ПОЛОН І ВСЕ, ЩО ЙОГО СТОСУЄТЬСЯ

23.02.2022 - останнє, на відміну від репостів, оновлення теми
Нова інформація позначається червоним, але не обов'язково знаходиться на початку теми.
NB: активні посилання на подібні цій теми - "Німецький полон і примусова праця", "Невільнича правда"

Ще на зорі становлення СРСР стало аксіомою, що військовослужбовець РККА повинен був вмерти або виконати бойову задачу - третього не дано. Фактично життя людини в погонах відтоді нічого не вартувало і кількість людей, які загинули заради перемоги, можна було не приймати до розгляду.

- І.Сталін: "Смерть однієї людини - це трагедія! Смерть мільйонів - статистика"
- І.Сталін: "У нас немає військовополонених - у нас є зрадники Батьківщини" (Прим.1* та 29*)
- І.Сталін: "У нас немає військовополонених! Руські солдати б'ються до кінця. Якщо він здався в полон, то автоматично виключає себе з числа радянських громадян. Ми не зацікавлені у організації поштового зв'язку з Німеччиною (для радянських військовополонених - прим.ред)" (Прим.18* і 31*)
- Л.Мехліс, начальник Головного Політичного Управління РККА: "У нас немає полонених, є тільки зрадники" (Прим.2*)
- Л.Троцький: "Неможливо будувати армію без репресій... Доки горді своєю технікою, злі безхвості мавпи, які іменуються людьми, будуть будувати армії і воювати, командування буде ставити солдат між можливою смертю спереду і невідворотною смертю позаду" (Прим.16*, 27*)
- Л.Троцький: "...червоноармієць повинен бути поставлений в умови вибору між можливою почесною смертю в бою, якщо він йде вперед, і невідворотною ганебною смертю розстрілювання, якщо він залишить позицію і побіжить назад..." (Прим.22*)
- Л.Троцький: "Треба змусити воювати ... загородзагони повинні розміщуватися у найближчому тилу і підштовхувати ззаду тих, хто відстає, коливається і голодних. У розпорядженні загородзагонів повинна бути вантажівка з кулеметом, легкова машина з кулеметом або кавалеристи з кулеметами" (Прим.27*)

- за підрахунками Комісії при президенті РФ з реабілітації жертв політичних репресій, біля 40 тис. чоловік (1,4-1,5% від числа радянських військовополонених у роки ВВВ) склали перебіжчики до противника (Прим.22*,27*)
- у роки ВВВ величезна кількість радянських військовослужбовців (до кінця 1941р – 3.800 млн. радянських полонених. До кінця війни додалось ще 1.440 млн.) (Прим.2*) чи 4,5 млн. - за даними 2010р (Прим.3*) в силу певних обставин потрапила у німецький полон. Ці люди автоматично вважалися зрадниками Батьківщини. За іншими даними, всього в полон потрапило 4,559 тис. радянських військовослужбовців, з них 938,7 тис. (Прим.20*,25*) було призвано в РККА після звільнення, з полону повернулося 1,836 млн. чоловік (Прим.25*). Ще за іншими даними, з 4,5 млн. радянських полонених військовослужбовців повернулися приблизно 2 млн. чоловік. 103 тис. були розстріляні за дезертирство. Від 300 до 700 тис. залишилися жити в Європі і США (Прим.3*). І ще за іншими даними, всього до СРСР було репатрійовано понад 1,866 млн. колишніх військовополонених і понад 3,5 млн. цивільних осіб. Відмовилися повертатися у СРСР понад 450 тис. чоловік, зокрема біля 160 тис. колишніх військовополонених (Прим.27*). Незрозуміло, скільки полонених перейшло на бік фашистів (не менше 1-1,5 млн. по деяким даним) і скільки тоді померло-загинуло безпосередньо у фашистському полоні? - прим.ред
- 500 000 чоловік не повернулися після війни до СРСР відповідно сучасним російським даним, що базуються на даних розсекречених інформаційних викладок Управління справами репатріації СРСР (з різницею у мінус 50 000 громадян) - головним чином, мова йшла про руських німців і жителях західних регіонів СРСР, які, за даними цього Управління, і були левовою долею "неповерненців". За відомостями відомства, понад 80 000 громадян залишилися жити у ФРН, а основна маса (понад 100 000 чол.) оселилася в Англії. Найбільші радянські діаспори оселилися на австралійському материку (понад 50 000 громадян) і в США (понад 35 000 потенційних репатріантів до СРСР)
- з 1945р всі звільнені з полону і репатрійовані союзниками радянські військовослужбовці, що пройшли перевірку у перевірочно-фільтраційних таборах НКВС, зводилися у батальйони і направлялися для постійної праці на підприємства вугільної та лісової промисловості у віддалені райони СРСР. Таким було покарання навіть для тих, на кого не було компрометуючих даних (Прим.20*)
Аби максимально зменшити можливу кількість полонених, фактично бралися в заручники родини всіх військовослужбовців.
- наказ Ставки Верховного Головного Командування РККА № 270 від 16.08.1941р "Про випадки боягузтва і здавання в полон і заходах по недопущенню таких дій" (Прим.14*,23*):
1. Командирів і політпрацівників, які під час бою зривають з себе розпізнавальні знаки і дезертують в тил або здаються в полон ворогу, вважати злісними дезертирами, РОДИНИ ЯКИХ ПІДЛЯГАЮТЬ АРЕШТУ, ЯК РОДИНИ ТИХ, ХТО ПОРУШИВ ПРИСЯГУ І ЗРАДИВ СВОЮ БАТЬКІВЩИНУ. Зобов'язати всіх вищестоящих командирів і комісарів розстрілювати на місці подібних дезертирів з начскладу.
2....Зобов'язати кожного військовослужбовця незалежно від його службового положення вимагати від вищестоящого начальника, якщо частина його знаходиться в оточенні, битися до останньої можливості, щоб пробитися до своїх, і якщо такий начальник або частина червоноармійців замість організації відсічі ворогу уподобають здатися в полон - знищувати їх всіма засобами, як наземними, так і повітряними, а РОДИНИ ТИХ ЧЕРВОНОАРМІЙЦІВ, ХТО ЗДАВСЯ В ПОЛОН ПОЗБАВЛЯТИ ДЕРЖАВНОГО УТРИМАННЯ І ДОПОМОГИ.
- шифротелеграма Жукова №4976 в роз'яснення наказу №270 (“Ні кроку назад”): роз'яснити всьому особовому складу, що РОДИНИ ТИХ, ХТО ЗДАВСЯ В ПОЛОН, БУДУТЬ РОЗСТРІЛЯНІ і по поверненню з полону вони також будуть всі розстріляні
- Бойовий наказ військам Ленінградського фронту 17.9.41р: "...за залишення без письмового наказу воєнної ради фронту і армії вказаного рубежу всі командири, політпрацівники і бійці підлягають негайному розстрілу..."
Командувач військами ЛФ генерал армії ЖУКОВ
Член воєнної ради ЛФ ЖДАНОВ
Начальник штабу ЛФ генерал-лейтенант ХОЗІН (Прим.12*)
- через три дня після оголошення сталінського наказу №227 від 28.07.42р ("Ні кроку назад!") Нарком юстиції СРСР та Прокурор СРСР спустили трибуналам директиву № 1096, яка вимагала:
- "1. Дії командирів, комісарів і політпрацівників, притягнутих до воєнного суду командувачами і воєнними радами фронтів за самовільний відступ з бойових позиції без наказу вищестоящих командирів, кваліфікувати за ст. 58-1 "б" (Зрада Батьківщині, скоєна військовослужбовцем) КК РСФСР, розслідування по цим справам проводити у термін 48 годин
- "2. Дії осіб, переданих суду воєнного трибуналу за пропаганду подальшого відступу частин Червоної армії, кваліфікувати за ст.58-10 ч.2 (Контрреволюційна пропаганда та агітація у воєнній обстановці) КК РСФСР" (Прим.19*)
- в серпні 1945р ДКО СРСР прийняв постанову, згідно якої репресіям повинні були піддаватися всі військовослужбовці, які опинилися в полоні
- починаючи з фінської війни 1939р, протягом всієї ВВВ в радянських військах практикувався розстріл військовослужбовців, зокрема і офіцерів, згідно вироку воєнних трибуналів перед строєм військовослужбовців частини
- у відповідності до наказу №227 для виконання вироків в полку призначався підрозділ розвідки, в тому числі і для повішення чи розстрілу офіцерів згідно вироку воєнного трибуналу (Прим.13*)
- за перші три місяця після виходу наказу №227 було страчено біля 13,5 тис. радянських військовослужбовців (Прим.4*)
- під Орлом і Новгород-Сіверським радянська авіація атакувала і бомбардувала переповнені табори радянських військовополонених (Прим.9*), є дані про подібний випадок і на території Німеччини, коли у концтаборі перебували не лише радянські військовополонені (Прим.21*)
- "треба сказати, що по прибутті на фронт, нам популярно роз'яснили, що відсутність військовослужбовця в частині більше 24 годин є дезертирством. Рідні дезертира висилаються в Сибір, а самого дезертира розстрілюють" (Прим.5*)
- 07.04.45р виданий наказ по вермахту: "солдати, які потрапили в полон, не будучи пораненими або за відсутності доказів, що вони боролися до кінця, будуть страчені, а їх рідні арештовані" (запис у щоденнику Геббельса) (Прим.6*)
- у вермахті у 1939-42рр за дезертирство засуджено до смертної кари 2271 людину, зокрема 11 офіцерів. Загалом, з 01.09.1939р по 01.09.1944р, розстріляно 7810 військовиків (у тому числі 29 перебіжчиків на бік противника), тобто у 17 разів менше, ніж за вироками воєнних трибуналів в РККА. І це без урахування позасудових розстрілів Особливими відділами, відділами СМЕРШ та заградзагонами (Прим.27*)
- за роки ВВВ обвинувачення в дезертирстві було пред'явлено 40 тис. американських військовослужбовців, з них більше 2400 постали перед військовим трибуналом, а 49 був винесений смертельний вирок і тільки 1 був розстріляний (Прим.7*)
- за даними російських спеціалістів, оголошеним на німецько-російській конференції за архівами у Дрездені 06.07.1997р, а також у доповіді Комісії з реабілітації, лише тільки радянські воєнні трибунали з 1941 по 1945 роки завели мільйон справ проти власних солдат і виконали не менше 157000 смертних вироків (Прим.9*,23*)
- радянський уряд в 1929р відмовився від ратифікації Женевської конвенції про захист військовополонених (Прим.9*)
- СРСР у роки ВВВ відмовився від співробітництва з Міжнародним Червоним Хрестом, що зробило неможливим надання допомоги продовольством і медикаментами червоноармійцям у німецькому полоні (Прим.23*)
- конвой "GW 61А" під дуже сильним ескортом 31.10.-06.11.1944р з Ліверпуля в складі кораблів "Impress of Australia" та "Скифія" перевозили в СРСР 11 тис. колишніх радянських військовослужбовців, які служили після полону в вермахті і здалися союзникам в Нормандії (Прим.8*)
- англійці по закінченню 2СВ передали СРСР 35 тис. казаків, а шведи - інтернованих військовослужбовців прибалтійських дивізій (Прим.10*)
- враховуючи наполегливі вимоги СРСР, біля 4300 власівців, взятих американцями після висадки у Нормандії, були відправлені у Владивосток, пізніше США передало СРСР ще 154 власівця (Прим.27*)
- 27.12.1941г І.Сталін підписав постанову ГКО СРСР №1069сс "Про державну перевірку (фільтрацію) військовослужбовців РККА, які перебували в полоні або в оточенні військ противника". На виконання цього наказом наркома внутрішніх справ №001735 від 28.12.1941р були сформовані армійські збірно-пересильні пункти (ЗПП) і організовані спеціальні табори. Відповідно до наказу Сталіна №0521 від 27.12.1941р у 1941-42рр було створено 27 збірно-пересильних пункти з розрахунку "один СПП на одну армію" для "збору, прийому і відправки колишніх військовослужбовців РККА до спецтабору" (Прим.16*,20*,27*). На початок 1943р залишилося 7 таких спецтаборів (Прим.27*). З кінця 1943р ці табори були передані у ведення ГУЛАГу, тобто прирівняли колишніх військовополонених в правах з ув'язненими (Прим.20*). Перевірку в таких СПП та таборах НКВС на 01.10.44р пройшли 354 492 військовослужбовця (з них - 55 441 офіцер), які вийшли з оточення чи були звільнені з полону (Прим.20*)
- за офіційними даними у 1942р у спецтабори поступило 177081 колишніх військовослужбовців та оточенців. Після перевірки особливими відділами НКВС до РККА було передано 150 521 чоловік Прим.27*)
- "Довідка про хід перевірки колишніх оточенців і колишніх військовополонених станом на 01.10.1944р":
1. Для перевірки колишніх військовослужбовців Червоної Армії, які знаходилися в полоні або в оточенні противника, рішенням ГОКО №1069сс від 27.12.1941г створені спецтабори НКВС
2. Всього пройшло через спецтабори колишніх військовослужбовців РККА, які вийшли з оточення і звільнених з полону, 354 592 чоловік, в тому числі 50 441 офіцерів. З цього числа перевірено і передано: а) в РККА 249 416 чоловік, в тому числі у військові частини через військомати - 231034, з них офіцерів - 27 042, на формування штурмових батальйонів - 18 382, з них офіцерів - 16 163; б) у промисловість за постановами ГОКО - 30 749, з них офіцерів - 29; в) на формування конвойних військ і охорони спецтаборів - 5924. Арештовано органами СМЕРШ - 11 556, з них агентів розвідки і контррозвідки противника - 2083, з них - 1284 офіцера. Убуло за різними причинами за весь час у шпиталі, лазарети і померло - 5347. Знаходяться у спецтаборах НКВС СРСР на перевірці 51 601, в тому числі - офіцерів 5657. З числа залишених у таборах НКВС офіцерів у жовтні формуються 4 штурмових батальйони по 920 чоловік кожний..." (Прим.27*)
- "126 тис. офіцерів, які повернулися з полону, були позбавлені військових звань і відправлені в табори" – так казав маршал Жуков на пленумі ЦК КПРС в 1957р (Прим.15*)
- перевірку (від півроку і більше) у таких спецтаборах також обов’язково проходили ті радянські військовослужбовці, які втекли з полону, вийшли з оточення у партизанські загони або прорвалися у розташування своїх військ. Частина військовослужбовців опинялася у штрафних підрозділах у відповідності до Наказу НКО СРСР №298 від 28.09.42р "Положення про окремі штрафні батальйони і роти діючої армії"
- 5,352 млн репатріантів повернулося в СРСР після 2СВ, з них 1,8млн. військовополонених, з яких біля 200 тис. довелося провести до 10 років радянської тюрми

Однак, коли такі міри, як упор на справедливе покарання в бою від своїх товаришів і репресії проти їх родин не привели до корінного покращення, було використаний перевірений засіб: створення загороджувальних загонів у кожній частині, так і окремих загороджувальних загонів НКВС
- перші загородзагони у роки ВВВ були створені у 1941р Директивою Ставки ВГК від 05.09.1941р - командувачу військами Брянського фронту А.Еременко дозволялося створити загородзагони в тих дивізіях, які зарекомендували себе як нестійкі. Загородзагонам наказувалося не допускати самовільного відходу частин з займаних позицій, "а у випадку втечі - зупинити, використовуючи за потреби зброю". Після стабілізації обстановки на фронтах наприкінці 1942р загородзагони використовувалися у складі частин НКВС з охорони тилу діючої армії (Прим.30*)
- Довідка ОВ НКВС СТФ в УОО НКВС СРСР про діяльність загороджувальних загонів Сталінградського та Донського фронтів: у відповідності до наказу НКО №227 у частинах РККА станом на 15.10.42р сформовано 193 загороджувальних загони. З них у частинах Сталінградського фронту сформовано - 16 та Донського - 25, які підлягають Особливим відділам НКВС армій. Загороджувальними загонами з початку їхнього формування (з 01.09 по 15.10 ц.р.) затримано 140755 військовослужбовців, які втекли з передової лінії фронту. З числа затриманих: арештовано 3980 чоловік, розстріляно 1189 чоловік, направлено у штрафні роти 2776 чоловік, штрафні батальйони 185 чоловік, повернуто у свої частини і на пересильні пункти 131094 чоловіка. Найбільше число затримань і арештів виконано загороджувальними загонами Донського та Сталінградського фронтів. По Донському фронту затримано 36109 чоловік, арештовано 736 чоловік, розстріляно 433 чоловіка, направлено у штрафні роти 1056 чоловік, штрафні батальйони 33 чоловіка, повернуто у свої частини і на пересильні пункти 32933 чоловіка. По Сталінградському фронту затримано 15649 чоловік, арештовано 244 чоловіка, розстріляно 278 чоловік, направлено у штрафні роти 218 чоловік, у штрафні батальйони 42, повернуто у свої частини і на пересильні пункти 14833 чоловіка (Прим.30*)
- з доповідної записки заступника начальника Управління Особливих відділів НКВС СРСР С.Мільштейна Л. Берії: "… з початку війни по 10.10.41р Особливими відділами НКВС і загороджувальними загонами військ НКВС з охорони тилу затримано 657 364 військовослужбовців, які відстали від своїх частин і втікачів з фронту. З них ОПЕРАТИВНИМИ ЗАСЛОНАМИ (??? - прим.ред) Особливих відділів затримано 249 969 чоловік і загороджувальними загонами військ НКВС з охорони тилу - 407 395 військовослужбовців. З числа затриманих Особливими відділами арештовано 25 878 чоловік, інші 632 486 чоловік сформовані у частини і знову направлені на фронт. За постановами Особливих відділів і за вироками Воєнних трибуналів розстріляно 10201 чоловік, з них розстріляно перед строєм - 3321 чоловік" (Прим.27*)
- тільки у період 01.08-15.10.42р загороджувальними загонами було затримано 140755 військовослужбовців, які втекли з передової, з них 3980 арештовано, 1189 розстріляно, 2776 скеровано до штрафних рот і 185 до штрафних батальйонів, 131084 повернуто до своїх частин або на пересильні пункти (Прим.8*)
- 05.07.43р командир 48ск З.Рогозний перед початком Курської битви направив командирам підпорядкованих частин письмове розпорядження, п.8 якого наголошував: "організувати службу загородзагонів дивізій, скласти схему постів і надати її на 6-00 06.07.43г" (Прим.26*)
- за час Прохорівського бойовища 12-17.07.43р 6956 чоловік тільки з 48ск 69-ї армії були затримані загороджувальними загонами (Прим.26*)
- наказом НКВС СРСР № 00941 від 19.06.41р при особливих відділах дивізій і корпусів сформовані окремі стрілецькі взводи, при особливих відділах армій — окремі стрілецькі роти, при особливих відділах фронтів - окремі стрілецькі батальйони, укомплектовані особовим складом НКВС
- Директива Ставки ВГК № 001919 від 12.09.41р: - в кожній стрілецькій дивізії мати загороджувальний загін з надійних бійців, чисельністю не більше батальйону (з розрахунку - 1 рота на стрілецький полк), підпорядкований командиру дивізії і маючи в своєму розпорядженні окрім звичайного озброєння засоби пересування у вигляді вантажівок і кількох танків або бронемашин (Прим.17*)
- наказ № 227 від 28.07.42р НКО СРСР Сталіна:
...2. Військовим радам армій і насамперед командувачам арміями: ...б) сформувати в межах армії 3-5 добре озброєних загороджувальних загонів (по 200 чоловік в кожному), поставити їх в безпосередньому тилу нестійких дивізій і зобов'язати їх у випадку паніки і безладного відходу частин дивізії розстрілювати на місці панікерів і трусів і тим допомогти чесним бійцям дивізій виконати свій обов'язок перед Батьківщиною
- станом на 15.10.42р в Червоній Армії було сформовано 193 загороджувальних загони, що були відмінені восени 1944р
- якщо в бою виникала критична ситуація (зупинити відступаючих), то в стрілецькому полку функції загороджувального загону виконувала резервна стрілецька рота або полкова рота автоматників
- станом на 15.10.42р у РККА було сформовано 193 загороджувальних загони (кожний по 200-300 чоловік - Прим.27*), які були розформовані наказом НКО СРСР №0349 від 29.10.1944р (Прим.8,*22*,27*)
- у фінську війну 1939-40рр також застосовувалися загороджувальні загони НКВС (Прим.27*). Так, двома наказами №002/0083 (перша цифра – нумерація по лінії Наркомата оборони, друга – по лінії НКВС) від 21.01.40р і №003/0093 від 24.01.40р були створені контрольно-загороджувальні загони тільки з бійців військ НКВС
- вперше у військовій історії, за вказівкою маршала Жукова були створені рухомі (на танках) загороджувальні загони, що рухалися одразу же за наступаючими військами (Прим.27*)
- 12.05.1942р Генеральний Штаб визнав, що облікованими є не більше 1\3 всіх загиблих, відносно полонених і зниклих без вісті ясності немає взагалі (Прим.11*)
- навіть успішне проходження перевірки у фільтраційному радянському таборі колишніми військовополоненими та ударна праця на будовах народного господарства, на які у обов'язковому порядку відправлялися такі люди, не давала їм права на отримання паспорта громадянина СРСР в замін тимчасового посвідчення, а запис у графі "Особливі відмітки" про перебування в полоні слугувало законною підставою для відмови у прийнятті на роботу (Прим.21*)
- військовослужбовець, бувши в роки Вітчизняної війни в полоні або в оточенні, до кінця свого життя знаходився під невсипущим наглядом органів держбезпеки,не забуваючи, як і його діти і близькі родичі, у відповідних анкетних графах вказувати ці факти біографії.
- після ВВВ колишні військовослужбовці продовжували притягуватися до кримінальної відповідальності, причому у більшості випадків незаконно, самі вони та їхні родичі обмежувалися у правах (Прим.20*)

ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - И.Бунич "Гроза" Кровавые игры диктаторов"
(Прим.2*) - М.Антилевский "Авиация генерала Власова"
(Прим.3*) - А.Кирилин, начальник Управления МО РФ по увековечиванию памяти погибших при защите Отечества (данные на 2010г)
(Прим.4*) - Д.Портер "Вторая мировая - стальной вал с Востока. Советские бронетанковые войска 1939-45гг"
(Прим.5*) - В.Беляев (воспоминания солдата) "Огонь, вода и медные трубы"
(Прим.6*) - Е.Ржевская "Берлин – май 1945"
(Прим.7*) - Г.Плоткин журнал "Сержант" 1\2009
(Прим.8*) - Я.Ефименко "Потери в ВОВ в разрезе информационной борьбы" журнал "Наука и техника" 12\2012
(Прим.9*) - Гофман "Сталинская истребительная война"
(Прим.10*) - Х.Фертен "В огне Восточного фронта. Воспоминания добровольца войск СС"
(Прим.11*) - Л.Семененко "Великая Отечественная война. Как это было"
(Прим.12*) - В.Суворов "Беру свои слова обратно"
(Прим.13*) - И.Бескин "Правда фронтового разведчика"
(Прим.14*) - "Военно-исторический журнал" 9\1988, с.26—28
(Прим.15*) - Э.Радзинский "Сталин. Загадки жизни и смерти"
(Прим.16*) - В.Дайнес "Штрафбаты выиграли войну"
(Прим.17*) - Б.Белозеров "Фронт без границ 1941-1945гг"
(Прим.18*) - Г.Баур "Личный пилот Гитлера"
(Прим.19*) - В.Звягинцев "Трибунал для героев"
(Прим.20*) - О.Смыслов "Пятая колонна Гитлера"
(Прим.21*) - Д.Ломоносов "Исповедь узника гитлеровских лагерей" журнал "Военно-исторический архив" 11\2002
(Прим.22*) - Ю.Рубцов "Штрафники Великой Отечественной. В жизни и на экране"
(Прим.23*) - М.Солонин "Фальшивая история Великой войны"
(Прим.24*) - В.Окулов "Явка до востребования"
(Прим.25*) - Т.Рипли "Элитные войска Третьего рейха"
(Прим.26*) - В.Замулин "Прохоровское сражение"
(Прим.27*) - В.Игнатов "Палачи и казни в истории России и СССР"
(Прим.28*) - Г.Белобородов "Брали врага "ежовыми рукавицами" журнал "Военно-исторический архив" 9\1993)
(Прим.29*) - О.Грейгь "Сталин мог ударить первым"
(Прим.30*) - А.Жадобин "Сталинградская эпопея"
(Прим.31*) - Н.Толстой "Жертвы Ялты"