Нова інформація позначається червоним, але не обов'язково знаходиться на початку теми.
NB: активні посилання на подібні цій теми: "Незручна історія", "Геополітика догори ногами"
Є факти, які важко вкладаються у голові і все з причини того, що нав’язані нам колись зверху, звичні історичні стереотипи не мають жодного стосунку до реальної історії і багато з наведеного нижче не викликало ніякого подиву у людей, які жили під час описаних подій
ЩЕ ДО ТЕМИ:
- збройні сили Данії, окупованої фашистською Німеччиною, німцями були скорочені з 5500 до 2200 військовослужбовців і продовжували виконувати свої довоєнні функції без взаємодії з вермахтом (Прим.32*)
- на рубежі 1942-43рр італійській генштаб дав дозвіл на знищення десяти боєздатних трьохмоторних бомбардувальників S.84 заради зйомки художнього фільма (Прим.31*)
- загальний процент виправдальних вироків інквізиції перевищував 90%. Часто замість страти інквізитори намагались призначити інші, не такі жорстокі покарання: штраф, вигнання або носіння "покаянного" одягу. Згідно збережених архівів іспанської інквізиції, з XV по XIXст церковники розглянули біля 150 тис. справ, але присудили всього 10 тис. смертних вироків, з них приведено до виконання було 7 тис.
- лише у 1889р відкрився перший готель у світі (лондонський "Савой"), у якому в окремих номерах були ванни
- за злою іронією долі, згадувані у сталінському наказі №270 як зрадники генерал-майори П.Понеделін і Кириллов були взяті в полон в 1941р під Уманню при спробі вийти з оточення. В полоні з німцями не співробітничали, що не завадило арештувати і посадити членів їх сімей, а їх самих після звільнення з німецького полону розстріляти і лише в 1956р реабілітувати
- майбутнього ГРС майора П.Гаврилова – останнього захисника Брестської фортеці німці взяли в полон в напівпритомному стані. Він пройшов сталінську післявоєнну фільтрацію, але односельці кидалися йому у слід картоплею, він переїхав в місто, був змушений жити в землянці і працювати асенізатором – більше нікуди не брали. Про подвиг Гаврилова згадали лише в 1950-і, а в 1957р він отримав звання ГРС
- хоча згідно офіційним німецьким звітам (Regenberg W., Scheibert H. Captured Tanks under the German Flag. Russian battle tanks), на травень 1943р на озброєнні вермахту нараховувалося 63 трофейних радянських танка, з яких 50 Т-34, але їх використання носило вимушено-імпровізаційний характер і за першої можливості вони переводились з частин, що безпосередньо вели бойові дії, в охоронні дивізії для здійснення антипартизанських дій і це за умов, що всі вони обов'язково пройшли перед цим повну перебірку на рівні капремонту і модернізацію у відповідності до вимог до танків в панцерваффе (Прим.29*)
- 28.03.1938р Гітлер заборонив в Німеччині будь-яку публікацію власних картин та малюнків. У березні 1944р в бесіді з своїм особистим фотографом Г.Гофманом Гітлер сказав, що "більше 150 чи 200 рейхсмарок ці речі сьогодні не стоять. Це безумство, якщо за них віддають великі гроші" (Прим.28*)
- гітлерівська Німеччина була першою у світі країною, у якій норми продовольчого постачання були однаковими як для офіцерів, так і для солдат (Прим.27*)
- у 1797р в Англії годинник був предметом розкошів і його власник повинен був за нього сплачувати додатковий податок
- справний німецький танк Pz.Kpfw. Tiger Ausf.E, захоплений англійцями в Північній Африці в квітні 1943р і відправлений для подальшого ознайомлення до Англії, був розібраний настільки до дрібниць, що по закінченню всіляких досліджень, його так і не змогли зібрати у візуальну подобу бойової машини - за суттю, до відправлення у брухт танк являв собою розрізнені групи деталей
- виробництво німецького мотоцикла BMW R75 обходилося Вермахту у ту ж суму, що і виробництво 3 автомобілів-амфібій Kübelwagen і тільки у 1944р, після випуску 16500 цих мотоциклів, випуск їх припинено через неможливість і надалі підтримувати на потрібному рівні подібне високотехнологічне виробництво
- до кінця життя улюбленим письменником Гітлера був німець Карл Май, справжній майстер пригодницького жанру, який, у свою чергу, завжди всією душею ненавидів шовінізм, расизм та антисемітизм у будь-яких їхніх проявах (Прим.26*)
- Гітлером, вже після приходу до влади, було написано та випущено невеликим накладом продовження "Майн кампф" ("Моя боротьба") і називалося воно "Друга книга". Книга не перевидавалася ні за його життя, ні коли після
- підводний човен крігсмаріне U-234 16.04.45р пройшов з Норвегії Північним морським шляхом і 14.05.45р здався у полон американцям. Подібні походи в тилу СРСР були неодноразовими.
- у 1833р Англія витратила суму, що дорівнює 40% річного доходу казначейства, аби викупити і зробити вільними всіх рабів в імперії. Для цього довелося взяти кредит у двох банкірів, який вона виплачувала аж до 2015р
- майже 10 років Марина Цветаєва отримувала від співробітниці одного з журналів Саломеї Андроннікової частину її платні. Коли у спонсорські гроші вичерпалися, поетеса продовжувала наполягати, аби вона їй продовжувала "надсилати утримання". Князь Святополк-Мирський, який зневажав як саму Марину, так і її чоловіка Сергія Ефрона, але захоплювався віршами поетеси, також допомагав їй фінансово. Коли з ряду причин грошовий потік від всіх благодійників вичерпався, Цветаєва назвала це "свинством", мотивуючи свою образу тим, що вона звикла планувати сімейний бюджет виходячи з надсилаємих сум
- суспільна думка європейських країн і, зокрема, багатонаціональної Австро-Угорщини, напередодні і у ході русько-японської війни 1904-1905рр була повністю на боці Японії та японського народу (Прим.25*)
- граф Гур'єв не має жодного стосунку до створення гур'євської каші, яку насправді винайшов кріпосний кухар Захар Кузьмін. Одного разу Гур'єва запросив на обід відставний майор Оренбурзького драгунського полку Юрисовський, де на десерт і була подана ця незвично приготована каша. Граф, який мав славу гурмана і вмів гідно цінувати фантазію кухарів, умовив господаря продати йому кріпосного Кузьміна разом з родиною. Відтоді всіх своїх гостей граф Гур'єв частував цією кашею, зробивши її візитною карткою свого дому.
- у листуванні компанії-власника "Титаніка" та кабелеукладача "Маккей-Беннет" вимагалося від екіпажу даного судна доставити на берег максимально можливу кількість тіл з потонулого "Титаніка". У той же час екіпаж не надто великого судна схилявся до того, щоб доставляти тіла лише тих людей, стосовно яких поступало відповідне прохання від родичів, інших же планувалося поховати у морі. Знайдений "компроміс" виявився доволі цинічним: було вирішено у першу чергу діставати з води і бальзамувати загиблих пасажирів першого і другого класу, тоді як тіла пасажирів третього класу, для яких місця не вистачило, були поховані у морі. В результаті берега так і не дісталися 116 з 334 знайдених тіл. Визначати тіла більш заможних пасажирів дозволяв їхній багатий одяг і прикраси. Поховані у морі також були загиблі члени екіпажу "Титаніка", однак у даному випадку ключову роль зіграв не розрахунок, а древня традиція, що існувала ще у часи вікінгів, за якою поховання у воді вважається для моряка почесним.
- у 1937р, під час всесоюзного перепису населення 56,7% жителів СРСР, незважаючи на двадцять років антирелігійної політики, визнали себе віруючими, з них 80% - християнами. Результати перепису не були оприлюднені, а її організаторів невдовзі репресували.
- до середини 1942р німецькі танки і автотехніка їздили на захопленому радянському пальному, так як радянським евакуаційним службам вдалося врятувати від наступаючого вермахту лише біля 60 тис. тон - так за перший місяць ВВВ було втрачено 73 стаціонарних склади ємністю 171 тис. куб. м, а за наступні три місяці радянський Наркомат оборони лишився ще 160 тис. т пального поточного забезпечення та 300 тис. т мобілізаційного резерву.
- 1700 ккал. складала поживна цінність добового раціону в'язня радянського концтабору СЛОН на Соловках і в'язня фашистського концтабору Освенцим у 2СВ
- затятий вегетаріанець Леонардо да Вінчі, тим не менш, був автором кількох десятків рецептів м'ясних страв, будучи біля 10 років упорядником елітарних бенкетів у Мілані
- у лютому 1944р фінська столиця Хельсінкі повинна була бути, згідно затвердженого раніше рішення (??? ким - прим.ред), знищена з повітря в наслідок нальоту силами радянської бомбардувальної авіації АДД ВПС РККА (Прим.24*)
- понад 1,3 млн. осколково-фугасних снарядів було випущено німцями для використання у трофейних радянських гаубицях М-32 (s.F.h.396(r)
- спеціальна, закрита для радянської громадськості, Постанова Раднаркому СРСР від січня 1936р була першою з кількох невдалих спроб офіційно придбати у США ліцензію на виробництво в СРСР бомбардувальника В-17 "Літаюча фортеця"
- до 1958р СРСР володіла авіабазою Порккала-Уд на території Фінляндії, радянські підрозділі також знаходилися на території Австрії і китайського Порт-Артура (Прим.24*)
- "корабельний тютюн", яким віками, за рахунок казни, постачалися англійські воєнні моряки у якості корабельного утримання, був ні чим іншим, як дуже міцним сортом тютюну, що вироблявся з рослини Nicotiana rustica ("тютюн сільський"), у побуті який має більш звичну назву махорка. На відміну від звичного нині тютюну з Nicotiana tabacum ("тютюну звичайного") махорка має стійкий їдкий запах, її дим дуже дере горло за майже повної відсутності смаку. Саме "любов'ю" до цього тютюну наділив Конан Дойль у своїх творах ще холостого доктора Ватсона та Шерлока Холмса, який, при нагоді, ніколи не відмовляється від пропозиції набити ним трубку
- після звільнення Франції від німецької окупації у роки 2СВ місцевим жителям повернули, згідно пред'явленим ними документам, радіоприймачі, які німці у них вилучили за роки війни і які знаходилися весь цей час на складах на зберіганні
- перший офіційно відомий бюст Леніна відкрили в СРСР у Воронезькій губернії 07.11.1918р, а перший пам'ятник у повний зріст - в Богородську 22.01.1924р, за день після його смерті, а будували його ще за життя вождя
- розгортання вермахту для наступу на СРСР почалося всього за кілька тижнів до 22.06.41р (Прим.21*). До кінця лютого 1941р німці зосередили на кордоні з СРСР 25 дивізій, у березні прибуло ще 7, у квітні - 13, у травні - 30 і до 22.06.41р - ще 51 дивізія. Зосередження люфтваффе почалось з 10.06.41р (Прим.22*)
- в один з літніх днів 1760р у Амстердамі було навмисно спалено 8 млн. фунтів (біля 4000 тон) мускатних горіхів, гвоздики та кориці, що час від час вчинялося голландцями з метою штучного підтримання високих світових цін на прянощі (Прим.20*)
- у роки Кримської війни 1853-56рр, коли Росія опинилася у стані ізоляції, саме США виступили у ролі її єдиного надійного союзника. Ці стосунки отримали закріплення в угоді про права нейтральних суден на морі 1854р, яке стало логічним продовженням Декларації про збройний нейтралітет, знайшли своє відображення у поширенні русофільських настроїв в американському суспільстві. Велика група американських лікарів під час війни знаходилась в лавах руської армії. За свою працю вони отримали нагороді царського уряду, а також пам’ятні медалі з написом: "Американським колегам від вдячних руських лікарів у пам’ять про сумісну працю та незгоди"
- 09.04.1940р Молотов (офіційна реакція МЗС СРСР) на захоплення Німеччиною Норвегії і Данії: "Ми бажаємо Німеччині повного успіху у її оборонних заходах" (Прим.19*)
- на 1939р Німеччина не мала Генерального штабу - були лише головні штаби родів військ, а здійснена перед війною в академії вермахту спроба навчити особливо кваліфікованих офіцерів ново створеного Генерального штабу веденню загальних операцій не встигла позначитися на рівні керівного складу вермахту на початку війни (Прим.19*)
- у обложеному радянськими військами Берліні продовжували до самої його капітуляції працювати 11 з 17 броварень - саме таку їхню кількість для Берліну було визначено відповідним урядовим указом в якості "необхідного виробництва" для рейху (Прим.18*)
- наприкінці XIXст. Англія, намагаючись захистити свій ринок від неякісної імпортної продукції, зобов’язала маркувати німецькі товари надписом "Made in Germany". Однак вже за пару десятиліть якість товарів з Німеччини настільки покращилася, що це маркування перетворилося, за суттю, на знак якості
- з 1914р по 1917р в Російській імперії тимчасово, на офіційному рівні існувала заборона на новорічну ялинку і все, що з нею пов’язано, як на ворожий німецький символ
- прозорливий руський цар Петро I у своєму указі від 19.12.7208р "О писании впредь Генваря с 1 числа 1700 года", для населення імперії навіть спеціально наголосив, коли треба виносити (викидати з дому - прим.ред) новорічну ялинку: "…, а стоять тому украшению Генваря по 7-й день"
- у 1942р у Відні німцями був організований "Центральний музей втечі", що слугував для обміну досвідом персоналу фашистської пенітенціарної системи, але який могли відвідувати всі охочі (Прим.17*)
- до 374р, у римському праве існував закон, відмінений за вимогою набираючого силу християнства, згідно якому батько будь-якого римського сімейства мав повне право на життя і смерть новонародженої дитини - за суттю, легальної форми дитиновбивства. У повсякденному житті, він просто виставляв небажану новонароджену дитину (найчастіше незаконнонароджену дитину будь-якої статі або законно-народжену дівчинку) у суспільних вигрібних ям, де ту чекала смерть від голоду чи холоду, якщо доля у особі випадкового прохожого, посланця або знаряддя божественного благовоління не підбере її, дарував таким чином новонародженій ще один шанс на життя (Прим.16*)
- військовослужбовець давньоримської армії, який ставав ошуканим чоловіком, був зобов’язаний донести про неналежну поведінку своєї дружини, бо шлюб військовослужбовця розглядався у рамках не тільки цивільного права, але і вимог воїнської дисципліни (Прим.15*)
- в династії Романових до падіння російської монархії дослідники нарахували 37 династичних шлюбів, укладених з німецькими можновладними домами, і 6 - з представниками інших західних монархічних дворів і жодного з представниками східних монархій
- бути альфонсом (чоловіком на утриманні жінки) у часи Джакомо Казанови, як це випливає з його мемуарів "Історія мого життя", аж ніяк не вважалося ні для кого чимось принизливим і ніяк негативно не впливало на соціальний статус такого чоловіка і навіть навпаки - допомагало просуватися нагору соціальними сходами завдяки всебічній підтримці впливової пані. І той же А.Дюма у "Трьох мушкетерах", змальовуючи матеріальний добробут Портоса, неодноразово всіляко підкреслював той факт, що дворянин Портос знаходиться на утриманні багатенької купчихи. Та й Араміс, якого постачає грошима міфічна "білошвейка", "відпрацьовує" їх, скорше за все, у ліжку своєї таємничої благодійниці. Те, що це не є таємницею у середі героїв А.Дюма, красномовно говорить про те, що подібна практика у той час була розповсюджена повсюдно
- у берлінському бункері Гітлера носити зброю дозволялося лише одній людині - його особистому охоронцю, Рохусу Мішу
- після тяжких поразок на Східному фронті у 1943р нацисти офіційно, окрім одних тільки поляків (??? - прим.ред), визнали арійцями всі слов’янські народи для того, аби їхні представники могли служити в ваффен СС (Прим.13*)
- якщо у всій Російській імперії у 1916р налічувалося 894 жандармських офіцера, 38 чиновників і 14 451 рядових, то вже наприкінці 1918р на скоротившейся території більшовицької Росії чекістів налічувалося у 2,5 рази більше, ніж жандармів у Російській імперії. На літо 1921р в органах ВЧК, разом з загонами і частинами ВЧК і іншими каральними частинами особливого призначення, підпорядкованим Дзержинському, служили 262,4 тис. чоловік, а це майже у 17 разів перевищувало число "карателів" за часів Миколи Кривавого (Прим.13*)
- у якості основної моделі радянського колгоспу нарком землеробства Я.Епштейн і директор Аграрного інституту Л.Кріцман визнали єврейський сільськогосподарський кооператив типу "кібуц", вперше з’явившийся у 1909р і заснований на поєднанні ідей європейських соціалістів-утопістів з соціально-етичними ідеями єврейських пророків (Прим.13*)
- у складі італійського корпусу CSIR, що воював на Східному фронті проти РККА у роки ВВВ, брав участь створений 26.07.41р італійський хорватський легіон: 1200 чоловік у складі стрілецького батальйону (3 роти), роти ПТГ, кулеметної і мінометної роти (Прим.12*)
- громадянин СРСР, визнаний недостойним до служби у РККА у мирний час, до 25 років був зобов’язаний сплачувати мито від 50% до 100% доходу, що потім знижувався до 25% і який він був повинен сплачувати до досягнення віку 40 років - у воєнний час така людина призивалася тільки для служби у трудових формуваннях (Прим.11*)
- вікінги ніколи не носили рогаті шоломи - їх можна побачити виключно на зображеннях язичницьких скандинавських богів і, можливо, їхніх жерців (Прим.10*)
- славнозвісний радянський презерватив - гумовий "виріб №2", в той час, як "виробом №1" був протигаз, так як і "виріб №1" і "виріб №2" випускався на оборонному заводі у Баковці
- в рамках програми "Гамбург" 72 винищувача FW-190 були поставлені Німеччиною у жовтні 1942 - березні 1943рр на експорт до Туреччини, якій та ж Англія у той самий час поставила й свої винищувачі "Spitfire" (Прим.9*)
- хоча перший з 119 (126 за іншими даними) німецьких підводних човнів ХХІ серії (наробки якої згодом роками використовувалися в конструкціях човнів союзників та СРСР) був переданий крігсмаріне ще 15.06.44р, але жодний з них так і не брав участі у 2СВ, так як вимагав тривалої бойової підготовки (перенавчання - прим.ред) екіпажів та відпрацювання нових технічних рішень (Прим.8*)
- "Не раз доводилося мені бачити, як кидаються підлеглі вслід за йдучим вперед начальником: так пішли і за мною війська, бачачи що я наказую самим їхнім командирам. Понад те я мав у руці пук георгіївських стрічок зі знаками відзнаки воєнного ордену, кидав вперед по кілька з них, і безліч прагнули за ними" - з записок генерала А.Єрмолова "Бородінське поле. Батарея Раєвського. 07.09.1812р" (Прим.7*)
- рух суден фашистської Німеччини, що евакуювали оточене в Латвії угрупування своїх військ, продовжувалося до 18.05.1945р і жоден німецький бойовий корабель, за доповіддю розвідуправління Головного морського штабу ВМФ СРСР, з числа задіяних на морських театрах СРСР на 18.05.1945р, не здався радянському командуванню, а здалися лише допоміжні судна: 19 буксирів, 9 транспортів, 88 мотошхун, 2 плавдоки, 2 катера та 12 барж (Прим.6*)
- часто російські генерали і офіцери продавали нагородні золоті клинки "За хоробрість", як і алмазні прикраси до орденських знаків, пожалувані імператором, так і самі орденські знаки одразу після нагородження, а часто подавали прохання про заміну нагороди його грошовим еквівалентом. У випадку, якщо орден був втрачений чи проданий, і для того, щоб виконати обов’язкову вимогу про повернення ордена до Капітулу орденів після смерті або при отриманні більш високого ступеню нагороди, існувала розповсюджена практика робити позолочений дублікат з більш дешевого металу з вставками з напівкоштовних каменів, також міг робитися й подібний дублікат нагородної золотої зброї "За хоробрість", хоча його повертати не було потреби, так як вона вважалася царським подарунком, як і алмазні прикраси до орденів, які, за бажання, могли видаватися і окремо від самої нагороди. Виявлені дублікати знищувалися Капітулом, так як здебільшого вони не відповідали також формі та розмірам оригіналів, а замість них заново виготовлялися оригінальні нагороди (Прим.5*)
- не дивлячись на фашистський геноцид стосовно євреїв, у Берліні, у районі Вайссензее, весь час існування фашистського режиму так і залишилося неушкодженим саме велике у Європі єврейське кладовище
- з 60 битв Наполеон програв тільки під Лейпцигом та Ватерлоо (Прим.4*)
- у 1681р в Росії була офіційно відмінена практика "власних ікон", коли у церкві знаходилися ікони, на які мали право молитися тільки члени тієї сім’ї-роду, яким вона належала. Порушення іншими цього права вело до штрафів. При невиконання такою іконою прохань, її могли висікти різками, повісити догори ногами, винести з церкви чи повернути лицевою стороною до стіни (Прим.3*)
- рота Палацових гренадер (120 чоловік), створена указом царя Миколи-1 02.10.1837р для несення поліційної служби у Зимовому палаці, була розформована лише 04.02.1921р наказом №536 по Петроградському ВО. Під час оборони Зимового палацу, на прохання про підтримку його нечисельних захисників, командир роти, полковник Керім-Бек Наврузов відповів: "Наша справа не воювати, а скарби зберегти..." (Прим.2*)
- більша частина фальшивих російських банкнот так ніколи і не потрапила у фінансовий оббіг і була спалена при відступі з Вільно за наказом Наполеона, який ненавидів від самого початку цю затію (Прим.30*)
- 04.11.1937р в Москві на американському обладнанні і за американською рецептурою, привезеним в 1936р А.Мікояном з США, було вперше випущено знамените радянське морозиво "Пломбір"
ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - Г.Цывинский "Пятьдесят лет в Российском императорском флоте"
(Прим.2*) - Л.Титов "Рота Дворцовых гренадер" журнал "Старый Цейхгауз" 5\2012
(Прим.3*) - А.Буровский "Правда о допетровской Руси. Золотой век Русского государства"
(Прим.4*) - Л.Смирнова "Всемирная история артиллерии"
(Прим.5*) - С.Коломнин "Продайте Вашу шпагу, сударь" журнал "Братишка" 9\2013
(Прим.6*) - Е.Кобчиков "Кораблестроение и военно-морская теория Германии в 1920-45гг" сборник "Гангут" 9\1995
(Прим.7*) - Н.Беспалова "Хроника похода Великой армии Наполеона на Москву" журнал "Наука и техника" 9\2012
(Прим.8*) - А.Антонов "Подводные лодки ХХ1 серии" журнал "Гангут" №24
(Прим.9*) - А.Медведь "Фокке-Вульф" FW-190 - многоцелевой истребитель люфтваффе"
(Прим.10*) - В.Акунов "Берсерки. Воины-медведи древнего Севера"
(Прим.11*) - Ф.Фенкен "Энциклопедия вооружения и военного костюма. 2МВ 1939-45"
(Прим.12*) - Д.Мессе "Война на русском фронте. Итальянский экспедиционный корпус в России"
(Прим.13*) - В.Игнатов "Палачи и казни в истории России и СССР"
(Прим.14*) - М.Морозов "Как был упущен "Скагеррак" журнал "Арсенал-Коллекция" 8\2013
(Прим.15*) - А.Махлаюк "Солдаты римской империи. Традиции военной службы и воинская ментальность"
(Прим.16*) - Ж.Каркопино "Повседневная жизнь древнего Рима. Апогей империи"
(Прим.17*) - Р.Эггерс "Кольпиц. Записки капитана охраны. 1940-45гг"
(Прим.18*) - Р.Корнелиус "Последняя битва. Штурм Берлина глазами очевидцев"
(Прим.19*) - В.Хубач "Захват Дании и Норвегии. "Операция "Учение Везер" 1940-41"
(Прим.20*) - В.Похлебкин "Все о пряностях"
(Прим.21*) - П.Судоплатов "Разные дни войны и дипломатии"
(Прим.22*) - В.Дашичев "Стратегическое планирование агрессии против СССР" журнал "Военно-исторический журнал" 3\1991
(Прим.23*) - Я.Тинченко "Белая гвардия М.Булгакова"
(Прим.24*) - сборник "Дальняя авиация России" (ч.8)
(Прим.25*) - Я.Подеревський "Небо пломеніє"
(Прим.26*) - В.Кресс "Первая жизнь"
(Прим.27*) - А.Шейдербауер "Жизнь и смерть на Восточном фронте"
(Прим.28*) - В.Матвеев "Подлинный ли автопортрет А.Гитлера?" газета "2000" №460 (08-14.05.2009)
(Прим.29*) - Р.Пономаренко "Немецкий крест на краснозвездной броне: трофейные танки Т-34 в панцер-гренадерской дивизии СС "Дас Райх", журнал "Арсенал-коллекция" 3\2012г
(Прим.30*) - Ф-П де Сегюр "История похода в Россию. Мемуары генерал-адьютанта"
(Прим.31*) - А.Гольцман "Несбывшаяся надежда Реджиа Аэронаутика. Бомбардировщик SIAI S.84", "Арсенал-Колекция" №4\2016
(Прим.32*) - Я.Малиновский "Датские миноносцы типов "Драген" и "Глентен", журнал "Арсенал-Колекция" №9\2017