28.04.2016 - останнє, на відміну від репостів, оновлення теми
Рубрика "НОВИНИ САЙТУ" оновлюються ЩОДЕННО, а всі її посилання -АКТИВНІ. Важливо! Кожне нове повідомлення 10 діб позначається червоним кольором, але НЕ ОБОВ'ЯЗКОВО знаходиться на початку теми
- Л.Троцький: "Ми повинні перетворити Росію на пустелю, населену білими неграми, яким ми повинні дати таку тиранію, яка не снилася ніколи самим страшним деспотам Сходу" (Прим.7*)
- Я.Свердлов: "Нашою метою є денаціоналізація, суцільна гібридизація всіх інших народів, а також підкорення цього расового місива шляхом винищення народної інтелігенції" (Прим.14*)
- Е.Левінас: "... насилля не зводиться лише до фізичних мук та знищенню людей – ще страшніше те, що воно руйнує їхню внутрішню цільність, змушує грати такі ролі, в яких людина перестає упізнавати сама себе, змушує зраджувати не тільки своєму обов’язку, але й своїй сутності" (Прим.15*)
- Й.Сталін у 1938р на засіданні Президії Верховної Ради СРСР: "Ми погано робимо, ми порушуємо роботу таборів. Звільнення цим людям, звісно, потрібне, але з точки зору державного господарства це погано... Чи не можна справу повернути по-іншому, щоб ці люди залишилися на роботі - нагороди давати, ордена, може бути? А то ми їх звільнимо, повернуться вони до себе, знюхаються знову з кримінальниками і підуть старою доріжкою. У таборі атмосфера інша, там важко зіпсуватися" (Прим.20*)
- лозунг у Соловецькому концтаборі: "Залізною рукою заженемо людство до щастя"
- Л.Рейснер, дружина командувача Балтфлотом Ф.Раскольнікова, начальниця культпросвіти Балтфлоту: "Ми будуємо нову державу. Наша діяльність творча, а тому було б лицемірством відмовляти собі у тому, що завжди дістається людям, які стоять при владі"
- у 1939р була скасована практика заліку у відзначених працею в'язнів два трудодня за три чи навіть більше днів строку, що сприяло достроковому звільненню. Сама же система дострокового звільнення дійшла до того, що з таборів ув'язнених відправляли на примусове поселення (Прим.20*)
- якщо радянська людина у роки ВВВ не могла надати довідку про те, що за попередній місяць вона не відпрацювала кількість годин, що вимагалися владою, на оборонному будівництві, то хлібну картку на нинішній місяць йому не видавали - рішення являлося остаточним і перегляду не підлягало (Прим.19*)
- через "трудове дезертирство" IX з’їзд РКП(б) у квітні 1920р запропонував створювати з пійманих дезертирів штрафні робітничі команди або запроторювати їх у концентраційні табори
- простий радянський робітник напередодні ВВВ не міг купувати, де він забажає, а тільки у крамниці споживчої кооперації, до якої був прикріплений. В ній він не міг придбати товар за бажанням, а багато чого - лише за розподіленням. Ціни і набір товарів в таких крамницях відрізнялися від крамниць, якими користувалися інженери, директора та члени партії. Окрім того, співробітники НКВС, командири РККА і партапаратники мали свої спеціальні закриті магазини (Прим.18*)
- у травні 1941р НКВС вилає розпорядження про створення агентурно-інформаторської мережі у трудових колоніях підлітків, резидентами якої повинні бути членами ВКП(б) (Прим.16*)
- Декрети СНК від 14.01.1918р та 06.03.1920р відмінили "суди і тюремне ув’язнення для неповнолітніх", але вже на 1926р стаття 12 КК дозволила засуджувати дітей з 12-ти років за крадіжку, насилля та убивство. У роз’ясненні ЦК Політбюро ВКП(б) від 20.04.35р до Постанови ЦИК і СНК СРСР від 07.04.35р "Про заходи боротьби зі злочинністю серед неповнолітніх" підтверджувалося, що к числу мір карного покарання неповнолітніх відноситься також і вищі міра - розстріл, а указ від 10.12.40р прямо передбачав розстріл дітей, починаючи з 12 років за "пошкодження ... залізничних чи інших шляхів" (Прим.16*)
- з початком ВВВ всі карні справи про самовільне залишення радянських робочих та службовців з воєнних і цивільних заводів, що працюють на армію, розглядалися виключно воєнними трибуналами РККА (Прим.17*)
- 11.07.1929р було прийнято постанову "Про використання праці карно-ув’язнених на термін від трьох років", яке стало відправною точкою для створення виправно-трудових таборів у СРСР
- весною 1932р заст. голови ОГПУ Г.Ягода і заст. прокурора Верховного суду СРСР Катанян затвердили "Положення про особливі права начальника ГУЛАГу Л.Когана і помічника начальника ГУЛАГу Я.Рапопорта на будівництві Біломорсько-Балтійського водного шляху, що виконується силами ув'язнених", у відповідності з яким їм надавалося право одноосібно збільшувати термін ув'язнення в таборах особам, які порушують встановлений порядок і дисципліну. Рішення про збільшення терміну ув'язнення оскарженню не підлягало
- на мешканців радянського села буквально давили два податки, встановлені ще в 30-і, однак на початку 50-х ставши справжнім ярмом на шиї колгоспника, – грошовий та натуральний. Грошовий податок сплачувався за прогресивними ставками, які регулярно переглядалися: якщо в 1940р колгоспники та одноосібники виплачували державі 2,4 млрд. крб. сільськогосподарського податку, то у 1952р - уже 8,7 млрд. При цьому в 1952р податок був збільшений ще на 15,6%. Якщо у 1940р середня сума податку з двору складала 112 крб, то в 1950 - уже 431, в 1951 – 471, в 1952 – 528 крб. Історик Е.Євсєєва пише: "Колгоспник, який мав у господарстві корову, свиню, двох овець, 0,15 га землі під картоплю і 0,05 га грядок овочів, платив у 1940г 100 крб. сільгоспподатку, а в 1952р - уже 1.116 крб." Грабіжницькими поборами облягалося буквально все, навіть ростучі на присадибній території плодові дерева - поштучно. Щоб заплатити їх, колгоспнику нічого не лишалося, як продавати на базарі майже все вироблене у своєму господарстві
- за трудодні в більшості господарств колгоспник, окрім відмітки у журналі, не отримував майже нічого: в 1950-55рр по СРСР на один трудодень середня видача складала 1,4-1,8 кг зерна, 0,2-0,4 кг картоплі, 1,44-1,88 крб. грошей. При цьому у 30% колгоспів грошові виплати не перевищували 40 коп, а в Курській області колгоспники отримували 4 коп. за трудодень, в Калузькій і Тульській - 1 коп. Біля чверті всіх колгоспів країни взагалі не видавали грошей на трудодні, обмежуючись небагатою "натурою" (у Нечорнозем'ї доля таких колгоспів складала майже 40%). Мінімум виробітку трудоднів складав в різних частинах СРСР 150-200
- у відповідності до сталінських законів діти до 16 років не повинні були працювати понад 6 годин на добу, їм надавався 1 вихідний на тиждень та 12-денна щорічна відпустка (Прим.13*)
- торгувати на міських та сільських базарах, залізничних станціях колгоспникам дозволялося тільки за наявності довідки про те, що їхній колгосп повністю виконав свої зобов'язання перед державою, а самі вони розрахувалися за держпоставками
- натуральний податок являв собою обов'язкові, безкоштовні поставки державі м'яса, шерсти, молока, яєць, картоплі тощо - фактично це був оброк. Не мало значення, чи є в особистому господарстві колгоспника живність взагалі (на 01.01.1950р скотину не мати 15,2% особистих присадибних господарств). В результаті "безкорівні" колгоспники вимушені були купувати м'ясо на ринку у таких же колгоспників за ринковою ціною, а потім здавати його державі безкоштовно, в рахунок податку
- безкоштовні, в рахунок натурального податку державі, річні норми здачі м'яса з кожного радянського присадибного господарства в 1940р складали 32-45 кг, на початку 50-х – 40-60 кг
- в фонд оборони від радянських в'язнів поступило в 1941-1944рр понад 27 млн. карбованців добровільних (??? - прим.ред) пожертв (Прим.12*)
- за роки ВВВ в СРСР засудженими було вироблено 25,5 млн. мін типа М-82 і М-120, 35,8 млн. ручних гранат і запалів, 92 млн. протипіхотних мін, 10 тис. авіабомб, 20,7 млн. комплектів спецпакування, 1.4 тис. апаратів комбінованого живлення для рацій, 0,5 млн. котушок для польового телефонного кабелю, 30 тис. човнів-волокуш, 70 тис. мінометних лотків, 1,7 масок для протигазів, 60 тис. м. тканини, з якої було пошито 33 млн. одиниць одностроїв, заготовлено 7 млн. кв.м деревини і багато іншої сировини (Прим.9*)
- радянська влада не тільки закріпачила селян, але і прикріпила робітників та службовців до промислових підприємств за указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.06.1940р "Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону самовільного уходу робітників та службовців з підприємств і установ". Згідно цьому указу 20 хвилинне запізнення прирівнювалося до прогулу, за що до кримінальної відповідальності було притягнуто понад 2 млн. чоловік (Прим.11*). Ще, за цим указом, робітники притягувалися до карної відповідальності за ухід з підприємства чи запізнення на роботу на 20 хвилин, що вело до втрати 25% заробітку протягом 6 місяців. Указ діяв до 1956р - члени сім'ї ворога народу підлягали виселенню з державної квартири (Прим.10*)
- в роки ВВВ не підлягали достроковому звільненню з радянських тюрем неповнолітні громадяни СРСР, які були за національністю німцями, румунами, угорцями, фінами та італійцями. Дорослі засуджені цих же національностей, за відбуттям терміну ув'язнення, також не звільнялися з місць позбавлення волі (Прим.9*)
- постановою СНК СРСР №251\51С від 30.05.1942р члени сімей дезертирів, засуджені за контрреволюційну діяльність, пограбування та збройні нальоти, підлягали засланню на 5 років у віддалені місцевості СРСР (Прим.9*)
- постановою ГКО №1926сс від 24.06.1942р "Про членів сімей зрадників Батьківщини" члени сімей засуджених до вищої міри покарання за шпіонаж, за перехід на бік ворога, зрадництво, службу окупантам, за спробу зради Батьківщині, а також такі, хто добровільно пішов з окупаційними військами, підлягали арешту і висланню у віддалені місцевості СРСР на строк 5 років (Прим.11*)
- у відповідності до Указу Верховної Ради СРСР від 26.04.1941р кримінальному покаранню піддавалися особи, засуджені судом за прогули, відмову від роботи, невихід на роботу, а також учні за самовільний ухід з реальних училищ і фабрично-заводських шкіл (Прим.9*)
- про арешт близьких родичів, навіть з боку дружини (чоловіка), людина була зобов'язана негайно повідомити до органів НКВС по місцю свого проживання, у будь-якому випадку в його особову заносився відповідний запис про термін засудження арештованого (Прим.8*)
- у паспорті кожного радянського фіна після ВВВ ставилася спеціальна печатка, що відбирала право прописки і фактично забороняла повернення до історичних місць проживання (Прим.6*)
- в 1930р В.Куйбишев і Г.Ягода підписали Циркуляр ВСНХ і ОГПУ "Про використання на виробництвах спеціалістів, засуджених за шкідництво". Циркуляр поклав початок так званим "шарашкам", що формулювалося дещо витіювато: "Використання шкідників треба організувати таким чином, щоб їхня праця проходила в приміщеннях органів ОГПУ"
- в 1930р в СРСР проведена перетарифікація в усіх галузях промисловості: норми вироблення підвищені, розцінки понижені. В результаті зарплатня скорочена у півтори-два рази
- на початку 30-х років в СРСР вводяться паспорта, але радянському селянству, силою загнаному в колгоспи, вони на руки, до смерті Сталіна в 1953г, не видаються, таким чином, селянство було закріплено за землею не гірше рабів минулого (Прим.5*)
- з 03.10.1940р в СРСР навчання у вишах і в старших класах звичайних шкіл стало платним. При воєнних заводах були відкриті особливі "навчальні заклади", в них примусово забирали з 14 років. Строк навчання 1-2 роки. Втеча каралася за всією суворістю Карного кодексу. "Навчальний заклад" надавав фах, що в даний момент потрібен даному заводу. "Навчання" проводилося "у поєднанні з виконанням виробничих норм". Потім за це "навчання" треба було 4 роки відпрацювати, починаючи з 15-16 років, на цьому ж заводі без права вибору місця, професії і умов праці (Прим.1*)
- Указ Президії ВР СРСР від 02.06.1948р "Про висилку недостатньо працелюбних колгоспників у віддалені місцевості СРСР". Ініціатор створення Указу - М.Хрущов (Прим.2*)
- паспорт людини, яка звільнялася з таборів, у відповідності з ст.39 забороняв проживання в 293 населених пунктах (столиці і обласні центри, "оборонка", промислові центри, всі університетські міста, прикордонні міста). Дане обмеження діяло довічно (Прим.3*)
- з кінця 1920-х років всі радянські громадяни зобов'язані були письмово (в анкетах) і усно роз'яснювати, чи не служили вони в білих арміях і чи немає у них родичів за кордоном (читай - емігрантів). Позитивна відповідь могла бути підставою для відмови у працевлаштуванні, в прийнятті на навчання, в соціальній допомозі, приводом до службового пониження, звільнення (Прим.4*)
ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - В.Суворов "Беру свои слова обратно"
(Прим.2*) - Э.Эпплбаум "Гулаг. Паутина большого террора"
(Прим.3*) - Ю.Чирков "А было всё так"
(Прим.4*) - Н.Никифоров "Гражданская война в Испании -1936-1939гг"
(Прим.5*) - Э.Радзинский "Сталин. загадки жизни и смерти"
(Прим.6*) - Э.Гюннинен "Народная" армия"
(Прим.7*) - А.Смирнов "Вожди белого казачества. Атаман Каледин"
(Прим.8*) - В.Прудников "Стальной ураган"
(Прим.9*) - Б.Белозеров "Фронт без границ 1941-1945гг"
(Прим.10*) - В.Першанин "Сталинградская страда. Ни шагу назад!"
(Прим.11*) - В.Бешанов "Летающие гробы Сталина"
(Прим.12*) - "Энциклопедия заблуждений. Война"
(Прим.13*) - С.Кузнецов "Як-1. Наш лучший истребитель 1941г"
(Прим.14*) - Б.Сопельняк "Секретные архивы ВЧК-ОГПУ"
(Прим.15*) - Э.Левинас "Целостность и бесконечность"
(Прим.16*) - О.Грейгь "Сталин мог напасть первым"
(Прим.17*) - В.Игнатов "Палачи и казни в истории России и СССР"
(Прим.18*) - Э.Керн "Пляска смерти"
(Прим.19*) - В.Смирнов "Ростов под тенью свастики"
(Прим.20*) - А.Крючков "Гитлер vs Сталина. Тайна двух режимов"
Рубрика "НОВИНИ САЙТУ" оновлюються ЩОДЕННО, а всі її посилання -АКТИВНІ. Важливо! Кожне нове повідомлення 10 діб позначається червоним кольором, але НЕ ОБОВ'ЯЗКОВО знаходиться на початку теми
- Л.Троцький: "Ми повинні перетворити Росію на пустелю, населену білими неграми, яким ми повинні дати таку тиранію, яка не снилася ніколи самим страшним деспотам Сходу" (Прим.7*)
- Я.Свердлов: "Нашою метою є денаціоналізація, суцільна гібридизація всіх інших народів, а також підкорення цього расового місива шляхом винищення народної інтелігенції" (Прим.14*)
- Е.Левінас: "... насилля не зводиться лише до фізичних мук та знищенню людей – ще страшніше те, що воно руйнує їхню внутрішню цільність, змушує грати такі ролі, в яких людина перестає упізнавати сама себе, змушує зраджувати не тільки своєму обов’язку, але й своїй сутності" (Прим.15*)
- Й.Сталін у 1938р на засіданні Президії Верховної Ради СРСР: "Ми погано робимо, ми порушуємо роботу таборів. Звільнення цим людям, звісно, потрібне, але з точки зору державного господарства це погано... Чи не можна справу повернути по-іншому, щоб ці люди залишилися на роботі - нагороди давати, ордена, може бути? А то ми їх звільнимо, повернуться вони до себе, знюхаються знову з кримінальниками і підуть старою доріжкою. У таборі атмосфера інша, там важко зіпсуватися" (Прим.20*)
- лозунг у Соловецькому концтаборі: "Залізною рукою заженемо людство до щастя"
- Л.Рейснер, дружина командувача Балтфлотом Ф.Раскольнікова, начальниця культпросвіти Балтфлоту: "Ми будуємо нову державу. Наша діяльність творча, а тому було б лицемірством відмовляти собі у тому, що завжди дістається людям, які стоять при владі"
- у 1939р була скасована практика заліку у відзначених працею в'язнів два трудодня за три чи навіть більше днів строку, що сприяло достроковому звільненню. Сама же система дострокового звільнення дійшла до того, що з таборів ув'язнених відправляли на примусове поселення (Прим.20*)
- якщо радянська людина у роки ВВВ не могла надати довідку про те, що за попередній місяць вона не відпрацювала кількість годин, що вимагалися владою, на оборонному будівництві, то хлібну картку на нинішній місяць йому не видавали - рішення являлося остаточним і перегляду не підлягало (Прим.19*)
- через "трудове дезертирство" IX з’їзд РКП(б) у квітні 1920р запропонував створювати з пійманих дезертирів штрафні робітничі команди або запроторювати їх у концентраційні табори
- простий радянський робітник напередодні ВВВ не міг купувати, де він забажає, а тільки у крамниці споживчої кооперації, до якої був прикріплений. В ній він не міг придбати товар за бажанням, а багато чого - лише за розподіленням. Ціни і набір товарів в таких крамницях відрізнялися від крамниць, якими користувалися інженери, директора та члени партії. Окрім того, співробітники НКВС, командири РККА і партапаратники мали свої спеціальні закриті магазини (Прим.18*)
- у травні 1941р НКВС вилає розпорядження про створення агентурно-інформаторської мережі у трудових колоніях підлітків, резидентами якої повинні бути членами ВКП(б) (Прим.16*)
- Декрети СНК від 14.01.1918р та 06.03.1920р відмінили "суди і тюремне ув’язнення для неповнолітніх", але вже на 1926р стаття 12 КК дозволила засуджувати дітей з 12-ти років за крадіжку, насилля та убивство. У роз’ясненні ЦК Політбюро ВКП(б) від 20.04.35р до Постанови ЦИК і СНК СРСР від 07.04.35р "Про заходи боротьби зі злочинністю серед неповнолітніх" підтверджувалося, що к числу мір карного покарання неповнолітніх відноситься також і вищі міра - розстріл, а указ від 10.12.40р прямо передбачав розстріл дітей, починаючи з 12 років за "пошкодження ... залізничних чи інших шляхів" (Прим.16*)
- з початком ВВВ всі карні справи про самовільне залишення радянських робочих та службовців з воєнних і цивільних заводів, що працюють на армію, розглядалися виключно воєнними трибуналами РККА (Прим.17*)
- 11.07.1929р було прийнято постанову "Про використання праці карно-ув’язнених на термін від трьох років", яке стало відправною точкою для створення виправно-трудових таборів у СРСР
- весною 1932р заст. голови ОГПУ Г.Ягода і заст. прокурора Верховного суду СРСР Катанян затвердили "Положення про особливі права начальника ГУЛАГу Л.Когана і помічника начальника ГУЛАГу Я.Рапопорта на будівництві Біломорсько-Балтійського водного шляху, що виконується силами ув'язнених", у відповідності з яким їм надавалося право одноосібно збільшувати термін ув'язнення в таборах особам, які порушують встановлений порядок і дисципліну. Рішення про збільшення терміну ув'язнення оскарженню не підлягало
- на мешканців радянського села буквально давили два податки, встановлені ще в 30-і, однак на початку 50-х ставши справжнім ярмом на шиї колгоспника, – грошовий та натуральний. Грошовий податок сплачувався за прогресивними ставками, які регулярно переглядалися: якщо в 1940р колгоспники та одноосібники виплачували державі 2,4 млрд. крб. сільськогосподарського податку, то у 1952р - уже 8,7 млрд. При цьому в 1952р податок був збільшений ще на 15,6%. Якщо у 1940р середня сума податку з двору складала 112 крб, то в 1950 - уже 431, в 1951 – 471, в 1952 – 528 крб. Історик Е.Євсєєва пише: "Колгоспник, який мав у господарстві корову, свиню, двох овець, 0,15 га землі під картоплю і 0,05 га грядок овочів, платив у 1940г 100 крб. сільгоспподатку, а в 1952р - уже 1.116 крб." Грабіжницькими поборами облягалося буквально все, навіть ростучі на присадибній території плодові дерева - поштучно. Щоб заплатити їх, колгоспнику нічого не лишалося, як продавати на базарі майже все вироблене у своєму господарстві
- за трудодні в більшості господарств колгоспник, окрім відмітки у журналі, не отримував майже нічого: в 1950-55рр по СРСР на один трудодень середня видача складала 1,4-1,8 кг зерна, 0,2-0,4 кг картоплі, 1,44-1,88 крб. грошей. При цьому у 30% колгоспів грошові виплати не перевищували 40 коп, а в Курській області колгоспники отримували 4 коп. за трудодень, в Калузькій і Тульській - 1 коп. Біля чверті всіх колгоспів країни взагалі не видавали грошей на трудодні, обмежуючись небагатою "натурою" (у Нечорнозем'ї доля таких колгоспів складала майже 40%). Мінімум виробітку трудоднів складав в різних частинах СРСР 150-200
- у відповідності до сталінських законів діти до 16 років не повинні були працювати понад 6 годин на добу, їм надавався 1 вихідний на тиждень та 12-денна щорічна відпустка (Прим.13*)
- торгувати на міських та сільських базарах, залізничних станціях колгоспникам дозволялося тільки за наявності довідки про те, що їхній колгосп повністю виконав свої зобов'язання перед державою, а самі вони розрахувалися за держпоставками
- натуральний податок являв собою обов'язкові, безкоштовні поставки державі м'яса, шерсти, молока, яєць, картоплі тощо - фактично це був оброк. Не мало значення, чи є в особистому господарстві колгоспника живність взагалі (на 01.01.1950р скотину не мати 15,2% особистих присадибних господарств). В результаті "безкорівні" колгоспники вимушені були купувати м'ясо на ринку у таких же колгоспників за ринковою ціною, а потім здавати його державі безкоштовно, в рахунок податку
- безкоштовні, в рахунок натурального податку державі, річні норми здачі м'яса з кожного радянського присадибного господарства в 1940р складали 32-45 кг, на початку 50-х – 40-60 кг
- в фонд оборони від радянських в'язнів поступило в 1941-1944рр понад 27 млн. карбованців добровільних (??? - прим.ред) пожертв (Прим.12*)
- за роки ВВВ в СРСР засудженими було вироблено 25,5 млн. мін типа М-82 і М-120, 35,8 млн. ручних гранат і запалів, 92 млн. протипіхотних мін, 10 тис. авіабомб, 20,7 млн. комплектів спецпакування, 1.4 тис. апаратів комбінованого живлення для рацій, 0,5 млн. котушок для польового телефонного кабелю, 30 тис. човнів-волокуш, 70 тис. мінометних лотків, 1,7 масок для протигазів, 60 тис. м. тканини, з якої було пошито 33 млн. одиниць одностроїв, заготовлено 7 млн. кв.м деревини і багато іншої сировини (Прим.9*)
- радянська влада не тільки закріпачила селян, але і прикріпила робітників та службовців до промислових підприємств за указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.06.1940р "Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону самовільного уходу робітників та службовців з підприємств і установ". Згідно цьому указу 20 хвилинне запізнення прирівнювалося до прогулу, за що до кримінальної відповідальності було притягнуто понад 2 млн. чоловік (Прим.11*). Ще, за цим указом, робітники притягувалися до карної відповідальності за ухід з підприємства чи запізнення на роботу на 20 хвилин, що вело до втрати 25% заробітку протягом 6 місяців. Указ діяв до 1956р - члени сім'ї ворога народу підлягали виселенню з державної квартири (Прим.10*)
- в роки ВВВ не підлягали достроковому звільненню з радянських тюрем неповнолітні громадяни СРСР, які були за національністю німцями, румунами, угорцями, фінами та італійцями. Дорослі засуджені цих же національностей, за відбуттям терміну ув'язнення, також не звільнялися з місць позбавлення волі (Прим.9*)
- постановою СНК СРСР №251\51С від 30.05.1942р члени сімей дезертирів, засуджені за контрреволюційну діяльність, пограбування та збройні нальоти, підлягали засланню на 5 років у віддалені місцевості СРСР (Прим.9*)
- постановою ГКО №1926сс від 24.06.1942р "Про членів сімей зрадників Батьківщини" члени сімей засуджених до вищої міри покарання за шпіонаж, за перехід на бік ворога, зрадництво, службу окупантам, за спробу зради Батьківщині, а також такі, хто добровільно пішов з окупаційними військами, підлягали арешту і висланню у віддалені місцевості СРСР на строк 5 років (Прим.11*)
- у відповідності до Указу Верховної Ради СРСР від 26.04.1941р кримінальному покаранню піддавалися особи, засуджені судом за прогули, відмову від роботи, невихід на роботу, а також учні за самовільний ухід з реальних училищ і фабрично-заводських шкіл (Прим.9*)
- про арешт близьких родичів, навіть з боку дружини (чоловіка), людина була зобов'язана негайно повідомити до органів НКВС по місцю свого проживання, у будь-якому випадку в його особову заносився відповідний запис про термін засудження арештованого (Прим.8*)
- у паспорті кожного радянського фіна після ВВВ ставилася спеціальна печатка, що відбирала право прописки і фактично забороняла повернення до історичних місць проживання (Прим.6*)
- в 1930р В.Куйбишев і Г.Ягода підписали Циркуляр ВСНХ і ОГПУ "Про використання на виробництвах спеціалістів, засуджених за шкідництво". Циркуляр поклав початок так званим "шарашкам", що формулювалося дещо витіювато: "Використання шкідників треба організувати таким чином, щоб їхня праця проходила в приміщеннях органів ОГПУ"
- в 1930р в СРСР проведена перетарифікація в усіх галузях промисловості: норми вироблення підвищені, розцінки понижені. В результаті зарплатня скорочена у півтори-два рази
- на початку 30-х років в СРСР вводяться паспорта, але радянському селянству, силою загнаному в колгоспи, вони на руки, до смерті Сталіна в 1953г, не видаються, таким чином, селянство було закріплено за землею не гірше рабів минулого (Прим.5*)
- з 03.10.1940р в СРСР навчання у вишах і в старших класах звичайних шкіл стало платним. При воєнних заводах були відкриті особливі "навчальні заклади", в них примусово забирали з 14 років. Строк навчання 1-2 роки. Втеча каралася за всією суворістю Карного кодексу. "Навчальний заклад" надавав фах, що в даний момент потрібен даному заводу. "Навчання" проводилося "у поєднанні з виконанням виробничих норм". Потім за це "навчання" треба було 4 роки відпрацювати, починаючи з 15-16 років, на цьому ж заводі без права вибору місця, професії і умов праці (Прим.1*)
- Указ Президії ВР СРСР від 02.06.1948р "Про висилку недостатньо працелюбних колгоспників у віддалені місцевості СРСР". Ініціатор створення Указу - М.Хрущов (Прим.2*)
- паспорт людини, яка звільнялася з таборів, у відповідності з ст.39 забороняв проживання в 293 населених пунктах (столиці і обласні центри, "оборонка", промислові центри, всі університетські міста, прикордонні міста). Дане обмеження діяло довічно (Прим.3*)
- з кінця 1920-х років всі радянські громадяни зобов'язані були письмово (в анкетах) і усно роз'яснювати, чи не служили вони в білих арміях і чи немає у них родичів за кордоном (читай - емігрантів). Позитивна відповідь могла бути підставою для відмови у працевлаштуванні, в прийнятті на навчання, в соціальній допомозі, приводом до службового пониження, звільнення (Прим.4*)
ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - В.Суворов "Беру свои слова обратно"
(Прим.2*) - Э.Эпплбаум "Гулаг. Паутина большого террора"
(Прим.3*) - Ю.Чирков "А было всё так"
(Прим.4*) - Н.Никифоров "Гражданская война в Испании -1936-1939гг"
(Прим.5*) - Э.Радзинский "Сталин. загадки жизни и смерти"
(Прим.6*) - Э.Гюннинен "Народная" армия"
(Прим.7*) - А.Смирнов "Вожди белого казачества. Атаман Каледин"
(Прим.8*) - В.Прудников "Стальной ураган"
(Прим.9*) - Б.Белозеров "Фронт без границ 1941-1945гг"
(Прим.10*) - В.Першанин "Сталинградская страда. Ни шагу назад!"
(Прим.11*) - В.Бешанов "Летающие гробы Сталина"
(Прим.12*) - "Энциклопедия заблуждений. Война"
(Прим.13*) - С.Кузнецов "Як-1. Наш лучший истребитель 1941г"
(Прим.14*) - Б.Сопельняк "Секретные архивы ВЧК-ОГПУ"
(Прим.15*) - Э.Левинас "Целостность и бесконечность"
(Прим.16*) - О.Грейгь "Сталин мог напасть первым"
(Прим.17*) - В.Игнатов "Палачи и казни в истории России и СССР"
(Прим.18*) - Э.Керн "Пляска смерти"
(Прим.19*) - В.Смирнов "Ростов под тенью свастики"
(Прим.20*) - А.Крючков "Гитлер vs Сталина. Тайна двух режимов"