пурпурне серце"
- незважаючи на сувору заборону військовослужбовці вермахту часто відправляли додому посилки з найденою на полі бою або відібраною у полонених червоноармійців особистою зброєю чи нагородами (Прим.34*)
- з членів фашистської партії тільки Гітлер носив золотий значок верховної влади - орла з свастикою в кігтях. Всі інші носили круглі партійні значки з свастикою (Прим.32*)
- царський орден Святого Володимира з бантом "20 кампаній" давався офіцерам за 120 місяців перебування в морі (Прим.31*)
- до революції кожний російський офіцер був зобов'язаний два тижні носити траурний креп на еполетах в пам'ять щойно померлого царя (Прим.31*)
- у вермахті в залежності від кількості участій і проявленої хоробрості, можна було отримати срібний або золотий знаки за ближній бій (50 і відповідно 75 боїв), чи танковий знак (за 50 або 75 боїв), які вважалися особливими і по праву вищими нагородами за особисту хоробрість (Прим.30*)
- з 1938р в СС було введено носіння двох погон, а пов'язку з свастикою на лівому рукаві замінив орел (Прим.28*)
- кожному військовослужбовцю дивізії СС "Мертва голова" вручалась каблучка, яку після смерті її володаря переносилася до спеціального сховища замку Вевельсбург (Прим.28*)
- на ремінній пряжці есесівця було написано: "Моя честь - моя вірність" Прим.26*)
- в 1807р Наполеон, невдовзі після підписання Тильзитського миру, нагороджується від імені російського царя Олександра вищою нагородою російської імперії - орденом Андрія Первозваного "за віру і вірність" (одночасно кавалерами цього ордену могли бути тільки 24 нагороджених)
- в 1943р була відмінена спеціальна форма військовослужбовців НКВС (Прим.24*)
- воєнна форма колишньої польської армії стала в СРСР воєнною формою радянського "фінського" корпусу напередодні війни з фінами в 1940р, воєнна форма колишньої чехословацької армії стала в роки 2СВ формою німецької "трудової організації Тодта" (Прим.23*), з обов'язковим носінням нарукавної пов'язки з свастикою (Прим.32*)
- Сталін був нагороджений 3 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, 1 орденом Суворова 1 ступеня, 2 орденами Перемоги (Прим.21*)
- на формі царських офіцерів у відставці погони мали перекреслений вигляд (Прим.20*)
- звання капітана радянської держбезпеки прирівнювалося до звання підполковника РККА, а звання майора - званню генерал-майора (Прим.19*)
- Біла армія в 1918-20рр здебільшого носила форму з яскраво-червоними погонами (Прим.18*)
- планками до нагород позначалися повторні нагородження в німецькій армії
- при нагородженні більш високим ступенем ордену більш низька ступінь в німецьких військах не носилася
- німецькі воєнні нагороди після 2СВ були денацифіковані (знята свастика) для можливості їх носити відкрито, хоча цією можливістю, зазвичай, користувалися тільки ті, хто продовжував служити в бундесвері (Прим.14*)
- у вермахті за перше та друге поранення військовослужбовець нагороджувався "чорним" знаком "За поранення", за наступні три-чотири поранення або за втрату кінцівки, ока, контузію, що призвела до глухоти - "срібним" знаком, за п'ять і більше поранень або при настанні повної інвалідності - "золотим" знаком. Факт кожного поранення заносився в солдатську книжку з вказівкою присвоєння відповідного знаку за поранення (Прим.11*). За іншими даними, "чорним" знаком нагороджувався військовослужбовець перше поранення, "срібним" знаком - за кілька поранень, "золотим" знаком - за п'ять і більше поранень, а також за поранення, що призвело до повної недієздатності або втраті чоловічої гідності (Прим.44*)
- у Червоній Армії нашивки за поранення були введені наказом НКО №213 від 14.07.42р (Прим.9*)
- у вересні 1935р були повернуті в РККА заборонені в 1917р військові звання "лейтенант", "капітан", "полковник", а 07.05.40р - відновлено військове звання "генерал" (Прим.8* і 27*), зокрема і для НКВС (Прим.29*)
- згідно сталінському наказу від 01.08.41р було заборонено політпрацівникам РККА носити на рукаві зірку (Прим.6*)
- у роки громадянської війни в білогвардійських частинах були відмінені присвоєння воїнських звань і нагородження бойовими нагородами, як неприпустимі з причини того, що дана війна вважалася, за суттю своєю, братовбивчою
- в 1937р парадна чорна форма СС була замінена на сіру (Прим.51*). За іншими даними, це сталося у 1939р. Повсякденна форма СС відрізнялася від повсякденної форми вермахту різного роду нашивками, значками та емблемами. Запаси списаної чорної есесівської форми була передана для обмундирування допоміжних частин на окупованих територіях (Прим.51*). Так зимою - весною 1942р німці стали масово переодягати в комплекти, перешиті з чорної уніформи так званих загальних СС (Allgemeine-SS), поліцейських "Допоміжної поліції порядку" ("Schuma"), на окупованих німцями радянських територіях (Прим.76*)
- у вересні 1921р ЦК РКП(б) виділив 1800000 рублів золотою валютою на закупівлю за кордоном 60 тисяч комплектів шкіряного обмундирування для чекістів (Прим.1*)
- погони в РККА були введені наказом ГКО №25 від 06.01.43р (Прим.3*)
- всього Гітлер носив 3 нагороди: офіцерський залізний хрест 1 ступеню (отримав перебуваючи єфрейтором), значок за поранення (обидві нагороди 1 світової війни) і золотий значок члена фашистської партії
- Гітлер був нагороджений в роки 1СВ баварським хрестом "За заслуги" і Залізним хрестом 1 ступеня за особисте взяття в полон 1 офіцера і 15 солдат противника (Прим.5*)
ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - А.Арутюнов "Досье Ленина"
(Прим.2*) - Г.Уильямсон "СС - инструмент террора"
(Прим.3*) - П.Липатов "Униформа Красной Армии 1936-45гг"
(Прим.4*) - А.Шейдербауер "Жизнь и смерть на Восточном фронте"
(Прим.5*) - И.Линдер "Диверсанты. Легенда Лубянки – П.Судоплатов"
(Прим.6*) - Л.Семененко "Великая Отечественная война. Как это было"
(Прим.7*) - А.Бабченко "Сколько стоит солдат" журнал "Братишка" 11\2005
(Прим.8*) - В.Кожинов "Правда сталинских репрессий"
(Прим.9*) - В.Суворов "Беру свои слова обратно"
(Прим.10*) - сборник "Солдаты Великой Отечественной войн" №11
(Прим.11*) - Г.Уильямсон "Дивизия "Герман Геринг"
(Прим.12*) - Г.Бауэр "Смерть сквозь оптический прицел"
(Прим.13*) - В.Сафир "Высочайшим указом награждается" журнал "Военно-исторический архив" 9\1993
(Прим.14*) - К.Штикельмайер "Откровения немецкого истребителя танков"
(Прим.15*) - В.Лебедев "Признания без покаяния" журнал "Военно-исторический архив" 9\1993
(Прим.16*) - С.Коломнин "Продайте шпагу, сударь" журнал "Братишка" 9\2013
(Прим.17*) - В.Савченко "Авантюристы гражданской войны"
(Прим.18*) - Я.Тинченко "Белая гвардия" М.Булгакова"
(Прим.19*) - М.Шнейдер "НКВД изнутри. Записки чекиста"
(Прим.20*) - А.Лебеденко "Тяжелый дивизион"
(Прим.21*) - журнал "Техника - молодежи" 1\2012
(Прим.22*) - А.Смирнов "Вожди белого казачества. Атаман Каледин"
(Прим.23*) - Дж.Кауфман "Фортификация 2 мировой войны 1939-45гг. Третий рейх"
(Прим.24*) - К.Дегтярев "Штирлиц без грима. Семнадцать мгновений вранья"
(Прим.25*) - С.Дюльдин "Не нам, не нам, а имени твоему. 1812г" журнал "Братишка" 8\2007
(Прим.26*) - И.Фосс "Черные эдельвейсы СС. Горные стрелки в бою"
(Прим.27*) - П.Аптекарь. "Советско-финские войны"
(Прим.28*) - Д.Жуков "Тайны СС. Черный орден Гитлера"
(Прим.29*) - Б.Белоозеров "Фронт без границ 1941-45гг"
(Прим.30*) - М.Брюннер "На танке через ад"
(Прим.31*) - Г.Цывинский "Пятьдесят лет в российском императорском флоте"
(Прим.32*) - А.Шпеер "Третий рейх изнутри. Воспоминания рейхсминистра военной промышленности"
(Прим.33*) - М.Зефиров "Асы Второй мировой. Союзники люфтваффе: Эстония, Латвия, Финляндия"
(Прим.34*) - В.Липпих "Беглый огонь. Записки немецкого артиллериста 1940-1945"
(Прим.35*) - С.Славин "Секретное оружие третьего рейха"
(Прим.36*) - А.Кибовский "Бедный, бедный Павел..." журнал "Старый цейхгауз" №51
(Прим.37*) - А.Васильченко "Танковый ас №1 Михаэль Виттманн"
(Прим.38*) - Е.Музруков "Парень из сто первой" журнал "Братишка" 11\2013
(Прим.39*) - И.Арцыбашев "Потери генералитета при Бородино" журнал "Наука и техника" 9\2012
(Прим.40*) - Ю.Мухин "Асы и пропаганда"
(Прим.41*) - "Форма одежды - мундир Отечества" журнал "Военно-исторический журнал" 7\1993
(Прим.42*) - журнал "Досье-коллекция. Специальный выпуск №40 - 1МВ. Инфантерия"
(Прим.43*) - "Знамена русской пехоты 1812-14гг" журнал "Военно-исторический журнал" 3\1991
(Прим.44*) - Й.Олленберг "Я - снайпер Рейха"
(Прим.45*) - И.Голыженков "Европейский солдат за 300 лет: 1618-1918"
(Прим.46*) - Х.Фертен "В огне Восточного фронта. Воспоминания добровольца войск СС"
(Прим.47*) - А.Ю.Тимофеев "Сербские союзники Гитлера"
(Прим.48*) - М.Зефиров "Асы 2МВ. Союзники люфтваффе: Венгрия, Болгария, Румыния"
(Прим.49*) - И.Мощанский "Города-крепости"
(Прим.50*) - "Солдаты ВОВ. Спецвыпуск №1 - Обер-ефрейтор пехотного полка вермахта"
(Прим.51*) - И.Ковтун "Дивизия СС "Мертвая голова"
(Прим.52*) - Ф.Фенкен "Энциклопедия вооружения и военного костюма. 2МВ 1939-45. Часть.1"
(Прим.53*) - "Морские солдаты" журнал "Морской пехотинец" 1\2014
(Прим.54*) - Ж.Рестен "Танки Второй Мировой в 1939-45гг"
(Прим.55*) - сборник "Досье Коллекция. Белая гвардия. Корниловцы" Спецвыпуск №24
(Прим.56*) - В.Игнатов "Палачи и казни в истории России и СССР"
(Прим.57*) - Ю.Мухин "Блицкриг. Как это делается"
(Прим.58*) - И.Мощанский "Сражение под Харьковом. Кровавая катастрофа"
(Прим.59*) - А.Бахтин "Замки и укрепления Немецкого ордена в северной части Восточной Пруссии"
(Прим.60*) - Д.Жуков "Охотники за партизанами. Бригада Дирдевангера"
(Прим.61*) - Э.Абрамян "Кавказцы в абвере"
(Прим.62*) - К.Семенов "Войска СС. История, структура, боевое применение"
(Прим.63*) - О.Бэйда "Французский легион на службе Гитлеру"
(Прим.64*) - "Энциклопедия вооружений и военного костюма. 2МВ. 1939-45" (ч.2)
(Прим.65*) - А.Осокин "Великая тайна Великой Отечественной войны"
(Прим.66*) - А.Шейдербауер "Жизнь и смерть на Восточном фронте"
(Прим.67*) - сборник "100 битв, которые изменили мир №164: Карелия-1944"
(Прим.68*) - журнал "Досье-Коллекция" №44 "1МВ. Кавалерия"
(Прим.69*) - П.Рид "Тамплиеры"
(Прим.70*) - Э.Керн "Пляска смерти"
(Прим.71*) - П.Бамм "Невидимый флаг"
(Прим.72*) - А.Делианич "Вольфсберг-373"
(Прим.73*) - Ф.Куровски "Немецкая мотопехота. Боевые действия на Восточном и Западном фронтах. 1941-45"
(Прим.74*) - Э.Манштейн "Утерянные победы"
(Прим.75*) - В.Бабух "Буковинська одіссея історичних знаменитостей" (укр)
(Прим.76*) - О.Романько "Крымские татары в вооруженных силах и полиции нацистской Германии (1941-1944): организационные формы, личный состав и численность", журнал "Арсенал-коллекция" 7-8\2015
(Прим.77*) - В.Торопцев "Безалаберный Леопольд", журнал "Арсенал-Коллекцмя 08\2015