ОСОБЛИВА СПАРТА

19.09.2019 - останнє, на відміну від репостів, оновлення теми
Нова інформація позначається червоним, але не обов'язково знаходиться на початку теми
Цікаве з Нету за даною темою: "Що їли у Стародавній Спарті", "Кілька історій про спартанців", "Древня Спарта. Жінки: шлюб, релігія та свобода"

"Подорожній, якщо ти прийдеш у Спарту, розкажи там, що ти бачив нас (300 спартанців царя Леоніда у бойовищі під Фермопілами - прим.ред) лежачими мертвими, як повелів закон" (Прим.5*)
"Всі спартіати - бідні і багаті ведуть цілковито однаковий спосіб життя, однаково харчуються за спільним столом, носять однаково скромний одяг, їхні діти без будь-яких відмінностей піддаються воєнної муштри в агелах. Придбавання позбавлене у Спарті всілякого сенсу" - історик Ксенофонт

- звичне у побуті слово "спартанці" визначає скоріше всіх жителів Спарти, що не зовсім вірно, так як повноправними громадянами Спарти були виключно спартіати. Вони були потомками завойовників Лаконіки, були наділені землею, але не займалися землеробством чи іншою працею, і жили у місті Спарта як у воєнному таборі, державі у державі. Окрім спартіатів в Спарті жили перієки – потомки колишніх жителів Лаконіки, головним чином, ахейців. Вони були особисто вільні, володіли землею, але не мали політичних прав і повинні були платити данину спартіатам. На війні вони вставали окремо від спартіатів, при цьому в перієках виділялися скиріти – горяни, вони завжди займали почесне місце на лівому флангу. І нарешті, безправні громадяни – ілоти. Ці потомки жителів Лаконіки, які довго чинили спротив спартіатам і тому були перетворені на рабів. Вони були де-юре власністю держави і працювали на спартіатів як кріпаки та обслуга, зокрема на війні. Ілоти могли купувати свободу, і тоді перетворювалися у окрему групу – неодамодов, які були нижче перієків. Ілотів з перієками було у рази більше ніж спартіатів. Іноді хлопчиків – перієків або ілотів брали на виховання як спартіатів, і тоді вони тримували чи свободу, чи навіть громадянські права. Їх називали мофони. Скоріше за все, вони були здебільшого незаконно-народженими дітьми громадян і перієків або ілоток. За іншими даними, громадянами Спарти могли вважатися лише спартіати або гамайої (або "рівні" - громадяни-воїни, які контролюють спартанський уряд). Перієки ж ("ті, хто живуть на окраїні") - особисто вільні не-громадяни Спарти, зобов'язані у якості ремісників поставляти спартіатам все необхідне для успішного ведення ними бойових дій і скрізь слідувати за ними. Тоді як ілоти - землеробська частина населення Спарти, були державною власністю цієї країни, так як, на відміну від спартанців, жодна грецька держава не намагалась перетворити на рабів інший грецький народ
- приблизно 10 тис. спартанців правили 250 тис. мессенійцями-ілотами, по суті, державними рабами (Прим.3*)
- сім'я у спартіатів була воістину "осередком спартанського суспільства", і метою шлюбного союзу було одно – надати державі якнайбільше здорових громадян, бажано хлопчиків. За безшлюбність, пізній або нерівний шлюб стягувалися великі штрафи, напроти, батько трьох хлопчиків звільнявся від військової служби, а чотирьох – від усіх громадянських повинностей
- тільки чоловік, який пройшов всі сходинки державного виховання, до якого входило безперервне, з 7 до 30 років військове виховання, отримував у 30 років всі громадянські права спартіата. Навчання починалося по досягненні хлопчиками віку 7 років, коли вони поступали до так званих стад – агел і буаїв, під начальство старших, але ще продовжуючих навчання 20-річних буагорів і дорослих педономів
- молоді спартанці багато танцювали - це використовувалося задля розвитку спритності. Особливо любили піррихи - воєнні танки у повному озброєнні, під флейти та спів, які уособлювали різні види битви. З 7 до 30 років у чоловічої частини населення була одна мета – стати хорошим воїном. З 12 років хлопчаки ходили взимку і влітку тільки у короткому плащі трибоні, босоніж, спали на очереті, і жили постійно впроголодь, через що часто крали. При цьому якщо крадіжка було успішною, дітей не карали, так як це свідчило про спритність. Молодих людей сікли як за провини, так і з ініціаційною метою на свято Артеміди Орфії. Хто не кричав і не просив пощади, ставав більш шанованим. Головними заняттями молоді були біг, плавання, боротьба, кидання диску і списа, різноманітні ігри, полювання. Цікаво, що надмірне захоплення атлетикою і заняття, наприклад, кулачними боями заборонялося, так як метою було – отримати доброго здорового воїна, а не спортсмена- спартанські воїни ніколи не займатися ніякою працею, проте повинні були займатися постійними навчаннями та вправами зі зброєю (Прим.6*)
- лише спартанському воїну низького соціального статусу було дозволено діяти у кінному строю, так як спартанці вважали бій верхи менш благородним, ніж у пішому строю (Прим.3*)
- приблизно 10 тис. спартанців правили 250 тис. мессенійцями-ілотами, за суттю, державними рабами (Прим.3*)
- поселення спартанців принципово не мали захисних споруд, бо, як вони вважали, міські стіни є уділом боягузів (Прим.3*)
- на відміну від інших громадян, спартанські царі, єдині у Спарті, годувалися повністю за державний рахунок. Причому, під час обідів їм полагалася подвійна порція, щоб вони могли пригощати своїх друзів і співтрапезників. Їм єдиним з спартіатів дозволялося обідати вдома. При цьому зберігалося їхнє право на подвійну порцію, яка доставлялася царям прямо додому. На них не поширювалася державна монополія на використання іноземної валюти, яку вони могли безкарно купувати та зберігати в себе вдома (Прим.2*)
- відповідно до законодавства, у Спарті завжди одночасно повинні були правити країною два царі з двох царських родів, походження яких вважалося від Зевса. Легендарний спартанський цар Лікург зберіг владу двох царських ліній, далі йшла герусія - рада старійшин з 30-ти учасників, далі – щомісячне народне зібрання з усіх громадян старше 30-ти років - апелла, яка затверджувала або відміняла рішення герусії. Пізніше з'явилася колегія з 5 ефорів, яка здійснювала вищий нагляд. Лікург законодавчо заборонив накопичення і розкіш
- спартанець, який виявив боягузтво в бою, позбувався тим самим честі. Кожний, з ким він зустрічався, міг вдарити його. За іншими даними, такий спартанець був зобов’язаний зголити половину бороди і покірливо зносити образи і приниження не тільки чоловіків-спартанців, але й дітей та жінок (Прим.3* та 4), спартанцю-втікачу з поля бою заборонялося згодом одружуватися (Прим.4*)
- у спартанців вважалося ганебним вбивати безпорадно відступаючого ворога
- перемігший Олімпійських іграх спартанець отримував право в битві йти поряд з полководцем і першим вступати у бій
- кожному хлопчику, починаючи з 12 років призначався більш старший за віком наставник (есплінас - з грецького "натхненник"), який був з ним до 22 років - наявність можливого гомосексуального зв'язку між ними не осуджувалося, якщо воно не шкодило вихованню з дитини справжнього спартанця. Дружба зрілих і літніх спартіатів і ще не дозрілих до громадянського віку була вкрай розповсюдженою, тільки що не заснована. Ця традиція, як і багато інших спартанських правил, перейшла у Спарту з Криту. Особливо її значення було великим через те, що спартіати не приділяли уваги інтелектуальному вихованню, і вважали, що розумовий розвиток набувається у житті без викладання. Хлопчики були присутніми на різних зустрічах дорослих, де чули то серйозні обговорення суспільних справ, то оповідання славних подвигів, то веселі жарти і дотепні глузування. Так вони привчалися швидко, ясно та стисло висловлювати свої думки, на здивування балакучих греків, які навіть назвали це вміння "лаконічністю" - від країни Лаконіки
- спартанський хлопчик забирався з сім'ї у 5 років і з 12 до 22 років зобов'язаний був ходити виключно босоніж і мати на цілий рік з одягу один тільки плащ
- спартіатки користувалися надто у ті часи великою свободою і повагою як у спартанському суспільстві, так і за межами Спарти і вирізнялися красою і здоров'ям. Вони мало займалися домашніми справами, так як всім спартіаткам надавалася обслуга – ілоти, і активно брали участь і у політиці, і у обговоренні військових справ. Дівиці були присутніми на змаганнях юнаків, підбадьорюючи їх кпинами. Якщо чоловік або син виявлялися боягузами, вони могли відмовитися від них. Спартіатки вчилися в своїх гімнасіях, де багато займалися фізкультурою, музикою і співами. Упор робився на виховання майбутніх постачальниць хороших нащадків
- були не поодинокі випадки, коли спартанець пропонував свою дружину іншому спартанцю, якщо вважав, що від їхнього статевого зв'язку народяться більш довершені діти, ніж від нього і дружина не мала права відмовитися від волі чоловіка, більш того, вона сприймала це з розумінням
- носиме спартанцем бойове спорядження важило половину його ваги - орієнтовно 30 кг.
- чоловік-спартанець міг відвідувати дружину виключно вночі і тільки з метою продовження роду і тільки з досягненням віку 30 років він мав право приходити додому вдень
- на чолі спартанського "уряду" завжди знаходились 2 абсолютно рівноправних царя
- ім'я чоловіка-спартанця могло з'явитися на могильній плиті тільки, якщо він загинув в бою, а ім'я жінки-спартанки тільки, якщо вона померла під час пологів
- найбільш поширена щоденна спартанська їжа - "кривавий суп", що складався з крові та шматочків свинини
- скидалися зі скелі тільки та слабка дитина (хлопчик чи дівчинка), яка за народженням належала виключно до середовища "рівних" - громадян Спарти
- перебування спартанця на військовій службі продовжувалося по досягнення ним 60 років- навчалися спартанці виключно у воєнній школі, починаючи з 7 років і до досягнення 20 років, коли вони ставали солдатами
- навчання спартанця у воєнній школі починалося з плетення циновки з очерету, на якій згодом він повинен був спати весь час перебування в школі
- спартанцям заборонялося вночі ходити з вогнем, аби вони привчалися впевнено і відважно пересуватися в темряві (Прим.1*)
- юнаки-спартанці, після переходу у дорослий стан, повинні були носити довге, ретельно доглянуте волосся і бороду, але тільки не вуса (Прим.1*)
- до 30 років спартанцю було заборонено розмовляти з жінкою на базарі (Прим.1*)
- до переходу у дорослий стан у спартанської молоді всіляко заохочувалися крадіжки, як спосіб тренування гнучкості розуму (Прим.1*)
- спартанець мав право одружитися, але зобов'язаний був відвідувати дружину непримітно, а приймати їжу тільки за загальним столом разом з іншими спартанцями (Прим.1*). За іншими даними, подібна поведінка одруженого спартанця мала місце аж до досягнення ними 30 років
- обовёязкове навчання спартанських дівчат входили хоровий спів, змагання з бігу та участь у ритуальних танцях, багато з яких вимагали доброї фізичної підготовки
- спартанка мала право на частину спадкового майна, що складала 1\2 від долі спадщини спартанця-чоловіка
- спартанці регулярно вдавалися до "криптій", під час яких вбивали, наносили рани та калічили своїх рабів - ілотів з метою підтримання бойової готовності на належному рівні (Прим.1* та 2*)
- спартанець був зобов'язаний запропонувати власну дружину будь-якому з гостей, хто виявив бажання до його дружини

ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - Плутарх "Сравнительные жизнеописания"
(Прим.2*) - Л.Печатнова "Спарта. Миф и реальность"
(Прим.3*) - "100 битв, которые изменили мир: Левктры" №160
(Прим.4*) - В.Игнатов "Палачи и казни в истории России и СССР"
(Прим.5*) - А.Шейдербауер "Жизнь и смерть на Восточном фронте"
(Прим.6*) - А.Махлаюк "Солдаты римской империи. Традиции военной службы и воинская ментальность"