ЩО МИ ЗНАЄМО ПРО ДИСЦИПЛІНАРНИЙ БАТАЛЬЙОН

23.02.2022 - останнє, на відміну від репостів, оновлення теми
Нова інформація позначається червоним, але не обов'язково знаходиться на початку теми
NB: активні посилання на подібні цій теми -

АНОНС: на вас чекає цікава маловідома інформація про радянські, часів ВВВ, штрафні батальйони і роти, штурмові стрілецькі батальйони, німецькі дисциплінарні підрозділи, а також накази про створення подібних частин

- 1,9 місяця складала середня тривалість життя військовослужбовця перемінного складу штрафної роти РККА в роки ВВВ (Прим.22*)
- зброя (гвинтівки і гранати) перемінному складу штрафних підрозділів видавалася безпосередньо перед боєм, щоб не могли дезертирувати зі зброєю на руках (Прим.21*)
- майже всі нагороди, отримані перемінним складом штрафних частин, були медалями "За відвагу" (Прим.16*)
- спільна директива НКВС\НКДБ СРСР №494\94 від 11.11.43р дозволяла направляти у штрафні роти дезертирів, виявлених на звільненій території, осіб, які служили у окупантів в поліції або на іншій службі, взятих у полон колаборантів, явившихся з повинною учасників бандформувань, якщо за ними не значилися важкі злочини (Прим.16*)
- у звичайні радянські військові частини, а не у штрафні частини направлялися достроково звільнені з радянських тюрм 975 тис. чоловік відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 12.06.1941р "Про звільнення від покарання засуджених за деякими категоріями злочинів" (Прим.10*). Трьома указами Президії Верховної Ради СРСР від 12.07, 10.08. і 24.11.41р з місць позбавлення волі були достроково звільнені для наступної передачі на фронт понад 750 тис. чоловік, а у 1942р - ще 157 тис. чоловік. Всього, за неповними даними, за роки війни ВТТ та колонії НКВС достроково звільнили і передали у чинну армію через військкомати біля 1 млн. чоловік - засуджених за не тяжкі і так звані побутові злочини - самовільне залишення підприємств, прогули та запізнення на роботу, дрібні крадіжки та хуліганство і були політично благонадійні (Прим.16*)
- дисциплінарні частини існували з 1918р по 1934р і були відновлені Указом Президії Верховної Ради СРСР від 06.07.1940р, а наказом №356 наркому оборони Тимошенко від 12.10.1940р був введений "Дисциплінарний Статут РККА", який конкретизував злочини для подальшого направлення до дисциплінарних частин (Прим.3*,8*,9*), зокрема до нього можна було спрямувати бійця, який мав два, навіть не небезпечні, порушення дисципліни (Прим.8*)
- наприкінці 1942р налічувалося 24993 штрафника, в 1943р - 177694 чоловік, в 1944р - 143457, 1945р - 81766. Юридично штрафні частини існували з червня 1942р по травень 1945р і у 1093 (65 штрафних батальйонів та 1028 штрафних рот - Прим.16* та 17*) було відправлено 427910 чоловік (кількість відповідає 23 стрілецьким дивізіям), тобто, кожний 12-14-й радянський військовослужбовець ВВВ був штрафником. Через те, що часто змінювалися номери штрафних підрозділів, за іншими даними було 38 окремих штрафних батальйонів і 516 окремих штрафних рот (Прим.4*,6*,9*). Всього загинуло у ВВВ 170298 штрафників (Прим.4*). За іншими даними, через штрафні підрозділи пройшло за роки війни 442 тис. (427 910 - Прим.17*) чоловік, з них – 137 тис. колишніх ув'язнених (Прим.1*). За російськими даними на літо 2021р, через штрафні частини РККА у роки ВВВ пройшли біля 500 тис. військовослужбовців, 30% з яких загинули (Прим.21*)
- на цілком законних підставах могли потрапити у штрафну частину особи, засуджені з використанням відстрочки виконання вироку і скеровані у чинну армію. Одних, доправляли туди з воїнської частини, гарнізону, а хтось, на момент винесення вироку, вже знаходився у місцях позбавлення волі. Вже відбувши якийсь строк, ув’язнений міг клопотати перед судом про відстрочку виконання вироку і направлення на фронт. І судові органи могли задовольнити такі клопотання. Термін ув’язнення таким ув’язненим замінявся приблизно у наступній пропорції: до 3-4 років тюрми - 1 місяць штрафної роти, до 7 років - 2 місяця, до 10 - вище цього строку не існувало - 3 місяця (Прим.16*,21*)
- у 1944р загальна кількість штрафних батальйонів (15 тільки фронтових штрафбатів - Прим.15*) в усіх фронтах РККА коливалась від 15 (в січні) до 8 (у травні), а середньомісячне їхнє число дорівнювало 11, при цьому середньомісячна чисельність штрафників в одному батальйоні складала біля 226 чоловік; загальна кількість штрафних рот в усіх арміях коливалась від 199 (в квітні) до 301 (у вересні), а середньомісячне число рот складало 243, при цьому середньомісячна чисельність штрафників в одній роті складала 102 людини. Таким чином, одночасно в штрафних формуваннях знаходились трохи більше 27 тис. чоловік.
- у тому ж 1944р загальні втрати особового складу (вбиті, померлі, поранені та захворілі) всіх штрафних формувань за рік (наростаючим підсумком) склали 170 298 чоловік постійного складу (командний склад) і штрафників (Прим.16*,17*). Середньомісячні втрати склали 14191 чоловік (перемінний склад - 10 506 чоловік, постійний - 3685 чоловік), або 52% від середньомісячної їхньої чисельності (27 326 чоловік). Це у 3-6 раз більше, ніж загальні середньомісячні втрати особового складу у звичайних військах в тих же наступальних операціях 1944р (Прим.6*,9*,16*,17*)
- директива Сталіна №0685 від 09.09.1942р вимагала створення штрафних не окремих винищувальних, штурмових та легко-бомбардувальних ескадрилей під особистим контролем командирів авіадивізій (Прим.9*). Ще: в авіаційних з’єднаннях рішенням Ставки ВГК №170549 для льотчиків, які "проявили саботаж, боягузтво та шкурництво" були створені штрафні авіаескадрильї (Прим.17*). Ці штрафні ескадрильї існували, згадки про які є у спогадах радянських пілотів часів Вітчизняної війни, нетривалий час (Прим.2*) і були остаточно розформовані наприкінці 1943р
- до виконання директиви Ставки ВГК (№170549??? - прим.ред) від 04.08.42р, командувачами 1-ї, 3-ї і 8-ї ПА ВПС РККА відповідними наказами було створено по три штрафних ескадрильї у кожній з перелічених повітряних армій, але до вересня 1942р їхнє практичне виконання не відбувалося, так, зокрема, 06.09.42р наказом командувача 8-ї ПА генерала Хрюкіна у складі його армії були здійснені практичні кроки з створення по одній штрафної штурмової (при 811-му шап 206-ї ШАД), легко-бомбардувальної (при 272-й нічної БАД) та винищувальної (при 11-му іап 286-го ІАД) ескадрильї, про участь яких у бойових діях є документальні свідчення (Прим.20*)
- на час перебування у штрафних ескадрильях 8-ї повітряної армії ВПС РККА її особовий склад лишався: права подання до урядових нагород, грошової винагороди за бойові вильоти і збиті літаки, процентної надбавки до утримання за вислугу років (Прим.20*)
- директива Сталіна - Василевського №156595 від 10.08.1942р, зокрема, вимагала створення не окремих штрафних танкових рот під особистим контролем командирів танкових корпусів і бригад (Прим.9*)
- час на формування (переформування) штрафного підрозділу в термін відбуття покарання штрафнику не зараховувався (Прим.9*)
- добровольців з ув'язнених-кримінальників ніколи не відправляли до штрафних рот. Інша справа, коли після оголошення вироку засуджений заявляв прохання про заміну терміну покарання на час служби в штрафному підрозділі і це прохання задовольнялося. Засуджені за політичні злочини проти СРСР були позбавлені такої можливості (Прим.9*)
- Наказ Сталіна №0413 від 21.08.1943р "Про надання права командирам частин і з'єднань направляти власною владою, без суду в штрафні роти осіб сержантського і рядового складу, які звинувачені у вчиненні деяких видів злочинів"
1. Надати право командирам полків (окремих частин) чинної армії і командирам дивізій (окремих бригад) і їм рівних в воєнних округах і недіючих фронтах своєю владою, без суду направляти в штрафні частини чинної армії підлеглих їм осіб сержантського і рядового складу за самовільну відлучку, дезертирство, невиконання наказу, промотання і крадіжку воєнного майна, порушення уставних правил вартової служби і інші військові злочини у випадках, коли звичайні міри дисциплінарного впливу за ці проступки є недостатніми.
2. Надати право начальникам гарнізонів, які користуються правами не нижче командира полку, своєю владою, без суду направляти в штрафні частини чинної армії всіх затриманих дезертирів сержантського і рядового складу, які втекли з частин чинної армії і з інших гарнізонів.
Якщо начальник гарнізону не користується правами командира полку і вище, то направлення в штрафні частини затриманих дезертирів проводити розпорядженням командирів з'єднань (облвоєнкомів), яким підпорядковані начальники гарнізонів, на подання останніх.
4. У випадках, коли до винуватця повинна бути використана більш сувора міра покарання, дізнання направляти у військову прокуратуру для придання винного суду воєнного трибуналу (Прим.6*,10*)
- чисельність штрафних підрозділів внаслідок використання наказу НКО №0413 від 21.08.1943р перевищувала визначену наказом №227, збільшивши її у 2-3 рази (Прим.16*)
- в підписаному Жуковим 26.09.1942г "Положенні про штрафні батальйони діючої армії" сказано:
...- особи середнього і старшого командного, політичного і начальницького складу, направлені в штрафний батальйон, тим же наказом по дивізії чи бригаді (корпусу, армії або військам фронту відповідно) (ст.9) підлягають розжалуванню в рядові. Перед відправленням в штрафний батальйон штрафник постає перед строєм своєї частини (підрозділу), зачитується наказ по дивізії або бригаді (корпусу, армії чи військам фронту відповідно) і роз'яснюється сутність заподіяного злочину (Прим.6*)
- попередники знаменитого наказу №227-"Ні кроку назад":
- наказ Верховного Головнокомандувача від 16.08.1941р №270 "Про відповідальність військовослужбовців за здачу в полон і залишення зброї ворогу" надавав командуванню право розстрілювати на полі бою боягузів, панікерів та інших порушників правопорядку (Прим.10*). Цим же наказом (п.2) наказувалося здавшихся "знищувати їх всіма засобами, як наземними, так і повітряними, а родини червоноармійців, хто здався в полон, позбавляти державної допомоги"(Прим.11*). За цим же наказом до штрафного підрозділу направлялися військовослужбовці, звільнені з німецького полону та оточенці, навіть якщо вони воювали у партизанських загонах (Прим.16*)
- постанова ГКО №00381 від 16.07.1941р, в якій говорилося, що "...окремі командири і рядові бійці проявляють нестійкість, панікерство, ганебне боягузтво, кидають зброю і, забуваючи свій обов'язок перед Батьківщиною, грубо порушують присягу, перетворюються на отару баранів, які в паніці тікають перед знахабнілим противником" (Прим.10*)

- 28 липня 1942 року вийшов знаменитий наказ № 227 Сталіна, в якому, зокрема, наголошувалося наступне:
- сформувати в межах фронту від 1 до 3 (дивлячись з обстановки) штрафних батальйонів (по 800 чоловік), куди направляти середніх і старших командирів і відповідних політпрацівників всіх родів військ, які завинили в порушенні дисципліни з боягузтва або нестійкості, і поставити їх на більш важкі ділянки фронту, щоб дати їм можливість скупити кров'ю свої злочини проти Батьківщини.
- сформувати в межах армії від 5 до 10 (дивлячись з обстановки) штрафних рот (від 150 до 200 чоловік в кожній), куди направляти рядових бійців і молодших командирів, які завинили в порушенні дисципліни з боягузтва або нестійкості, і поставити їх на важкі ділянки армії, щоб дати їм можливість скупити кров'ю свої злочини перед Батьківщиною.

Таким чином, дисциплінарний батальйон складався тільки з колишніх офіцерів, на відміну від штрафних рот, куди направляли сержантів та рядових. Один - три ДБ приходилися на кожний з фронтів. Відповідно до офіційних радянських даних, в роки війни налічувалося 11 штрафних батальйонів та 243 штрафні роти. Чисельність кожного з ДБ в дійсності досягала чисельності полку звичайного складу – 1000 людей без приданих підрозділів. День перебування в ДБ зараховувався у співвідношенні один до шести, в той час як в гвардійських частинах – один до трьох. Грошове утримання штатного офіцерського складу в штрафних і гвардійських частинах було на 100 рублів більше, ніж у звичайних частинах. Штатні офіцерські посади в ДБ були на ступінь вище, ніж в інших частинах. Складали перемінний склад ДБ наступні категорії штрафників: так звані "оточенці" (офіцери, що потрапили в оточення в перші роки війни; знаходилися на окупованій території і не сприймали участі в партизанському русі; ті, що вчинили втечу з полону; звільнені з фашистських концтаборів радянськими військами і пройшовши перевірку органами "Смершу"); провині в чому – не будь офіцери, згідно вироку військового трибуналу або по наказу командування корпусу і вище, незадовго до закінчення війни - колишні офіцери, засуджені до перебування в таборах і тюрмах. Направленням до ДБ передбачалася заміна строку вироку на 2-3 місяця служби в БД. В дійсності, умовою закінчення перебування в ДБ було отримання поранення в бою (спокута своєї провини кров'ю) або представлення до нагороди за вчинений подвиг. Відбувши свій строк офіцер відновлювався у воїнському званні на один ступінь нижче від попереднього. Випадки, коли штрафниками розмінували мінні поля і проходи на передовій були не поодинокі. 100 "наркомівських" грам горілки перед боєм отримували всі військовослужбовці, зокрема і штрафники. Не відповідає дійсності міф про те, що штрафник був зобов'язаний особисту зброю здобути в бою. Ближче до істини інформація про традицію штрафників не брати полонених в бою
- нагрудні кишені на гімнастерках солдат-штрафників обов'язково повинні були бути споротими, а із зброї тільки гвинтівка з багнетом (Прим.5*). Є інформація, що взуттям всім без винятку штрафникам слугували солдатські черевики з обмотками, а на головних уборах обов'язково була відсутня зірочка

- направлені після перевірки до РККА, за малим винятком, 354592 чоловіка увійшли до складу штрафних і штурмових підрозділів – про що легко дізнатися з мемуарів штрафників, які залишилися в живих (прим.ред)
- 36% бувших в полоні (або на зайнятій противником території??? - прим.ред) офіцерів направлялися в штурмові батальйони. Повний перелік радянських штрафних частин: 29 штурмових батальйонів, 68 штрафних батальйонів, 1102 штрафні роти, 6 штрафних взводів. Кількість же одночасно існувавших штрафних частин була значно менша. Таким чином, за всю війну в штрафні частини було направлено 427 910 чоловік, а в штрафні частини вермахту було направлено 110 тис. Чого простіше від цих 427910 чоловік відняти 354592 чоловіка, направлених в війська з спецтаборів НКВС і тоді ми отримаємо цифру в 73218 чоловік, якими є загалом всі інші категорії штрафників, в тому числі осуджені за рішенням воєнних трибуналів, прибулі з місць позбавлення волі, направлені командирами без суду у відповідності з наказом №0413 від 21.08.1943г. Завжди вважав і продовжую вважати, що кількість штрафників - колишніх оточенців і штрафників - колишніх військовополонених була дуже велика, але в рази менша інших категорій штрафників. Незрозуміло і інше, як через десяток штрафних батальйонів вермахту змогли пройти 110 тис. чоловік, а через 97 радянських штрафбатів і 1102 штрафних рот пройшло всього 428 тисяч??? Чи можна тоді вірити вищенаведеним даним про чисельність штрафників, так би мовити, "Згідно архівним обліково-статистичним документам"? (прим.ред)

ЩО ТАКЕ "ШТУРМОВІ БАТАЛЬЙОНИ" в РККА?
Наказ Сталіна №Орг/2/1348 від 01.08.1943р командувачам військами Московського, Приволзького і Сталінградського воєнних округів "Про формування окремих штурмових стрілецьких батальйонів" (Прим.17*,21*)
З метою надання можливості командно-начальницького складу, який перебував довгий час на території, окупованій противником, і який не брав участі в партизанських загонах, з зброєю в руках довести свою відданість Батьківщині наказую:
1. Сформувати на 25.08. ц.р з контингентів командно-начальницького складу, що утримується в спеціальних таборах НКВС…окремі штурмові стрілецькі батальйони чисельністю 927 чоловік кожний. Батальйони призначаються для використання на найбільш активних ділянках фронту.
3. Строк перебування особового складу в окремих штурмових стрілецьких батальйонах встановити два місяці участі в боях, або до нагородження орденом за проявлену доблесть в бою чи до першого поранення, після чого особовий склад при наявності хороших атестацій може бути назначений в польові війська на відповідні посади командно-начальницького складу (Прим.17*)
- Згодом формування штурмових батальйонів було продовжено.
Їхнє бойове використання принципово не відрізнялося від штрафних батальйонів, хоча були і свої особливості. Так, на відміну від штрафників, ті, хто направлявся в штурмові батальйони, не були засуджені і позбавлені офіцерських звань:
"б. Родинам особового складу, призначеного в батальйони з спецтаборів НКВС, надати всі права і переваги, зазначені законом для родин начальницького складу"
Якщо в штрафбатах (як і в штрафних ротах) постійний склад займав всі посади, починаючи з командирів взводів, то в штурмових батальйонах до постійного складу відносилися лише посади командира батальйону, його заступника з політичної частини, начальника штабу і командирів рот. Інші посади середнього начскладу займали самі "штурмовики":
"Призначення на посади начальницького складу, як молодшого, так і середнього виконати після ретельного відбору командирів з спецконтингентів"
Строк перебування в штурмовому батальйоні складав два місяці (в штрафному батальйоні - до трьох місяців), після чого особовий склад відновлювався в правах. На практиці це нерідко відбувалося ще раніше. (Прим.6*)
- в березні 1943р були створені комісії з трьох чоловік "з перевірки офіцерів, які перебували в полоні", куди відкликали з підрозділів бувших у полоні офіцерів. Ці комісії без розбору в тім, чи здався в полон, чи не з власної волі потрапив туди, направляли в штрафбати рядовими. Ці ж комісії направляли і тих офіцерів, які не були в полоні, але знаходилися в оточенні, і не зуміли перейти фронт. Але в наказі №227 про створення штрафбатів не йшлося, щоб перебувавших у полоні або оточенні офіцерів направляти в штрафбати. Можливо, направляючи туди офіцерів, ці комісії керувалися наказом Ставки ВГКО №270 від 01.08.1941р, який кваліфікував здачу в полон, як зраду Батьківщині (Прим.6*,9*)
- починаючи з 1944р через "штурмові батальйони" пройшли 25 тис. офіцерів, які перебували в оточенні або німецькому полоні, а ще 72 тис. подібних офіцерів наприкінці війни за результатами перевірки в спецтаборах НКВС були розжалувані та звільнені з армії (Прим.11*)
Згідно ж офіційної радянської історіографії, у листопаді 1944р ГКО прийняв постанову, відповідно до якої звільнені військовополонені ... аж до кінця війни направлялися безпосередньо у запасні воїнські частини, оминаючи спецтабори. В їх числі перебували і понад 83 тис. офіцерів. З них після перевірки (??? - прим.ред) 56160 чоловік було звільнено з армії, понад 10 тис. направлені у війська, 1567 позбавлені офіцерських звань і розжалувані у рядові, 15 241 переведені до рядового та сержантського складу (Прим.12*)
- формуванням, комплектуванням, бойовим використанням, як і розформуванням штурмових батальйонів займалося безпосередньо НКВС, а ті, хто успішно здолав подібне "чистилище" НКВС, переводились для подальшого проходження служби у складі РККА (Прим.13*)

ШТРАФНИКИ ТРЕТЬОГО РЕЙХУ
- у військах СС на початку 1944р з’явилася перша штрафна рота - 11 шр, яка знаходилася у дивізії "Вікінг", а пізніше і 2 штрафних батальйони - №500 та №900, на основі одного з яких у лютому 1945р було створено штрафний полк СС "Кальфотен" у складі 3 батальйонів, зенітної та фузилерної рот (Прим.18*)
- у грудні 1940р були створені "виправні частини 500" (Bewaerungstruppe 500) - так звані 500-і батальйони (№№500,540,550,560,561). Ці частини активно використовувалися на Східному фронті. Всього за час війни через них пройшло біля 80 тис. чоловік. Зрештою, у ці батальйони стали зараховувати за не дуже тяжкі злочини, що дозволяли розраховувати на амністію або, як було сказано в директиві Гітлера від 02.04.1942р: "виправдати себе на фронті, щоб заслужити амністію"
Ще одним різновидом німецьких штрафних частин стали створені 01.10.1942р так звані "формації солдат другого класу" — 999-і батальйони ("випробувальні підрозділи 999"). У ці частини, зазвичай, потрапляли цивільні особи — в основному засуджені до перебуванню в концтаборах. Вважається, що через 999-і батальйони пройшло близько 30 тис. чоловік. Нарешті, існували польові штрафні підрозділи (Feldstralgefangenabteiiimgen) - ФГА, які були створені весною 1942р і комплектувалися безпосередньо в зоні бойових дій з числа військовослужбовців, які припустилися злочинів і проступків. В березні 1943р в складі Вермахту було 19 ФГА, які всі без виключення знаходилися на Східному фронті. Наприкінці війни їх число зросло до 22 і нараховувало близько 6 тисяч чоловік. Перебуваючим в ФГА солдатам не видавалася зброя. Займалися вони роботою по забезпеченню бойових дій Вермахту - розмінуванням полів, винесенням трупів німецьких солдат з поля бою, будуванням під вогнем бункерів і бліндажів, прокладанням проходів в огородженнях з колючого дроту. Пізніше їх стали використовувати для боротьби з партизанами. Після кількох місяців ці солдати могли переводитися у "п'ятисоті" батальйони (Прим.6*)
На жаль, в цій публікації про штрафні підрозділи вермахту через абзац зустрічалися виключаючи одне одно твердження, що окрім плутанини, створює враження про не досить коректний переклад першоджерела. Скориставшись з елементарної логіки, мені довелося на свій страх і ризик коригувати деякі висновки, що істотно знижує цінність наданої інформації. Кількісні показники штрафних частин вермахту я залишив без змін, аби наочно показати невисоку якість опрацювання поданого матеріалу авторами книги.
- зазвичай перед невеликою групою німецьких солдат-штрафників ставилася чітко визначене завдання у складі виділеного штатного або створеного для цього збірного підрозділу з звичайних військовослужбовців, як правило, для разового виконання спеціальної бойової задачі (Прим.7*)
- штрафні роти вермахту, зазвичай армійського підпорядкування, виконували допоміжні функції на передовій, зокрема, під керівництвом саперів, займалися встановленням мінних загороджень перед основною стрічкою оборони. Головнім чином штрафні частини складалися з військовослужбовців люфтваффе і ВМФ, засуджених за скоєння серйозних злочинів. Вирок пом’якшувався тим людям, які проявляли себе хорошими солдатами на фронті. Посада командира штрафної роти, на думку самих німецьких офіцерів, була незавидною (Прим.19*)

ЩЕ У ТЕМУ:
- у 1942–1943рр, у зв’язку з гострою нестачею особового складу у партизанських загонах Карельського фронту, викликану великими бойовими втратами, у якості поповнення стали прибувати люди з таборів та в’язниць, так у березні 1943р з виправно-трудових колоній НКВС у штаб партизанського руху Карельського фронту прибуло 175 чоловік. З них 77 чоловік було засуджено за побутові злочини, 66 – за посадові. Вони розглядали партизанські загони як свого роду "штрафні роти", а своє перебування в них як вимушене, щоб спокутувати свою провину кров’ю

ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - В.Бешанов "1942 год - учебный"
(Прим.2*) - А.Драбкин "Я сражался на истребителе"
(Прим.3*) - И.Бунич "Гроза" Кровавые игры диктаторов"
(Прим.4*) - Г.Кривошеєв (статистическое исследование)
(Прим.5*) - Г.Плоткин журнал "Сержант" №1\2005
(Прим.6*) - И.Пыхалов "Штрафники по обе стороны фронта"
(Прим.7*) - И.Фосс "Черные эдельвейсы СС. Горные стрелки в бою"
(Прим.8*) - П.Аптекарь. "Советско-финские войны"
(Прим.9*) - В.Данкес "Штрафбаты выиграли войну"
(Прим.10*) - Б.Белозеров "Фронт без границ 1941-1945гг."
(Прим.11*) - О.Смыслов "Пятая колонна Гитлера"
(Прим.12*) - А.Шабаев "Потери офицерского состава РККА в ВОВ"
(Прим.13*) - Н.Земсков "ГУЛАГ. Историко-социологические исследования"
(Прим.14*) - Д.Портер "Вторая мировая - стальной вал с Востока. Советские бронетанковые войска 1939-45гг"
(Прим.15*) - А.Пыльцын "Правда о штрафбатах"
(Прим.16*) - Ю.Рубцов "Штрафники Великой Отечественной. В жизни и на экране"
(Прим.17*) - В.Игнатов "Палачи и казни в истории России и СССР"
(Прим.18*) - К.Семенов "Войска СС. История, структура, боевое применение"
(Прим.19*) - А.Шейдербауер "Жизнь и смерть на Восточном фронте. Взгляд со стороны противника"
(Прим.20*) - А.Медведь "Штрафные эскадрильи ВВС Красной Армии" журнал "Крылья Родины" 5\2006
(Прим.21*) - В.Бондаренко "Героизм особого порядка", журнал "Совершенно секретно" от 28.12.2020г
(Примю.22*) - С.Федосов "поБеда или Победа: как мы воевали" (Сравнительный статистический анализ потерь нашей армии в ВОВ и других войнах первой половины XX в.)