Нова інформація позначається червоним, але не обов'язково знаходиться на початку теми.
"Коли про монарха кажуть, що він добрий, значить він ні до біса не годиться" - Наполеон Бонапарт
- у 1697г цар видав указ "Об отмене в судах очных ставок и о бытии вместо оных распросу и розыску", що призвело до фактичної заміни слідства допитом, який відразу починався з тортур
- у додатку (або "прибавлєнії" до "Духовного регламенту" 1721р цар Петро-1 заборонив ченцям тримати у келіях папір, чорнила та пір'я, як ще один спосіб боротьби з крамолою з боку освічених людей
- у 1699р Петро I окремим указом повелів носити європейське плаття - за взірець були взяті короткі угорські каптани. Противникам указу силоміць, а іноді і привселюдно, вкорочували верхній одяг до потрібної за указом величини
- Указ Петра-1 "Про не роблення дубових домовин" суворо наголошував, аби "ніде, нікого у дубових домовинах не ховали". Якщо на початку цар обклав довбані домовини (домовини у ті часи видовбувалися з цілої колоди - прим.ред) великим митом, то потім реквізував їх у трунарів і через монастирі та попівських старостів наказав продавати вчетверо проти покупної ціни, а згодом і зовсім заборонив їхнє виготовлення
- Петро-1 своїм указом заборонив вирощувати амарант (щирицю) і вживати амарантовий хліб, який за неврожаю пшениці часто ставав основною їжею бідного населення
- в 1715р Петро-I відмінив давній звичай дарувати життя страчуваному, який залишався живим після першого удару ката або зривався з шибениці: "Когда палач к смерти осужденному имеет голову отсечь, а единым разом головы не отсечет, или когда кого имеет повесить, а веревка порветца и осужденный с виселицы оторветца и еще жив будет, того ради осужденный несвободен есть, но палач имеет чин свой (т. е. обязанность) до тех мест (т. е. до тех пор) отправлять, пока осужденный живота лишится…" (Прим.6*)
- аби унеможливити втечу селян та з метою остаточного їхнього закріпачення, рішенням Петра-I кожний селянин, який уходив на заробітки далі 30 верст від постійного місця проживання віднині повинен був мати паспорт з вказанням терміну повернення додому
- у 1708-11рр Петро-I розгромив Базавлуцьку (Стару) Запорізьку січ і вигнав запорозьких козаків з річки Кам'янки. У 1722р, у Петербурзі видано царський указ про висилку по 10 тис. українських козаків на будівництво Ладозького та Донського каналів.
- у 1722р цар ліквідував виборність українських отаманів, замінивши її спеціально створеною Малоросійською колегією (Прим.5*),
- згідно прийнятому в 1722р "Статуту про спадкування престолу" Петро-І отримав виняткове право одноосібно призначати спадкоємцем престолу того, кого він забажає сам (Прим.5*)
- одним з правил фінансової політики Петра-І було: "Вимагай неможливого, щоб отримати найбільше з можливого"
- до старовинних російських казенних монополій на смолу, поташ, ревінь, клей, додалися "акцизи" на сіль, тютюн, дьоготь, риб'ячий жир і дубові домовини.
- за 40 років царювання Петра обсяг засобів в розпорядження держави з урахуванням двократного падіння купівельної здібності рубля збільшився в 3 рази.
- до мит, що були введені попередніми царями, Петро-I в 1704р ввів наступні нові мита (на жаль, поки немає кількісних даних по кожному з них):
1. "Орлений" папір (всі офіційні документи, від договорів по мілким оборудкам до прохань в державні заклади повинні були подаватися на гербовому папері)
2. Збір на народження (народилася дитина - плати)
3. Збір на поховання (помер близький - плати)
4. Збір на оформлення шлюбу
5. Збір на складання заповіту
6. Збір на пшеницю
7. Мито на свічки
8. Мито з володаря коня
9. Мито на кінську та яловичу шкуру (здох у тебе кінь, обідрав ти його - плати)
10. Мито на кінські хомути та їх таврування
11. Мито на запряжні дуги
12. Мито на носіння бороди (окрім духовенства і селян)
13. Окреме мито на носіння вусів
14. Кожне десяте порося від кожної свині повинен здаватися в казну
15. Мито на домоволодіння (в Москві)
16. Мито на вулики (по всій Росії)
17. Збір з купівлі ліжка
18. Лазневий Збір (з кожної лазні): згідно указу від 1704р першостатейне купецтво та думні засідателі віддавали з домашніх лазень - 3 рублі, небагаті купці – по 1 рублю, а селяни – 15 копійок
19. Млиновий збір і збір з володаря постоялого двора
20. Трубний Збір (є у тебе піч з трубою - плати)
21. Збір з дров, куплених для власного використання
22. Мито на горіхи (купив горіхи, а в їхню ціну враховано мито)
23. Мито на кавуни
24. Мито на огірки
25. Мито на питну воду та водопій
26. Мито на продаж коней (також з кінних заводів і майданчиків з продажу коней)
27. Мито на приватні рибні лови
28. Мито на покупку домовини
Пояснення до деяких мит:
- в грудні 1722р Петро-I наказав зачинити багато домових церков і каплиць. "... каплиці були віддані татарам і вірменам в оренду для торгівлі бузою, яблуками, калачами і всіляким товаром або бородогоління" (священник А. Синайський, 1895р)
- Петровський указ 1698р велів "продавцю з тієї своєї проданої м'якої рухляді і кості і мускусу і кабаргіну і всілякого не заповідного товару як і раніше веліти платити десятим звіром…", таким чином була введена десятина на мускус
- мито з домашніх лазень: з боярських - 3 рубля, з дворянських - 1 рубель, з селянських - 15 копійок
- придумували нові мита за Петра-І спеціальні люди - "прибильщики". З 1704р були введені нові мита: з весіль, з руського плаття, погребний, з візників (1\10 від долі найму), з постоялих дворів, з млинів, з найму домів та найму кутів, таврування шапок, чобіт і хомутів, пролубний, криголамний, привальний та відвальний - з кораблів, з продажу їстівного тощо. В Башкирії "прибильщики" брали мито і за очі (за карі - 6 копійок, за сірі - 4 копійки). Багато мілких зборів цар відмінив, але на заміну "дабы государство не оскудело" ввів подушну подать. З поміщицьких селян брали 80 копійок з душі на рік, з посадських людей - 40 копійок. Нову подать брали і немовлят, і з столітніх дідів.
- обкладалися митом і церковні вірування, так, з 1716р старообрядці, з особистого схвалення царя, також як і інші розкольники, були зобов'язані сплачувати подвійну подать.
- за Петра-I широке розповсюдження отримує державна монополія на міцні спиртні напої. З 1716р винокуріння стає вільним, але підлягає обкладанню акцизом в розмірі "25 копійок з відра ємності таврованих кубів або казанів на рік". Губернаторам і ландратам було доручено вимірювати і таврувати куби і брати з відра ємності по 25 копійок на рік (таврування кубів відбувалося до 1744р)
- в 1697р відмінивши заборону свого попередника на паління і всіляко заохочуючи "траву нікоциану курити" (Прим.7*), Петро-І дозволив вживання і продаж тютюну, а в 1698р надав маркізу Кармартеру виключне право ввезення і торгівлі тютюном в Росії, заборонивши при цьому внутрішнє виробництво. В 1705р була заснована казенний продаж тютюну через шинкарських бурмістрів і відкупників
- для кожного нового мита призначалася своя особлива канцелярія з винахідником мита на чолі
Коротко про відношення Петра-І до процесів, що його оточували:
- про відношення до вітчизняного офіцерського корпусу: ввів спеціальні правила, за якими офіцер-іноземець однакового звання та посади з його російським аналогом, отримував значно більше грошове утримання (Прим.5*)
- 1721р був надрукований указ Синоду (вищого органу російської церкви, головою котрого Петр-1 сам себе і призначив), по якому в кожній російський єпархії вводились "єпархіальні інквізитори", а над ними були поставлені і "протоінквізитори". Були створені спеціальні органи для розслідування справ проти релігії і Церкви: Наказ духовних справ, Наказ інквізиторських справ, Розкольницька і Hовокрещенська контори
- за указом Петра-I всі православні мешканці Російської імперії, були зобов'язані раз на рік сповідуватися та причащатися, що враховувалося у спеціальних приходських книгах. Якщо хтось з мирян протягом року не був на сповіді, йому доводилося пояснювати причину пропуску і, якщо така церковною владою визнавалася необґрунтованою, то інформація про це надходила для прийняття рішення представникам царської влади на місцях
- у відповідності до указу царя від 18.01.1703р підтверджувалась заборона видавати підтверджуючи документи звільненим від кріпацької залежності, з наступним обов'язковим записом їх в солдати і матроси (Прим.4*)
- у 1701р землі 663 російських монастирів за наказом Петра-І відійшли державі (Прим.4*)
- згідно указу царя від 21.05.1701р "Про збір в архієрейських домах і монастирях мідних казанів і посуду" в містах і монастирях забиралися на користь держави пивоварні та квасоварні казани, а також і винокурні куби, як джерело червоної міді - присадки до дзвонової міді, без котрої повноцінна гармата не виходила (Прим.4*)
- згідно указу царя від 01.03.1700р "Про звільнення від холопства втікачів, які поступили в солдати" дружина і дитина до 12 років залишалися за солдатом, а старше - поверталася поміщику (Прим.4*)
- замінивши подвірну подать подушною, коли мило збиралося не з цілого двора, а з душі чоловічої статі, Петро-I почав справжнє закріпачення селян. З боржниками поступали дуже суворо: ті бідняки, яким було з не сили заплатити подушну подать, позичали у багатіїв, щоб не потрапити до рук царських митних чиновників. Боржників разом з родинами вивозили за Урал, на металургійні заводи, що дорівнювалося до смертної страти.
- якщо в 1680р в Росії царським указом попередника Петра-I було відмінено вимагати від священиків розкриття таємниці сповіді та будь-яких відомостей про гріхи кающихся (Прим.7*), то за Петра-I священики були зобов'язані доповідати у разі потреби таємницю сповіді (Прим.3*)
- в 1709р вибірність отаманів на Дону була відмінена Петром-І (Прим.2*)
- в 1703р Петро-І видав указ, що забороняв будувати кам'яні будови в Росії будь де, за винятком Петербургу
- Петро-І в 1711р постановив винних за відпускання в'язнів, закованих в кайдани, просити милостиню, висилати на каторгу, відмінивши таким чином дозвіл, даний ще в часи царя Федора Годунова
- Петро-I першим створив загороджувальні загони, використавши для цього власну гвардію під час Полтавського бойовища (Прим.1*)
- "Поліція є душа громадянства і всіх добрих порядків і фундаментальний підпор людській безпеці і зручності"
- "Торгівля золотом – споконвічно злодійська справа, а тому платню положити їм – ювелірам – мізерну. Та по одному на рік вішати, щоб іншим неповадно було"
- "Помічено, що жінки і дівки, не знаючи політесу і правил одягу іноземного, яко мари одягнуті, бувають"
- Петро-I з дитинства любив бувати на бойні і, ставши дорослим, йому подобалося власними руками катувати ворогів, як і особисто бути присутнім при стратах та тортурах
- 30.09.1698р у Преображенському п’ятьом стрільцям Петро-I особисто відрубав голови під час масових страт учасників стрілецького повстання (Прим.8*)
- творець регулярної армії, Петро-I не був полководцем, так як жодного разу не був присутнім на жодній з битв, окрім Полтавської битви в якості спостерігача, і ніколи не приймав участі в прийняття військово-стратегічних рішень
- істотне погіршення у петровські часи горілки компенсувалося безкоштовною її роздачою окремим категоріям населення - так розпорядженням царя видавалася одна чарка на день всім петербурзьким будівельним, дорожнім робочим, робочим верфей, портовим вантажникам, матросам та солдатам (Прим.9*)
ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - А.Мартыненко "Зверь на престоле или правда о царстве Петра Великого"
(Прим.2*) - М.Веллер "Гражданская история безумной войны"
(Прим.3*) - М.Пазин "Запретные страсти великих князей"
(Прим.4*) - "Северная война 1700-1721 гг. Сборник документов. т.1"
(Прим.5*) - А.Михайлов "Первый бросок на Юг"
(Прим.6*) - Э.Анисимов "Русская пытка"
(Прим.7*) - А.Буровский "Правда о допетровской Руси. Золотой век Русского государства"
(Прим.8*) - В.Игнатов "Палачи и казни истории России и СССР"
(Прим.9*) - В.Похлебкин "История водки"