Нова інформація позначається червоним, але не обов'язково знаходиться на початку теми.
NB: активні посилання на подібні цій теми
цікаве з Нету по даній темі: "Оточення під Прохорівкою", "Генштаб о потерях РККА под Прохоровкой"
До написання цієї теми підштовхнув дивний факт, що танковий генерал Ф.Меллентін, учасник всіх найбільших танкових битв 2СВ, автор всесвітньо-відомої праці "Танкові битви. Бойове використання танків у Другій Світовій війні 1919-1945 років" жодним чином не обмовився про танкове протистояння під Прохорівкою, хоча і приймав особисту участь в Курській битві. І тільки з книги П.Ротмістрова, командувача 5гв.ТА "Танковое сражение под Прохоровкой" та звіту його штабу випливає, що "12.07.43р відбулося найбільше в історії вітчизняної війни танкове бойовище, у наскрізній атаці якого прийняло участь до 1500 танків з обох сторін". Інший, уже сучасний на 2010р, російський історик вторить йому: "12.07.1943р розвернулося грандіозне танкове бойовище під Прохорівкою, у якому брало участь з обох сторін біля 1200 танків і самохідних гармат. Наприкінці дня противник зазнав поразки, залишив на поле бою 400 танків, 300 автомашин та понад 3500 солдат і офіцерів" (Прим.16*). А чи так це було у дійсності?
1. Що у дійсності вважати "танковим полем" і де воно знаходиться
2. Сили і засоби протиборчих сторін в бою 12.07.1943г
3. Все, що стосується зустрічного танкового бою
4. Втрати сторін у танковому протистоянні під Прохорівкою
КРАТКА ДОВІДКА: те, що ми звикли знати за радянськими фільмами, як "Прохорівське танкове бойовище", відбулося з 08:15 до 13:00 12.07.43р саме південно-західніше Прохорівки, на південному фасі Курської дуги
1. Що у дійсності вважати "танковим полем" і де воно знаходиться
- на полі розміром 2х3км між населеними пунктами Самодуровка, Кашара, Кутирки, Тепле, висота 238.1 після боїв було виявлено 74 підбитих і згорілих німецьких танка, САУ та інших броньованих машин, зокрема 4 "Tiger" і 2 "Ferdinand". 15.07.43р, з дозволу К.Рокоссовського, це поле знімали московські кінодокументалісти і саме його після війни почали називати "полем під Прохорівкою" (Прим.14*), хоча власне під Прохорівкою, на південному фасі Курської дуги не було жодного "Ferdinand" (Прим.4*,14*), так як 39-й полк "Panther" воював на обоянському напрямку, в 25-30 км. від Прохоровки (Прим.4*)
- на "танковому полі" Прохорівського бойовища - південно-західніше Прохорівки (Прелестное-Ямки) проти радянських військ діяли частини IIтк СС (239 танків і 58 штурмових гармат), а південніше Прохорівки (Кривцово-Казачье) - частини ІІІтк (100 танків і 19 штурмових гармат у 3 дивізіях і 503-у ОТТБ), що загалом складало 416 одиниць БТТ (339 танків та 77 штурмових гармат) на вечір 11.07.43р. Як вдалося встановити в ході аналізу архівних джерел в російських і західних архівах, безпосередньо для відбиття удару корпусів 5гв.ТА командування корпусу СС задіяло всю бронетехніку мд СС "Лейбштандарт А.Гітлер" і "Рейх", а з мд СС "Мертва голова" не більше 30-35 танків і штурмових гармат з тих 122, що були у наявності. Інші знаходились у вигині р. Псьол, у смузі сусідньої 5гв.А. Протягом 12.07.43г командарм П.Ротмістров ввів у бій південно-західніше станції Прохорівка 18тк (149 танків), 29тк (199 танків і 20 САУ), 2тк (52 танка), 2гв.тк (94 танка) та південніше станції Прохорівка частини та з’єднання передового загону армії, 2гв.тк, 5гв.мк (всього 148 танків і 10 САУ). Таким чином, на ставшому згодом знаменитому "танковому полі" південно-західніше Прохорівки цього дня діяло 514 радянських танків і самохідних артустановок (САУ), проти 210 німецьких танків і штурмових гармат, а південніше станції - 148 танків і САУ проти 119 танків і штурмових гармат. Відповідно, загалом у двох районах під Прохорівкою безпосередньо у бойових діях протягом дня брала участь 991 одиниця бронетехніки, 724 та 267 - відповідно з приблизно 1100, які протиборчі сторони мали в строю вранці 12.07.43р (Прим.15*)
- на напрямку головного удару радянської танкової армії на фронті до 6 км. були розвернуті танкові бригади 18 та 29тк - всього 368 танків та САУ, а також 9-а гв. дивізія ВПВ. Вперше за 2 роки війни у ході оборонної операції була досягнута така висока середня щільність при нанесенні контрудару - понад 50 танків і САУ на 1 км фронту. Цим корпусам безпосередньо протистояла мдСС "Лейбштандарт А.Гітлер", яка у попередніх боях, особливо 11.07.43р, понесла значні втрати, принаймні більші, ніж інші дивізії ІІткСС. За даними воєнного архіву ФРН, мдСС "Лейбштандарт А.Г" напередодні, 11.07.43р, мала всього лише 67 танків, з них 7 командирських на базі застарілих танків, і 10 штурмових гармат (Прим.15*). За іншими даними, 11.07.43р ця дивізія мала 56 боєздатних танків (зокрема 4 "Tiger" (Прим.12*), 47 T-IV і 5 T-III), 10 штурмових гармат Stug і 20 протитанкових САУ "Marder"; Однак треба враховувати сили ще двох дивізій, що діяли на її флангах. Правіше неї діяла мдСС "Рейх", що мала у своєму складі 68 танків і 27 штурмових гармат - всього 95 одиниць. Частиною сил свого танкового полку (не менше 1\3, приблизно до 25 танків) вона прикривала правий фланг мдСС "Лейбштандарт А.Г". Певне, ця бойова група брала участь в бою з прорвавшимися танками 29тк у радгоспа "Комсомолець". Дивізія "Мертва голова" мала у строю надвечір 11.07.43р 101 танк і 21 штурмову гармату. Вночі основні сили танкового полку цієї дивізії переправилися через р.Псьол і у 9.30 перейшли у наступ з захопленого плацдарму у північно-східному напрямку. На південному березі ріки у межах наступу радянського 18тк, судячи з ходу бою, залишилося не менше 1\3 полку - близько 30-35 танків і 2\3 батальйону штурмових гармат - 10-15 гармат, всього до 45 одиниць. Таким чином, з урахуванням частини сил дивізій СС "Мертва голова" та "Рейх" співвідношення у танках на напрямку головного удару армії складало приблизно 2,5 : 1 (368 проти 147-150). Таке співвідношення, здавалося б, дозволяло сподіватися на успішне виконання поставленої задачі. Однак у якісному відношенні перевага була на боці противника. По-перше, у атакуючому ешелоні наших військ 40% складали легкі танки Т-70 з малоефективною 45-мм гарматою і 76-мм самохідні установки, створені на базі цього танка (139 шт. Т-70 та САУ-76). По-друге, біля 40% бойових машин ІІтк СС складали середні танки T-IV з 75-мм гарматами, які дещо переважали гармати радянських танків Т-34 у дальності прямого пострілу і бронепробиваємості (Прим.15*)
- удар на Прохорівку з півдня 12.07.43р наносили три танкові дивізії ІІІтк, що мали у своєму складі 118-120 танків, в тому числі 23 танка "Tiger". Їм протистояв звідний загін генерала К.Труфанова у складі 1гв.омцп 53гв.отп, 11-ї та 12-ї гв. мехбригад 5гв.мк, 26гв.тбр 2-го гв.тк - всього 157 танків та САУ. Співвідношення у танках на цьому напрямку було 1: 1,3 на користь противника. Звідний загін поставлене завдання - розгромити наступаючого противника і відновити положення - не виконав. Але він зумів у взаємодії зі з’єднаннями 48ск 69-ї армії зупинити танки ІІІткСС і стабілізувати положення на лівому фланзі танкової армії. Не мала успіху і 5ГА, яка брала участь у контрударі і наступала без підтримки танків. Більше того, противник зумів утримати важливу у тактичному відношенні висоту "226.6" і розширити захоплений напередодні плацдарм у закруті р. Псьол, відкинувши частини 95гв.сд на 4 км. Довелося 24гв.тбр (48 танків) і 10гв.мбр (44 танка) мехкорпусу висунути у смугу 5гв.А, щоб зупинити подальше просування мдСС "Мертва голова" у тил 5гв.ТА. Тим самим Ротмістров, за суттю, залишився без свого останнього резерву, яким можна було б наростити зусилля на головному напрямку у випадку успіху (Прим.15*)
2. Сили і засоби супротивних сторін в бою 12.07.1943р
- у IIтк СС, з яким безпосередньо стикнулася 12.07.43р 5-а гв.ТА, на початок операції було 390 танків, зокрема 42 "тигра", 26 трофейних (2 роти у складі дивізії "Рейх" - Прим.3*) Т-34 і 104 штурмових гармати - всього 494 одиниці.
У IIIтк, посиленому 503-м окремим батальйоном "Tiger" - (45 танків) та 228-м окремим батальйоном штурмових гармат, було 344 танка, в тому числі 13 вогнеметних, і 31 штурмова гармата - всього 375 одиниць. Відповідно, у двох корпусах налічувалося 869 танків і штурмових гармат. У ході наступу ці танкові з’єднання понесли значні втрати (Прим.15*)
- на 01.07.1943р ІІІтк мав всього 299 танків різних типів, зокрема: в 6 тд - 106, в 7тд - 112 (13 вогнеметних), в 19 тд - 811. У 6 і 7 тд в одному з мотопіхотних полків був батальйон на бронетранспортерах, а у 19 тд - рота на БТР. У 503 ОТТБ було 45 танків T-IV (три роти по 14 танків і 3 танка керування). У 228-му батальйоні важких штурмових гармат, який був приданий Штк, була 31 гармата. Відповідно, на початок "Цитаделі" IIIтк володів 375 (з урахуванням 503 ОТТБ) танків та штурмових гармат, а також біля 200 польових гармат і 54 шостиствольних реактивних мінометами. У ході наступу його дивізії понесли значні втрати. Як пізніше вияснилося, 12.07 у їхньому складі перебувало: у 6тд (донесення на ранок 12.07 представлено не було) - 23 танка (22% від початкового складу); 7тд - 39 (35%); 19тд - 14 (12%); в 503 ОТТБ на ранок 11.07 - 23 "тигра" (51%); в 228-му батальйоні штурмових гармат - 19 (61%). Таким чином, у районі с.Ржавец на цей час діяло приблизно 118-120 (1\2 від початкового складу) танків і штурмових гармат. Деяка розбіжність цифр пояснюється тим, що після наступу у ніч на 12.07 не всі частини встигли зібрати відомості і надати донесення. Завищення кількості танків противника у доповідях з військ з часта відбувалося за рахунок бронетранспортерів (в IIIтк їх було не менше 100) та транспортерів для підвезення боєприпасів (Прим.15*)
Відповідно, у двох корпусах налічувалося 869 танків та штурмових гармат. У ході наступу танкові з’єднання противника зазнали значних втрат. Надвечір 11.07.43р у IIтк СС налічувалося 236 танків і 58 штурмових гармат, всього 294 одиниці (60% від початкового складу). На той час в корпусі залишалося у строю 15 (за К.Фризером - біля 20) "тигрів". Не всі з’єднання IIIтк, що прорвався в ніч на 12.07.43г до с.Ржавець, надали донесення про наявність БТТ, а за наявними даними, в IIIтк вранці 12.07 в строю знаходилося приблизно 120-127 танків і штурмових гармат (приблизно 1\3 від початкового складу), зокрема 23 "тигра". Таким чином, у бойовищі під Прохорівкою 12.07.43р на фронті біля 50 км діяли два німецьких танкових корпуси, які мали 413-420 танків і штурмових гармат. Цим даним близькі дані німецького воєнного історика К.Фризера: у двох корпусах 12.07.43р налічувалося 420 танків і штурмових гармат (Прим.15*)
- на 17:00 11.07.43р у складі 5гв.ТА (з урахуванням 2гв.та та 2тк) за списком лічилося 909 танків та 42 САУ, з них 96 танків і 5 САУ знаходились в путі до районів зосередження, 24 танкам потрібен був ремонт. У звіті про бойові дії армії у період 07-24.07.43р значиться, що вона разом з приданими з’єднаннями та частинами підсилення на 12.07.43р мала в строю 793 танка, з них: Т-34 - 501, Т-70 - 261, МК-4 "Черчилль" - 31; САУ - 45, 76-мм гармат - 79, 45-мм ПТГ - 330, 82- і 120-мм мінометів - 495; установок БМ-13 - 39, ПТР - 10072. Тобто у бойових діях, починаючи з 12.07.43р, прийняло участь 838 танків і САУ (у це число, очевидно, не увійшли 96 танків, що були на підході, і 20 танків, що так і не встигли відремонтувати до цього часу, зате звідкись з’явилися 3 САУ). За нашими підрахунками, в частинах і з’єднаннях 5-ї гв.ТА налічувалося на ранок 12.07.43р боєздатних танків - 808, САУ - 32, всього 840 одиниць. Ці цифри взяті з донесень командирів танкових бригад і підтверджуються відповідними документами. З них в бою 12.07.43р прийняли безпосередньо участь тільки 642 танка і 30 САУ, тобто 77% з числа боєздатних (Прим.15*)
- всього 12.07.43р у бойовищі на двох напрямках у ст. Прохорівка безпосередньо приймало участь не більше 1100 танків - з радянського боку - 662 і 30 САУ, а з боку противника - 420 (Прим.15*)
- так скільки ж танків приймало участь в знаменитому побоїщі на "танковому полі" південно-західніше Прохорівки? Розрахунки та вивчення бойових документів (зокрема і звітних мап) вказують, що з урахуванням двох танкових корпусів 5гв.ТА і мд СС "Лейбштандарт А.Гітлер", частини сил мд "Рейх" та "Мертва голова", IIтк СС безпосередньо у бою південно-західніше Прохорівки 12.07.43р приймало участь з радянського боку максимум 368 танків і САУ, а з німецької - не більше 150 танків та штурмових гармат, загалом ледь більше 500 танків, але ніяк не 1200 і тим більше - не 1500. Якщо ж учасниками боїв на "танковому полі" вважати 2гв.Ттк і інші сили мд СС "Рейх", то кількість бравших участь в бою 12.07.43 танків і САУ (штурмових гармат) не перевищить 700 (Прим.15*). Схожі дані і у інших радянських істориків: у бою під Прохорівкою приймало участь 368 одиниць радянської БТТ, з якої 348 танків та 20 САУ (у складі 29тк - 199 танків і 20 САУ, у складі 18тк - 149 танків) (Прим.8*). За іншими даними, у 18-му танковому корпусі на початок бою було в строю 68 Т-34, 18 Мк-4 "Churchill", 58 Т-70, а в 29-му танковому корпусі – 122 Т-34, 70 Т-70 і 20 САУ (11 СУ-122 і 9 СУ-76). Загалом в двох корпусах було 336 танків і 20 САУ, в тому числі 190 Т-34 (Прим.1*)
- 12.07.43р у 8:15 ранку в атаці взяло участь 199 танків 29тк та 149 танків 18тк, загалом 348 танків, до того ж ешелонованих у глибину. Окрім того, у районі Сторожевое - Беленіхіно діяли 94 танка двох бригад 2гв.Ттк та 52 танка 2тк. Загалом Ротмістров міг ввести у бій 494 танка. З боку противника (1тп мдСС "Лейбштандарт А.Г" (60 танків), частина сил танкових полків мдСС "Мертва голова" (15-20 танків) і 2тп мдСС "Рейх" (68 танків) у цьому бою брало участь приблизно 143-148 танків. Таким чином, всього з 8:15 і до 13:00 12.07.1943р у бою південно-західніше Прохорівки на напрямку головного удару 5гв.ТА з обох сторін могло різночасно брали участь приблизно 642 танка, 20 радянських САУ СУ-76М, СУ-122 і не більше 58 штурмових гармат (Прим.15*)
- письмового або графічного планів з нанесення контрудару радянських військ під Прохорівкою виявити не вдалося (План.15*)
- з 17:00 11.07.43р у оперативне підпорядкування Ротмістрову передаються 2тк і 2гв.Ттк. В наслідок кількість танкових корпусів в його армії зросло до чотирьох, а чисельність бронетехніки збільшилася до понад 200 одиниць і загалом склала 931 танк, 42 СУ-76М та СУ-122, а також 12 СУ-1521, у тому числі 581 Т-34 (62,4 %) і 314 Т-70 (33,7 %). З цього числа у районі зосередження основних сил (східніше Прохорівки) в строю знаходилось 797 танків і 43 САУ, інші - у ремонті і у дорозі. Перед атакою 12.07.43 в армії на ходу налічувалося 808 танків та 32 СУ-76 і СУ-122. Три танкових з’єднання (18тк, 29тк і 2гв.Ттк) складали перший ешелон ударної групи 5гв.ТА, мали в строю 538 танків і 20 САУ. Потім у бій повинні були вступити понад 200 танків другого ешелону (158 танків 5гв.Змк і 59 танків 2тк) разом з піхотою 5гв.А (Прим.15*)
- 5гв.ТА напередодні бою була посилена наступними частинами Воронезького фронту: 1529 сап (152-мм гармат - 11шт), група АДД (артилерія дальньої дії): 522 пaп великої потужності 203-мм - 12 гармат, 1148 пап 152-мм - 18 гармат, 142 пап 122-мм - 18 гармат, 93 пап 122-мм - 18 гармат. Фронтова група гвардійських мінометних частин: 16гв.мп - М-13 - 24 установки, 80гв.мп - М-13 - 24 установки. До складу цієї групи також увійшли армійські гвардійські мінометні частини - 76гв.мпу 409 гв. і 307гв. мд. (Прим.15*)
- надвечір 11.08.43р проти 100 тис. (на 11.07.43р 5гв.ТА мала 40 тис. чоловік і понад 700 танків і САУ і 5гв.А (вранці 12.07. під Прохорівкою зосередилися всі 7 стрілецьких та 1 зенітна дивізії 5гв.А, що мали у своєму складі: 62 800 чоловік, 708 гармат всіх калібрів (зокрема і зенітних) і 1100 мінометів. У другій половині дня з 6гв.А передали у оперативне управління 52гв.сд, що боронилася у закруті Псьола. Надвечір на посилення 5гв.А прибули мінометна та гаубична бригади, що мали обмежену кількість боєприпасів) тільки у стрілецьких дивізіях було понад 62 тис. чоловік) радянських військ і 900 танків під Прохорівкою у німецьких з’єднаннях, що діяли на прохорівському напрямку (ділянка Васильєвка - Беленіхіно), налічувалося 66,460 тис. чоловік, зокрема: в трьох тд IIтк СС і 167пд - 33,8 тис. чоловік; у трьох тд IIIтк і 168пд - 32,66 тис. чоловік при 239 танках і 58 штурмових гармат. Можливо, з урахуванням поповнень чисельність цього угрупування була доведена до 100 тис. (Прим.15*)
- безпосередньо на ділянці р.Псьол-х.Сторожовий, названому згодом "танковим полем", брав участь з радянського боку 4тк, частини трьох стрілецьких дивізій та однієї дивізії ПДВ (Прим.15*)
- на 12.07.1943р з радянського боку брала участь 2ПА, у бойовому складі якої налічувалося: штурмовиків - 96, бомбардувальників - 140, винищувачів - 266. Так, винищувачі 5-го винищувально-авіаційного корпусу (иак), прикривали головне угрупування 5 гв. ТА в районі Прохорівка, Васильєвка, Беленіхіно, Мал. Яблоново, протягом 12.07.43р здійснили 320 літако-вильотів, під час яких провели 14 групових повітряних боїв і збили біля 20 літаків противника, втративши 14 своїх. На жаль, повністю рішити задачу з прикриття військ не вдалося (Прим.15*)
- вогневий удар силами РУЗО 12.07.43р безпосередньо по цілям у районі х.Веселий, х.Ключі та с.Богородицкое наносили 8-й дивізіон 66 гв. мп, 444-й та 445-й дивізіони 316 гв. мп, а також 361/80 гв. мп. Загалом було випущено понад 1000 снарядів. Особливо інтенсивно вів обстріл 8-й дивізіон 66-го гв. мінполку, витративши тільки по наступаючим танкам у районі х.Веселий 391 снаряд. Вогонь вівся у основному звичайними осколочними 132-мм снарядами М-13, а по населеним пунктам Богородицьке, Ключи і Васильєвка наносилися удари і більш потужними фугасними снарядами М-20, які мали вагу вибухової речовини бойової частини 18,4 кг, що в 3 рази більше, ніж у снаряді М-13 (Прим.15*)
- під Прохорівкою брали участь і 2 полки "Nebelwerver" - німецька відповідь на радянські РУЗО "Катюша" (Прим.3*)
3. Все, що стосується зустрічного танкового бою
- у Великій радянській історичній енциклопедії читаємо: "12.07.1943р у районі півд-зах. та півд. Прохорівки... відбулося найбільше у історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 зустрічне танкове бойовище між наступаючим німецько-фашистським угрупованням (2ткСС та 3тк, всього біля 700 танків і штурмових гармат) і наносившими контрудар 5гв.ТА та трьома танковими та механізованими бригадами (біля 800 танків і самохідних установок). Про зустрічний танковий бій згадує і американський історик М.Кейдін в своїй праці "Тигри" палають!" (1974р): німці "кинули свої танки у напрямку Прохорівки, де вони лоб в лоб стикнулися з танками висунутої 5-й гвардійської армії. ... За кілька хвилин понад 1200 танків та самохідних гармат змішалися". За різними причинами реально в бою 12.07.43р з радянського боку приймало участь тільки 642 танка і 30 САУ - всього 672. У складі чотирьох танкових корпусів першого ешелону танкової армії налічувався 571 танк і САУ. Загальне співвідношення сторін у танках межах наступу 5-ї гв.ТА складало 2:1 (571 проти 294) на користь РККА (Прим.15*)
- треба зауважити, що зустрічного бою танкових частин як такого 12.07.43р на південному напрямку удару на Прохорівку не було і ніщо не підтверджує ствердження з звіту штабу 5гв.ТА про бойові дії під Прохорівкою про те, що "12.07.43р відбулося найвеличніше в історії Вітчизняної війни танкове бойовище, у наскрізній атаці якого приймало участь до 1500 танків з обох сторін" (Прим.15*)
4. Втрати сторін у танковому протистоянні під Прохорівкою
- згідно російським даним на листопад 2018р наукового співробітника Воєнної академії Генштабу ВС Росії В.Маковського, в ході бойовища під Прохорівкою 5гв.ТА втратила 470 бойових машин з 670, що складає 75% від всієї її бронетехніки, а німецька сторона втратила 50 з 490 танків - 20%. Втрати військовиків вермахту складають 7 тис. чоловік, а у РККА - понад 6 тис. та біля 10 тис. чоловік вважаються зниклими без вісті
- начальник ГШ А.Василевський, який знаходився на Воронезькому фронті, доповідав Сталіну 14.07.1943р: "Вчора особисто спостерігав на південному заході від Прохорівки танковій бій наших 18-го та 29-го корпусів з понад, ніж 200 танками противника у контратаці. Одночасно у бойовищі взяли участь сотні гармат і всі наявні у нас РСи. В наслідок все поле бою протягом години було всіяно палаючими німецькими і нашими танками. Протягом двох днів боїв 29-й танковий корпус Ротмістрова втратив незворотно та тимчасово вийшовшими з ладу 60% і 18-й корпус - до 30% танків" (Прим.10*)
- у Великій радянській історичній енциклопедії читаємо: "12.07.1943р у районі півд-зах. та півд. Прохорівки... у запеклих боях, що тривали весь день, противник втратив понад 350 танків та штурмових гармат, понад 10тис. чоловік і був вимушений перейти до оборони" (Прим.15*)
- одним з перших цифру втрат німців за один день - 12.07.43г назвав у своїх мемуарах Ротмістров: "У бойовищі під Прохорівкою 5-а гв.ТА підбила і знищила біля 400 танків противника (з них 70 "тигрів"), 88 гармат, 70 мінометів, 83 кулемета, понад 300 автомашин з військами і вантажами, понад 3500 солдат і офіцерів". Далі він цю цифру уточнює: "За весь період боїв 12-16.07.1943р військами 5-ї гв.ТА за взаємодії з загальновійськовими з’єднаннями було знищено і підбито 459 танків противника". Про втрати своєї армії командарм промовчав і лише наприкінці книги, говорячи про роботу ремонтних служб армії, відмічає: "Тільки за перші два дні зустрічного танкового бойовища ремонтний фонд армії становив біля 420 танків, з них 112 мали незначні пошкодження, що усувалися тут же, і машини поверталися у стрій". У виданій у 1984р книзі "Стальна гвардія" Ротмістров скорегував раніш опубліковані дані: "Тільки за 12.07.43р у боях з 5гв.ТА противник лишився понад 350 танків та втратив понад 10 тис. чоловік убитими" (Прим.15*)
- підполковник запасу В.Лебєдєв, науковий співробітник Білгородського краєзнавчого музею, багато років віддавши вивченню Прохорівського бойовища пише: "... з 12.07.43р під Прохорівкою 5гв.ТА знищила за три дня 150 танків противника, а не 400, як наголошував її командарм Ротмістров" (Прим.15*)
- достовірних даних про німецькі втрати в боях 10–12.07.1943р під Прохорівкою немає. Об'єктивність даних, взятих з донесень штабу 5гв.ТА, які наведені у "Історії Великої Вітчизняної війни" і в працях Ротмістрова сумнівна. В 3-му томі, зокрема говориться: "За день бою в районі Прохорівки противник втратив понад 350 танків, понад 10 тис. солдат і офіцерів вбитими". Але 12.07.43р безпосередньо під Прохорівкою, наступала тільки танкова дивізія СС "Лейбштандарт А.Г", що мала в строю на 30.07.43р 174 танка і штурмових гармат (10 САУ "Marder" 3-го протитанкового дивізіону - Прим.13*). Навіть припускаючи, що за тиждень боїв вона не втратила жодної бронеодиниці і була посилена цілим танковим батальйоном (100 T-V) і батареєю важких штурмових гармат (31 машина), і то на Прохорівському полі могло бути не більше 300 танків і штурмових гармат. Та і хто рахував на полі бою ці "10 тис." убитих? (Прим.4*). Такими ж далекими від реальності виглядають дані деяких закордонних воєнних істориків, так, згідно них, 211 німецьким танкам (з них 15 "Tiger") протистояли 850 радянських танків (500 Т-34), втрати склали 650 радянських танків проти 70 німецьких, 22 з яких були відновлені наступного дня (Прим.9*). Ще, за іншими закордонними даними, проти 211 німецьких танків (15 "Tiger", інші T-III та T-IV), 57 штурмових гармат Stug-III і біля дюжини "Мarder-ІІІ", було задіяно біля 600 радянських танків (в основному Т-34): 212 танків 29тк, 190 танків 18тк, 200 танків 2-го та 3-го гв.корпусів. В резерві знаходилися 260 танків 5-го механізованого корпусу та 53-й гвардійський полк (Прим.3*). Радянські історики приводили не менш фантастичні дані: відбулося стрічне бойовище - саме велике в ході 2СВ. У ньому приймало участь з обох сторін понад 1200 танків та САУ. Противник мав перевагу у важких танках. У 5гв.ТА до 40% були легкі танки і САУ. Однак в ході стрічного бойовища, коли боротьба йшла на ближніх дистанціях, коли бойові порядки стикнувшихся танкових сил перемішалися, німецькі танки не змогли використати вогневу перевагу своїх танкових гармат. Тому змагання відбувалося майже на рівних. В ході бойовища обидві сторони несли великі втрати. Кожна за один день втратила приблизно по 400 танків (Прим.10*)
Згідно ж пострадянським даним, під Прохорівкою 700 радянських танків були кинуті проти 500 одиниць німецької бронетехніки, в результаті чого було знищено 450 радянських і 150 німецьких танків (Прим.11*). Ще є і дакі дані, що у бою під Прохорівкою брало участь ніяк не більше 140-150 німецьких танків, з них до 40 T-VI(H) "Tiger" (Прим.8*) або 42 T-VI(H) "Tiger" з складу танкових рот моторизованих дивізій СС "Лейбштандарт А.Г", "Райх" і "Мертва голова" (Прим.5*)
- 2тк СС у бою 12.07.43р втратив: убитими - 149, пораненими - 660, зниклими без вісті - 33, всього - 842 військовослужбовця. З 10 по 16.07. (за 7 днів) він втратив 4178 чоловік (приблизно 16% бойового складу), у тому числі убитими - 755, пораненими - 3351 і зниклими без вісті - 68. ІІІтк на підступах до Прохорівки 12-16.07.43г втратив приблизно 2790 чоловік, а всього 05-20.07.43г - 8489 чоловік. Виходячи з наведених даних, обидва корпуси (три танкові і одна піхотна дивізії ІІтк СС та три танкові і дві піхотні дивізії ІІІтк) у ході Прохорівського бойовища втратили біля 7 тис. військовослужбовців. Всього ІІтк СС з 5 по 20.07 втратив 8095 чоловік (дивізії "Лейбштандарт А.Гітлер" - 2896, "Рейх" - 2802, корпусні частини - 69), з них вбитими - 1467 (18%), зниклими без вісті - 166 (2%). Е.Манштейн стверджує, що у ході наступу обидві його армії - 4 ТА і АГ "Кемпф" - втратили всього 20720 чоловік, з них вбитими - 3330. Всі дивізії, окрім однієї танкової (можливо, 19тд), зберегли боєздатність. Виходить, на долю ІІтк СС і ІІІтк приходиться 80% всіх втрат ГА "Південь"! Враховуючи це, інші три корпуси і армійські частини втратили всього 4136 чоловік, що маловірогідно (Прим.15*)
- всього з’єднання 5гв.ТА (без урахування 5гв. Зимовніковського мк) 12.07.43р втратили підбитими та згорілими 359 танків та САУ, понад 3563 військовослужбовців загиблими і 1500 зниклими без вісті. Таким чином, армія за один день бою втратила 53% від бравших участь у контрударі танків та САУ, з них 207 (193 танка та 14 САУ) - невідворотно. Втрати корпусів, що брали участь у бою на "танковому полі", за один день 12.07.43г склали: 29тк - 153 танка і САУ (77% від бравших участь у атаці), у тому числі згорілими - 103 танка (не підлягали відновленню), 1446сап втратив 19 САУ, з них згоріли 14 установок; 18тк - 84 танка (56%), у тому числі згорілими - 35; 2гв.тк - 54 танка (39%), зокрема згорілими - 29; 2тк - 22 танка (50%), згорілими – 11. Всього чотири танкових корпуси 5гв.ТА втратили 340 танків та 19 САУ, з них незворотно відповідно 193 та 14 - всього 207 бронеодиниць. Загальні втрати IIткСС та ІІІтк за 12.07., вірогідно, склали 193 танка та штурмових гармати, у тому числі 20 - незворотно. За даними німецьких істориків, ІІтк СС втратив 153-163 танка та штурмових гармати, у тому числі незворотно - 5, відправлено у капітальний ремонт - 55. 5гв.ТА всього втратила, за даними дослідників Інституту воєнної історії біля 500 танків (Прим.15*)
- всього протягом 12.07.43г війська 29тк 5гв.ТА втратили 1991 людину, в тому числі 1033 вбитими та зниклими без вісті. З 199 машин, що брали участь в бою, 153 було підбито та спалено. З 20 САУ в строю залишилася лише одна, а 3 підлягали ремонту - втрати на 21% більше, ніж у 18тк (Прим.15*)
- у звіті 5гв.ТА вказані втрати противника: знищено 15620 солдат і офіцерів, 552 танка, з них 93 "Tiger" (Прим.15*) і це при тому, що поле бою з 10 по 17 липня залишалося під контролем противника (Прим.15*,17*), що дало можливість німцям евакуювати всю свою підбиту техніку для ремонта (Прим.17*)
- на полі бою під Прохорівкою на один підбитий німецький танк приходилося 3-4 радянських (Прим.4*)
- у ході бою було втрачено 256 радянських танків та САУ (втрати 29тк - 153 (77%) танка підбито і спалено і 19 САУ (95%), втрати 18тк - 84 танка (56%) підбито і спалено). За німецькими даними, їм вдалося знищити і підбити 249 радянських танків (Прим.8*). За іншими даними, сумарні невідворотні втрати бронетехніки 18-го і 29-го танкових корпусів в Прохорівському бойовищі 12.07.1943р приблизно рівні 276 танкам і 19 САУ. "Лейбштандарт" же 12–13.07.1943р невідворотно втратив 2 танка Т-IV (1 - Прим.12*). Ще 15 Т-IV і 1 Т-III були доправлені в середньостроковий ремонт, а 2 Т-IV і 2 Т-III – у довгостроковий (Прим.1* та 2*)
- якщо 11.07.43р у німців було 268 танків та САУ під Прохорівкою, то на 13.07.43р їх залишилося 227 (Прим.3*)
- на 13:00 12.07.43р корпуса 5 гв.А мали в строю біля 400 танків: 29тк - 51 танк, з них 31 легких, зокрема у 31тбр (8 Т-34, 20 Т-70), 11 Т-70 в 25тбр, 12 Т-34 в 32тбр (резерв комкора), 18тк - 33 танка (15 Т-34, 18 Т-70), во 2тк - 44 танка (22 Т-34, 20 Т-70), 2гв.Ттк - 80 танків (45 Т-34, 33 Т-70, 2 Мк-4) та 158 танків у 3мк. Дані наведені з урахуванням 26гв.тбр (30 Т-34, 10 Т-70), яка знаходилась в с. Шахово і у боях під Прохорівкою брати участі не могла. Таким чином, окрім 2гв.Ттк та 5гв.мк, інші з'єднання здібні були рішати лише часткові завдання (Прим.15*)
- всього за 12.07.1943р ІІткСС невідворотно втратив 3 танка та 1 САУ "Marder", а ще 43 танка і 12 штурмових гармат потребували довгострокового ремонту. 5-я радянська гвардійська танкова армія цього дня лишилася 343 танків і САУ. Есесівці втратили 12.07.1943р 149 убитими, 33 зниклими без вісті і 660 пораненими. 5-а гвардійська танкова і 5-а гвардійська армії цього дня у Прохоровки втратили більше 10 тис. убитими, зниклими без вісті і полоненими. Корпус СС взяв 968 полонених. В донесеннях у Ставку Ватутін і Василевський постарались розкидати свої втрати на два дня – 12 та 13.07.43р, хоча 13.07.43р армія Ротмістрова боїв вже практично не вела. Сталін призначив спеціальну комісію на чолі з членом ГКО Г.Маленковим для розслідування надмірно великих втрат танків в бою під Прохорівкою. Але її матеріали дотепер засекречені і недоступні дослідникам (Прим.1*). Попри все, інформацію про те, що біля 700 остовів танків залишилося догорати на полі під Прохорівкою (Прим.7*) слід розглядати, як ще один взірець історичного абсурду - прим.ред
- за закордонними даними, радянські танкові втрати під Прохорівкою на 13.07.14: знищено біля 350 танків та САУ (222 Т-34, 89 Т-70, 12 "Churchill" і 11 САУ), ще 400 сильно пошкоджені або вийшли з ладу, також знищено 600 гармат і 7000 чоловік потрапили у полон (Прим.3*)
- до кінця дня 12.07.43р під Прохорівкою було повністю знищено біля 15 німецьких танків, а не 350, а втрати склали біля 800 чоловік (Прим.3*)
- М.Ватутін, як ініціатор контрудару, головну надію покладав на танки. Йому вдалося створити на напрямку головного удару основного угрупування безпрецедентну щільність бронетанкової техніки на 1 км фронту - так, вранці 12.07.43р, перед атакою, 18тк і 29тк корпуси мали в строю 368 танків і 20 САУ, відповідно, щільність бронетехніки на 1 км фронту від початку повинна була досягнути майже 56 одиниць. Насправді, змогли добитися навіть більшого - 60 танків на 1 км, не враховуючи САУ (Прим.15*)
- з 17.00 11.07.43р у оперативне підпорядкування П.Ротмістрову передаються 2тк і 2гв.Ттк. В результаті кількість танкових корпусів в його армії зросла до чотирьох, а чисельність бронетехніки збільшилася понад ніж на 200 одиниць і склала загалом 931 танк, 42 СУ-76М і СУ-122, а також 12 СУ-1521, зокрема 581 Т-34 (62,4 %) та 314 Т-70 (33,7 %). З цього числа у районі зосередження основних сил (східніше Прохорівки) у строю знаходилось 797 танків і 43 САУ, інші - у ремонті та в путі. Перед атакою 12.07.43р в армії на ходу налічувалося 808 танків і 32 СУ-76 та СУ-122. Три танкових з’єднання - 18-й, 29-й і 2-й гв.Ттк, що складали перший ешелон ударної групи 5гв.ТА, мали в строю 538 танків та 20 САУ. А потім у бій повинні були вступити понад 200 танків другого ешелону (5гв.Змк - 158 танків і 2тк - 59 танків) разом з піхотою 5гв.А (Прим.15*)
- 5Гв.ТА напередодні бойовища була посилена наступними частинами Воронезького фронту: 1529 сап (152-мм гармат - 11шт), Група АДД (артилерія дальньої дії): 522пaп великої потужності 203-мм - 12 гармат, 1148пап 152-мм - 18 гармат, 142пап 122-мм - 18 гармат, 93пап 122-мм - 18 гармат. Фронтова група гвардійських мінометних частин: 16гв.мп - М-13 - 24 установки, 80гв.мп - М-13 - 24 установки. До складу цієї групи також увійшли армійські гвардійські мінометні частини - 76гв.мпу 409гв. і 307гв.мд. (Прим.15*)
- надвечір 11.08.43р (напередодні бойовища) проти 100 тис. (на 11.07.43г 5гв.ТА мала 40 тис. чоловік і понад 700 танків-САУ і 5Гв.А тільки в стрілецьких дивізіях було понад 62 тис. чоловік) радянських військ та 900 танків під Прохорівкою у німецьких з’єднаннях, що діяли на прохорівському напрямку (ділянка Васильєвка - Бєлєніхіно), налічувалося 66,460 тис. чоловік, у тому числі: у трьох тд IIтк СС і 167пд - 33,8 тис. чоловік; у трьох тд IIIтк та 168 пд - 32,66 тис. чоловік при 239 танках і 58 штурмових гарматах, Можливо, що з урахуванням поповнень чисельність цього угрупування була доведена до 100 тис. (Прим.15*)
- безпосередньо на ділянці р.Псьол-х.Сторожевий, названому згодом "танковим полем", брав участь з радянського боку 4-й тк, частини трьох стрілецьких дивізій та однієї дивізії ВПВ (Прим.15*)
- у звіті Управління ВПС РККА "Дії авіації у Білгородській оборонній операції" відзначається: "Дії авіації обох сторін 12.07.43г були обмежені зранку несприятливими метеоумовами. Авіація противника вдень групами від 9 до 30 бомбардувальників діяла по бойовим порядкам наших військ, сконцентрував свої зусилля на прохорівському напрямку, де було відмічено до 400 літако-прольотів з загальної кількості 546 літако-прольотів (Прим.1*,15*). Загалом радянськими штурмовиками було здійснено біля 400 літако-прольотів, внаслідок чого було знищено та пошкоджено велике число танків, автівок, подавлений вогонь 14 батарей" (Прим.15*)
Причини великих втрат РККА:
- відповідно до сучасних, на листопад 2018р, російським даним, за думкою експерта, наукового співробітника Воєнної академії Генштабу ЗС Росії В.Маковського, головна причина непередбачувано великих втрат РККА, особливо у порівнянні з втратами, полягає у тому, що РККА не була підготовлена до битви, а розвідка не надала достовірних даних про знаходження противника, а також те, що артобстріл почався раніше строку і вівся "за площами", а не прицільно
- аналіз документів штабу 5гв.ТА свідчить, що протягом дня 12.07.43р резерв командувача 5гв.ТА - передовий загін під командуванням генерал-майора К.Труфанова, який за наказом П.Ротмістрова повинен був з’єднати три гвардійські танкові і мехбригади, танковий, винищувально-протитанковий та мотоциклетний полки, частина сил 375сд і 92гв.сд і ряд інших підрозділів, як єдина група військ у боях участі не брала, а сили противника, що йому протистояли, були перебільшені вже у перших донесеннях розвідорганів армії (Прим.8*)
- величезні невідворотні втрати радянських танків були викликані як тим, що поле бою залишилося за німцями, так і тією обставиною, що в радянських танкових військах були погано організовані евакуація і ремонт пошкодженої техніки. Коли радянські ремонтники прийшли на залишену німцями територію, де загинули головні сили 5-ї гв.ТА, то їм вдалося знайти лише один підбитий радянський танк, що піддавався ремонту (Прим.1*,2*)
- судячи з архівних документів, в межах мд СС "Лейбштандарт А.Г" протяжністю до 6,5 км знаходилося понад 300 гармат і мінометів всіх типів або понад 46 стволів на 1км фронту. Причому переважна більшість засобів ПТГ і танки мали гармати калібром 50-105 мм, а гармати польової артилерії - 105-150 мм. Завдяки такої високої насиченості вогневими засобами, а також раціональному використанню зручної місцевості для відбиття удару бронетехніки противник вже за 2,5 години зумів зупинити перший ешелон двох корпусів 5гв.ТА (Прим.15*)
- отримавши інформацію про висування до Прохорівки радянської 5-ї гвардійської ТА, німці зупинилися і півтори доби готували силами двох танкових дивізій СС оборонні рубежі для відбиття радянського танкового контрудару (Прим.6*). Частина німецьких танків знаходилася у засадах і була вкопана в землю, аналогічно розташувалася протитанкова артилерія (Прим.8*). Частину танків, за іншою інформацією, вкопали також і за рікою Псьол (Прим.13*)
- однією з причин дуже високих втрат був порівняно низький рівень підготовки радянських екіпажів, особливо механіків-водіїв, які аж до кінця 1942р мали практику водіння 5-10 годин, тоді як для впевненого керування танком необхідний мінімум складав 25 годин (Прим.1*)
- атаки радянського 18тк відбувалися з інтервалом у 30 хвилин, що полегшувало німецьким танкам їх відбиття (Прим.13*)
- узгодженість була відсутня не тільки по цілям, але й по часу початку наступу, що дозволяло німцям по черзі відбивати атаки (Прим.15*). За іншими даними, інтервали між радянськими танковими атаками досягали 30-90 хвилин, що дозволяло німцям почергово знищувати танкові підрозділи, чисельністю до батальйону
- під час бойовища від Прохорівкою німці сконцентрували тут основні сили своєї авіації. В цьому районі було відмічено 400 з загальної кількості 546 німецьких літако-прольотів, зафіксованих цього дня на Воронезькому фронті. Радянські ж літаки майже не атакували ворога (Прим.1*). За іншими даними, німецька штурмова авіація почала активно бомбити радянські війська відразу після початку їхньої атаки в 08-30, тоді, як радянські винищувачі з'явилися над полем бою лише після 13-00.
- введення у бій 5гв.ТА не супроводжувався достатньою артилерійською підготовкою. Для її проведення було виділено біля 190 гармат калібром понад 76-мм, зокрема 66 122-мм, 152-мм і 203-мм гаубиць групи артилерії дальньої дії (АДД). Частина цих сил використовувалася для нанесення удару не тільки на ділянці 18тк та 29тк, але і 2 гв.Ттк, що не дозволило на фронті приблизно 10км створити середню щільність гармат понад 19-20 гармат на 1км фронту. Сама же артилерійська стрільба та артпідготовка перед наступом велася по площам (Прим.15*)
- безпосередньо проти дивізії СС "Лейбштандарт А.Г" у закруті р. Псьол було розвернуто лише 6 вптап і артполків стрілецьких дивізій, а також 3 окремих винищувально-протитанкових дивізіона. Причому окремі частини мали некомплект озброєння (особливо у 52 гв.сд) через втрати у попередніх боях, деякі вптап і всі овптад були озброєні 45-мм гарматами (Прим.15*)
ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - Б.Соколов "Мифическая война. Миражи Второй Мировой"
(Прим.2*) - Б.Соколов "Красная Армия против войск СС"
(Прим.3*) - Х.Гарсия "Бронетанковые операции 2МВ"
(Прим.4*) - М.Коломиец "Пантеры" на Курской дуге" журнал "Танкомастер" 5\1999
(Прим.5*) - В.Братченко "Тяжелый танк "Тигр" журнал "Наука и техника" 1\2008
(Прим.6*) - А.Лобанов "Танковые войска Гитлера"
(Прим.7*) - Г.Уильямсон "СС - инструмент террора"
(Прим.8*) - В.Замулин "Прохоровское сражение. Миф и реальность" журнал "Военно-исторический архив" 12\2002
(Прим.9*) - Д.Портер "Вторая Мировая - стальной вал с Востока. Советские бронетанковые войска 1939-45гг"
(Прим.10*) - Н.Андроников "Фашистский "факел" был погашен на "огненной" дуге" журнал "Военно-исторический журнал" 7\1993
(Прим.11*) - Г.Матишов "Перелом в ходе войны (осень 1942-лето 1943гг)"
(Прим.12*) - М.Коломиец "Пантеры" на Курской дуге"
(Прим.13*) - И.Ковтун "Дивизия СС "Мертвая голова"
(Прим.14*) - М.Барятинский "Тяжелый танк "Тигр"
(Прим.15*) - В.Замулин "Прохоровское сражение"
(Прим.16*) - Л.Ольштынский "Разгром фашизма. СССР и англо-американские союзники во 2МВ"
(Прим.17*) - Р.Пономаренко "Немецкий крест на краснозвездной броне: трофейные танки Т-34 в панцер-гренадерской дивизии СС "Дас Райх", журнал "Арсенал-коллекция" 3\2012г